Справа №: 389/232/25
провадження №: 1-кп/398/285/25
Іменем України
"09" червня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Олександрії в режимі відео конференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121020000468 від 22.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263, ч. 2 ст. 15, п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України,
Прокурором в підготовчому засіданні заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, в обґрунтування якого зазначив, що у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1 п. 3 п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не перестали існувати та з урахуванням обставин передбачених ст. 178 КПК України, в обґрунтування продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які під впливом погроз, умовлянь чи переконань з боку обвинуваченого зможуть змінити свої покази або відмовитись від них, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти нові кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Окрім наведених ризиків зазначених у ст. 177 КПК України прокурор просить врахувати обставини, що мають значення при продовженні строку запобіжного заходу, визначені ст. 178 КПК України. Зокрема, в ході досудового розслідування встановлено наявність вагомих доказів, що вказують на причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, про що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України, санкція найтяжчого з яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років (з урахуванням положень ст. 68 КК України), у разі визнання його в подальшому винуватим. Крім цього, обвинувачений на даний час офіційно не працює, проживає на кошти, які отримує від тимчасових підзаробітків та не має постійного стабільного доходу, за місцем проживання та місцем несення служби характеризується негативно, соціально не адаптований, не одружений, проживає сам, схильний до вживання алкогольних напоїв, що свідчить про втрату соціальних зв'язків із суспільством. Разом з тим, обвинувачений, не бажаючи займатися суспільно - корисною працею, переслідуючи мету незаконного збагачення, обрав знаряддям своєї протиправної діяльності вогнепальну зброю, проігнорувавши прийняті у суспільстві норми моралі та поведінки; крім того, виражаючи особисту недисциплінованість та безвідповідальне ставлення до виконання службових обов'язків залишив місце несення служби у період воєнного стану, що свідчить про те, що підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність покарання, може самовільно залишити своє місце проживання, під приводом пошуку роботи та з метою уникнення від відповідальності, без попередження слідчого, прокурора та суду.
Більш м'які запобіжні заходи неможливо застосувати з підстав, того, що ОСОБА_9 має змогу виїхати за межі Кіровоградської області, а також на підставі ч. 8 ст. 176 КПК України.
Окрім цього, під час розслідування встановлено, що особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого ОСОБА_9 , так як даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальні правопорушення, які вчинив останній є тяжкими та особливо тяжким. Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено та відповідно до п. 3 ч. 5 ст.180 КПК України у разі невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього накладається грошове стягнення в розмірі від десяти до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Також обвинуваченому ОСОБА_9 , не може бути застосовано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як даний запобіжний захід не забезпечить належним чином обов'язок підозрюваного не ухилятися від органу досудового розслідування та суду та дасть можливість підозрюваному зникнути за межі Кіровоградської області.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Прокурор в підготовчому засіданні підтримав клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити.
Потерпілі в підготовче засідання не з'явилися, про час та місце його проведення повідомлялися належним чином, надали заяви про проведення підготовчого засідання за їх відсутністю.
Обвинувачений в підготовчому засіданні просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід.
Захисники ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, просив визначити обвинуваченому більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави.
Захисник ОСОБА_10 заперечував проти задоволення клопотання, обґрунтовував клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, тим, що обвинувачений ОСОБА_9 з 03.09.2024 року перебуває під вартою в умовах Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор», а це вже майже один рік. ОСОБА_9 покладені на нього обов'язки ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.04.2025р. виконує у повному обсязі. Обвинувачений має сина, якого матеріально забезпечував до обрання йому безальтернативного запобіжного заходу тримання під вартою, має стійкі соціальні зв'язки за місцем проживання, не судимий, є військовослужбовцем, воював за незалежність та територіальну цілісність України з 2009 року, має державні нагороди "Золотий хрест" та медаль Захисник Вітчизни, характеризується позитивно за місцем проживання. В матері обвинуваченого є власний приватний будинок по АДРЕСА_1 , і саме перебування в цьому будинку під цілодобовим домашнім арештом могло б забезпечити належне виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки та своєчасних явок до суду. Крім того зазначив, що надані на даній стадії докази прокурором, які наявні в матеріалах клопотання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою не є належним чином доведеними.
Захисник ОСОБА_7 також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У спростування ризику переховування від суду, надала повістки про виклик обвинуваченого на стадії досудового розслідування, який в свою чергу безперешкодно з'являвся за викликами. Звернула увагу суду, на позитивні характеристики, заохочення. У тому числі надала копію нагороди медаллю «Захисника Вітчизни». Просила взяти до уваги матеріальне становище матері обвинуваченого, яка має можливість утримувати обвинуваченого. Крім того, звернула увагу суду, що обставини викладені в обвинувальному акті, не відповідають дійсності. Зауважила, що у період часу з 23.08.2024 року по 06.09.2024 року обвинувачений ОСОБА_9 знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Кіровоградської обласної ради» у психоневрологічному відділенні.
Вислухавши думку учасників, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до таких висновків.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Зокрема, суду при розгляді клопотань про застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні слід враховувати, що вони обмежують права особи на особисту недоторканість, гарантовані зазначеною статтею Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 не одружений, має на утриманні дитину, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 407 КК України, санкція найтяжчого з яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років (з урахуванням положень ст. 68 КК України), вчинив кримінальні правопорушення перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_9 раніше судимий за ч. 4 ст. 407 КК України, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого, отже, існують ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також перешкодити розгляду кримінального провадження іншим чином, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Оцінюючи можливість обмеження права на свободу та особисту недоторканість обвинуваченого, суд вважає, що в даному випадку запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути виправданим, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Отже, зміна запобіжного заходу в виді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
Суд звертає увагу, на те, що стороною захисту надано низку позитивно характеризуючих матеріалів у тому числі, докази отримання обвинуваченим державної нагороди "Золотий хрест" та медалі Захисника Вітчизни. Разом з тим, суд не вбачає зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, усі наведені обставини у їх сукупності не дають достатніх підстав застосувати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 178 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
За таких обставин, суд вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183,197, 314 -316 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід в виді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 07.08.2025 року включно.
У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвалу вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам та направити до ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор".
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3