Дата документу 30.05.2025
Справа № 334/1262/25
Провадження № 2/334/1395/25
30 травня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник позивача Гордєєва О.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.02.2017 в сумі 52 967,31 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 44 333,43 гривні та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 8 633,88 гривні.
Позов обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 10.02.2017 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку. На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 80 000 гривень. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії -січень 2020 року, тип - Універсальна. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримана картка № НОМЕР_2 , строк дії - березень 2021 року, тип - Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8% річних. 31.03.2021 відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на підставі якої отримано додаткову кредитну картку № 5168742240727655, строк дії - вересень 2024 року, тип - Універсальна GOLD. При цьому на момент підписання вказаної заяви відповідач мав заборгованість. Починаючи з 31.03.2021 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в розмірі 40,8%. При цьому за погодженою ставкою позивачем нараховано відсотків в сумі 8 633,88 гривні. З початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії Російської Федерації банк скасував відсоткову ставку у березні 2022 року - розмір 0%, а в подальшому з 01.04.2022 відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру. Банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі. В процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. Станом на 29.01.2025 відповідач має заборгованість в сумі 52 967,31 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 44 333,43 гривні та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 8 633,88 гривні.
Відповідач відзив на позов не подав.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.02.2025 відкрите провадження у справі. Справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти заочного вирішення справи не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини четвертої статті 223, частини першої статті 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з'явився в судове засідання без поважних причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10.02.2017 (далі - заява від 10.02.2017) відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії із встановленим банком кредитним лімітом.
У заяві від 10.02.2017 відповідач погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
31.03.2021 відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг (далі - заява від 31.03.2021), якою визначені процентна ставка 42% річних - для карт Універсальна, 40,8% річних - для карт Універсальна GOLD. Строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, змінюваної ставки не має.
Також відповідачем підписаний Паспорт споживчого кредиту від 31.03.2021.
До кредитного договору банк також додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови).
Факт перерахування позивачем кредиту на поточний рахунок відповідача підтверджується випискою за договором № б/н за період 26.01.2016 - 03.02.2025.
Відповідно до виписки за договором № б/н за період 26.01.2016 - 03.02.2025, розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача станом на 29.01.2025 становить 52 967,31 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 44 333,43 гривні та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 8 633,88 гривні.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві від 10.02.2017 процентна ставка не зазначена. Також до цієї заяви позивачем не додані тарифи, погоджені відповідачем.
Проте у заяві від 31.03.2021 сторони погодили проценти за користування кредитом у розмірі 42% річних - для карт Універсальна, та у розмірі 40,8% річних - для карт Універсальна GOLD.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови споживчого кредиту.
Умовами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 10.02.2017, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів, та, зокрема саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви в розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у заяві від 10.02.2017 домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява №20166/92, § 36).
Умови, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови про сплату процентів за користування кредитом за період з 10.02.2017 до 30.03.2021 (попереднього дня до підписання відповідачем заяви від 31.03.2021, в якій сторони погодили нарахування процентів).
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вимог про стягнення сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України позивач не пред'явив.
Згідно з випискою за договором № б/н за період 26.01.2016 - 03.02.2025 та розрахунком заборгованості позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 52 967,31 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 44 333,43 гривні та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 8 633,88 гривні.
Однак при дослідженні виписки за договором № б/н за період 26.01.2016 - 03.02.2025 судом встановлено, що у період з 14.03.2017 до 30.03.2021 (попереднього дня до підписання заяви від 31.03.2021) позивачем нараховувались проценти за користування кредитом, які сплачувались як відповідачем, так і списувались позивачем з тіла кредиту.
При цьому проценти за користування кредитом у сумі 8 633,88 гривні, які позивач просить стягнути з відповідача, були нараховані позивачем вже після підписання відповідачем заяви від 31.03.2021.
Як було зазначено вище, до 30.03.2021 нарахування процентів за користування кредитом не було передбачене кредитним договором, яким є заява від 10.02.2017. За період з 14.03.2017 до 30.03.2021 були сплачені проценти за користування кредитом у сумі 2 802,85 гривні, які необхідно вирахувати з заборгованості за тілом кредиту в сумі 44 333,43 гривні.
Також в період з 14.03.2017 до 30.03.2021 були сплачені комісія за обслуговування (членський внесок) у сумі 760 гривень та пеня за прострочку за кредитом в сумі 200 гривень. Вказані комісія та пеня також не були передбачені кредитним договором, яким є заява від 10.02.2017. Отже суми сплачених комісії та пені також необхідно вирахувати з заборгованості за тілом кредиту.
Таким чином заборгованість відповідача за тілом кредиту складає 40 570,58 гривень (44 333,43 гривень (заборгованість за кредитом) - 2 802,85 гривні (сплачені проценти за період з 14.03.2017 до 30.03.2021) - 760 гривень (сплачена комісія за період з 14.03.2017 до 30.03.2021) - 200 гривень (сплачена пеня за період з 14.03.2017 до 30.03.2021)).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.02.2017 в сумі 49 204,46 гривні, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 40 570,58 гривень та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 8 633,88 гривні.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 250,31 гривень (2 422,40 гривні (сплачений судовий збір)*(49 204,46 гривні (задоволена частина позову) * 100 % : 52 967,31 гривень (ціна позову)).
Керуючись статтями 3 - 5, 10 - 13, 141, 223, 259, 263 - 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.02.2017 в сумі 49 204 (сорок дев'ять тисяч двісті чотири) гривні 46 копійок, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 40 570 (сорок тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 58 копійок та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 8 633 (вісім тисяч шістсот тридцять три) гривні 88 копійок.
У позові в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) гривень 31 копійка.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570,
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя М.В. Фетісов