Справа № 686/9872/22
Провадження № 2/686/957/25
05 червня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.
при секретарі Цибульській Г.В.,
за участю представника позивача
ОСОБА_1 ,
представниці відповідачки ОСОБА_2 ,
представника відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частку спільного майна подружжя, -
встановив:
19 травня 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частку спільного майна подружжя.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що вони з відповідачкою познайомились в 2008 році та почали зустрічатись. Навесні 2009 року сторони почали спільно проживати однією сім'єю, але без реєстрації шлюбу, у квартирі АДРЕСА_1 . Дана квартира належала матері відповідачки.
З 2010 року сторони переїхали проживати у квартиру АДРЕСА_2 . Дана квартира була подарована відповідачці її батьком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, з весни 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почали проживати однією сім'єю, вели спільне господарство та спільний побут, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, фактично жили як чоловік і дружина. Проте, 04.03.2022 року з вини відповідачки ОСОБА_5 у них відбувся конфлікт, після якого продовження сімейних відносин стало неможливим.
Позивач зазначив, що факт спільного проживання сторін однією сім'єю можуть підтвердити свідки. Всі спільні фото, документи, особисті речі позивача залишились у відповідачки в будинку по АДРЕСА_3 .
Разом з тим, ОСОБА_4 вказує, що за час спільного проживання однією сім'єю сторонами було придбано наступне нерухоме майно:
1)земельна ділянка кадастровий номер 6823384500:09:001:0648, площею 0,0464 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, яка розташована на території Куражинської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, придбана на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Кохан О.В. за реєстровим номером 1660, право власності на яку зареєстровано 27.11.2015 року за ОСОБА_5 ;
2)нежитлове приміщення № 82 загальною площею 29,3 кв.м на першому поверсі у торгово-офісному центрі з спортивно оздоровчим комплексом та закладами громадського харчування, що розташоване по АДРЕСА_4 , придбане шляхом дольової участі в будівництві, право власності па яке зареєстровано 05.10.2016 року за ОСОБА_5 ;
3)нежитлове приміщення № 3А загальною площею 48,8 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_5 , придбане шляхом дольової участі в будівництві, право власності на яке зареєстровано 20.02.2018 року за ОСОБА_5 ;
4)земельна ділянка з кадастровим номером 68 10100000:20:001:0173, площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_3 , придбана па підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Оксанюк Н.М. за реєстровим номером 1817, право власності на яку зареєстровано 14.12.2017 року за ОСОБА_5 .
Крім того, після придбання сторонами в грудні 2017 року земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_3 , вони вирішили збудувати на ній житловий будинок. В березні 2018 року позивач та відповідачка разом за спільні кошти розпочали будівництво житлового будинку. Більшість будівельних робіт робив позивач, але також наймали і підсобних робітників.
На час звернення до суду зазначений будинок збудований, придатний для проживання, залишились лише деякі оздоблювальні роботи. Фактично з 30.12.2021 року сторони проживали у вказаному будинку по АДРЕСА_3 , проте 04.03.2022 року позивач змушений був припинити проживання у вказаному будинку в зв'язку з конфліктом, який створила відповідачка.
ОСОБА_5 не бажає оформити право власності на вищевказаний будинок з метою уникнення його розподілу з позивачем. Разом з тим, позивач не має можливості зареєструвати право власності на зазначений будинок, оскільки право власності на земельну ділянку, на якій він розташований зареєстровано за відповідачкою.
Відповідачка добровільно не бажає розподілити майно, набуте за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з позивачем.
У зв'язку з наведеним позивач просить суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з 2009 року по березень 2022 року; визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : земельну ділянку кадастровий номер 6823384500:09:001:0648, загальною площею 0,0464 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка розташована на території Куражинської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області; нежитлове приміщення № 82 загальною площею 29,3 кв.м на першому поверсі у торгово-офісному центрі з спортивно оздоровчим комплексом та закладами громадського харчування, що розташоване по АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення № 3А загальною площею 48,8 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_5 ; земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:20:001:0173 площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_3 ; житловий будинок по АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку зазначеного спільного майна та стягнути з ОСОБА_5 судові витрати.
Ухвалою суду від 20 травня 2022 року було забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірне майно.
Ухвалою суду від 24 травня 2022 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.
15 серпня 2022 року представниця відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_2 подала до суду відзив на позов, у якому зазначила, що відповідачка не проживала зі ОСОБА_4 , не вела з ним спільного господарства, не мала з ним спільного бюджету, вони були лише знайомі, які періодично бачились, але ці зустрічі не мали ознак сім'ї. Щодо спірного майна, на 1/2 якого позивач просить суд визнати за ним право власності, то представниця зазначає, що усе зазначене майно є приватною власністю відповідачки та було придбано за її особисті кошти. У зв'язку з наведеним, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі.
Ухвалою суду від 17 листопада 2022 року у справі було призначено судову оціночно-будівельну, оціночно-земельну та будівельно-технічну експертизи, провадження зупинено.
Ухвалою суду 25 вересня 2023 року провадження у справі було поновлено у зв'язку з надходженням клопотання експерта.
Ухвалою суду від 13 грудня 2023 року у справі було призначено судову оціночно-будівельну, оціночно-земельну та будівельно-технічну експертизи, провадження зупинено.
Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року провадження у справі було поновлено у зв'язку з надходженням до суду висновку експерта № 39/22 від 20.02.2024 року.
Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року підготовче засідання у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року позивачу було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1 підтримав вимоги позову та просив їх задовольнити.
Представники відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності жодними доказами.
Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України , провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Частиною другою статті 3 Сімейного Кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
При застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
За приписами частини другої статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, справа N 6-97цс11.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
При цьому, статтею 25 СК України передбачено, що чоловік та жінка можуть перебувати одночасно лише в одному шлюбі, та мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Також Верховний Суд вказав, що для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, необхідною умовою є встановлення факту неперебування особи у будь-якому іншому шлюбі.
За такого, в силу положень статті 74 СК України, перебування чоловіка і жінки у зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з іншою особою.
Позивач ОСОБА_4 звертаючись до суду з вимогою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу зазначив у позовній заяві, що вони в 2008 році познайомились і почали зустрічатись, а з 2009 року почали проживати однією сім'єю і 04.03.2022 року припинили сімейні відносини.
З 01.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 року № 3224, яким було внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», а саме, з 01.01.2016 року відмітки про реєстрацію шлюбу та про розірвання шлюбу у паспорт громадянина України не ставляться.
З урахуванням зазначених змін, копія паспорта громадянина України ОСОБА_4 не підтверджує того факту, що він з 01.01.2016 року не перебував у зареєстрованому шлюбі. Жодних інших доказів непербування позивача у зареєстрованому шлюбі у період з 01.01.2016 року по 04.03.2022 року суду не надано, що є підставою для відмови у задоволенні вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу зазначив у вказаний період.
Разом з тим, встановлення факту проживання з особою однією сім'єю без реєстрації шлюбу можливе лише у випадку доведення позивачем фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, а також інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (ВС у справах № 588/350/15, 755/18012/16, 643/6799/17, 369/3338/17).
У постанові від 17 червня 2020 року, справа № 755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю (Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2020 року у справі № 588/350/15) .
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини - Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17 .
Також, слід звернути увагу на правовий висновок, викладений в Постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 369/3338/17, де суд вказав, що за приписами частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Отже, необхідно довести належними та допустимими доказами сукупність наступних фактів: ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю.
Такими доказами можуть бути, зокрема: показання свідків, допитаних в судовому засіданні, фотографії, документи, предмети, які за своїм зовнішнім виглядом, властивостям, місцю знаходження та за іншими ознаками можуть служити засобами встановлення обставин, які мають значення для розгляду і вирішення справи, інформація в електронній (цифровій) формі (наприклад: електронні документи, в тому числі веб-сайти, повідомлення у Facebook, голосові повідомлення в Telegram, фотографії в Instagram).
Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_4 не надано жодного доказу на підтвердження факту проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2009 року, ним жодним чином не доведено факт проживання з відповідачкою у одному приміщенні (квартирі чи будинку), не доведено наявність спільного господарства, спільного бюджету, взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Позивачем не надано до суду жодного фото чи відео, які б підтверджувати хоча б якійсь відносини з ОСОБА_5 .
Положеннями ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 77, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Частина 1 ст. 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з 2009 року по березень 2022 року.
Статтею 74 Сімейного Кодексу України встановлено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, якщо під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то і не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання нерухомого майна, що належить відповідачці, об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні вимоги позивача про визнання за ним права власності на 1/2 зазначеного нерухомого майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частку спільного майна подружжя - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 10 червня 2025 року.
Суддя: О.М. Палінчак