Справа № 676/2596/25
№2/680/251/25
10 червня 2025 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Яцини О.І.,
за участі секретаря судового засідання - Стандрійчук М.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення кредитної заборгованості в сумі 98907,77 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою укладено договір № 4585773 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 12600,00 грн, строком на 350 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). 22 квітня 2024 року між відповідачкою та первісним кредитором була укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно із якою сума кредиту була збільшена до 14000,00 грн.
Відповідачка не надала своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
24 грудня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 24/12/24 за плату відступило, а ТОВ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідачки.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань заборгованість за кредитним договором станом на 24 грудня 2024 року становить 98907,77 грн, з яких: 13999,99 грн - заборгованість за кредитом; 77907,78 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 22 квітня 2024 року по 24 грудня 2024 року; 7000,00 грн заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені ним судові витрати.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 квітня 2025 року дану справу надіслано за підсудністю до Новоушицького районного суду Хмельницької області, так як зареєстрованим місцем проживання відповідачки є АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 13 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Представник позивача зазначив у позовній заяві клопотання про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка повідомлена про розгляд справи належним чином, відзиву на позовну заяву до суду не направила.
Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та відповідні спірні правовідносини.
Так, 22 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачкою за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 4585773 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі Договір) (а.с.12-25).
Відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «58771».
Відповідно до п. 1.1. Договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.
Згідно з п. 1.2. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати відповідачці грошові кошти (кредит) в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає 12600 гривень, тип кредиту - кредит (п.1.3 Договору). Строк кредиту - 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п 1.3 цього Договору.
Згідно із п. 2.1. Договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Також, 22 квітня 2024 року між відповідачкою та первісним кредитором була укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно із якою сума кредиту була збільшена до 14000,00 грн (а.с.27-32).
З матеріалів справи видно, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, перерахувавши на платіжну карту відповідачки № 4149609003441344 суму кредиту - 14000 гривень. Вказане підтверджується, в тому числі, листом АТ «Приватбанк», який є банком емітентом даної платіжної картки (а.с.26, 33, 99).
Отже, досліджені судом докази належним чином підтверджують отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 14000 гривень.
В свою чергу відповідачка зобов'язання за умовами кредитного договору не виконала, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість.
24 грудня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та позивачем укладено Договір факторингу № 24/12/24 (а.с.50-57).
Отримання позивачем прав вимоги за Договором підтверджується відповідним актом прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 24/12/24 від 24 грудня 2024 року (а.с.58).
Станом на 24 грудня 2024 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 98907,77 грн, з яких: 13999,99 грн - заборгованість за кредитом; 77907,78 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 22 квітня 2024 року по 24 грудня 2024 року; 7000,00 грн заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору (а.с.34-38).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови договору не виконуються, кошти, відсотки та комісія за його користування не повертаються.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно зі ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання коштів.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу вимог статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів обставини, які вказують, що відповідачці були надані кредитні кошти. Такі кошти вона використовувала, і у неї утворилась заборгованість.
У даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення заборгованості за кредитом. Доказів, що спростовують висновки суду, стороною відповідачки до суду не надано.
Проте, щодо стягнення із відповідачки заборгованості за процентами, суд частково не погоджується із наданим позивачем розрахунком.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що відповідачка отримала кредитні кошти 22 квітня 2024 року.
З огляду на вказане, суд вважає, що умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки у 2,5 % відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. Тому, слід здійснити наступний розрахунок заборгованості:
1) 14000,00 грн. * 1,5% * 119 днів = 24990,00 грн. - розмір відсотків за період з 23.04.2024 по 19.08.2024 за розміром 1,5% ставки у день;
2) 14000,00 грн. * 1% * 127 днів = 17780,00 грн. - розмір відсотків за період з 20.08.2024 по 24.12.2024 за розміром 1% ставки у день;
Загальний розмір заборгованості за процентами становить 42700, грн, які підлягають до стягнення.
Поряд із зазначеним, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7000,00 грн, суд вважає безпідставними та їх не задовольняє, з таких підстав.
Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Законом № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Із зазначеного видно, що законодавець звільнив позичальників від неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.
За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у розмірі 56769,99 грн (42770 + 13999,99) (позов задоволено на 57,4 %).
При розподілі судових витрат, суд виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1390 гривень 46 копійок пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 57,4 %).
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , свідоцтво про зайняття адвокатською діяльність, акт приймання-передачі наданих послуг №44 від 03 лютого 2025 року, витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №44, згідно із якого вартість виконаних робіт становить 10000 грн, платіжну інструкцію про перерахування коштів (а.с. 59-65).
Згідно із положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
В свою чергу при встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Отже, згідно із ст. 137 ЦПК України, ураховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які на думку суду є завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, які слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 41915308, заборгованість за договором № 4585773 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 квітня 2024 року станом на 24 грудня 2024 року у розмірі 56769 (п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят дев'ять) гривень 99 копійок, з яких: 13999,99 гривень - заборгованість за кредитом; 42770,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1390 (одну тисячу триста дев'яносто) гривень 46 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» витрати на правову допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ - 41915308.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя О. І. Яцина