Справа № 308/4728/25
1-кс/308/2673/25
06 червня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю заявника: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим , -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із скаргою на постанову слідчого 6-го слідчого відділу з дислокацією м. Ужгород Територіального управління ДБР розташованого у м. Львові ОСОБА_4 від 14.04.2025 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 12024071030001536 від 30.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України.
В обґрунтування доводів та вимог скарги посилається на те, що 05.07.2024 року до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, 04.07.2024 року йому нанесено тілесні ушкодження поліцейськими ГУНП в Закарпатській області. 30.07.2024 року на підставі вказаного факту внесено відомості до ЄРДР та розпочате досудове розслідування у кримінальнму провадженні № 12024071030001536 від 30.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України на підставі його заяви. 25.04.2025 року до ньог надійшла постанова слідчого ОСОБА_6 від 14.04.2025 року про відмову у здоволенні його клопотання про визнання потерпілим. Постанова мотивована тим, що в мтаеріалах кримінального провадження відсутні відомості, що йому завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. На його думку це не відповідає дійсності, оскільки в його заяві від 04.07.2024 року наведені всі обставини нанесення йому під час затримання тілесних ушкоджень, це підтверджується медичними документами, які можна отримати від працівників швдкої допомоги які виїжджали за викликом до нього. Однак слідчим не здійснено жодних першочергових слідчих дій, зокрема він навість не допитаний як заявник не жито заходів щодо отримання медичних окументів, не направлено його на експертизу, не встановлено свідків.Просить постанову скасувти.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав та просив суд таку задовольнити.
Слідчий шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові ОСОБА_4 не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, наддав суду матеріали кримінального провадження та просив провести ррозгляд скарги у його відсутності, його неявка не перешкоджає розгляду скарги по суті відповідно до ст. 306 КПК України.
Заслухавши пояснення заявника, розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема: рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнані потерпілим.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2024 року внесено відомості у кримінальному провадженні № 12024071030001536 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, де досліджуються обставини щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 під час його затримання, працівниками ГУНП в Закарпатській області.
14.04.2025 року постановою слідчого 6-го слідчого відділу з дислокацією м. Ужгород Територіального управління ДБР відмовлено ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 12024071030001536 від 30.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України. Вказана постанова мотивована тим, що в процесі досудового розслідування станом на день прийняття постанови не має достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 завдано майнової, фізичної чи моральної шкоди вказаним кримінальним правопорушенням.
Судом встановлено, що з вказаною постановою ОСОБА_3 не згідний.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 24 КПК України гарантує потерпілому право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Це право є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють досудове розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому. Чинний КПК України дає чіткий перелік кола рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені під час провадження досудового розслідування, а також надає вичерпний перелік осіб, що мають право оскаржити те чи інше рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді. З метою забезпечення цього права слідчий зобов'язаний забезпечити можливість його реалізації, тобто роз'яснити потерпілому порядок оскарження: яким чином, у яких випадках і до кого може звернутися заявник із вимогою про усунення допущених відносно нього порушень. Найважливіше право потерпілого, що передбачене чинним КПК України це право потерпілого на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Слідчі судді зобов'язані здійснювати належний контроль за дотриманням гарантій, встановлених нормативно-правовим актом, метою якого є захист осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
Відповідності до п.33 рішення ЄСПЛ «Шмалько проти України та п.44 рішення ЄСПЛ «Далбан проти Румунії» визначено, що термін «потерпілий» у сенсі ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду. При цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди.
Згідно ст. 55 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, є потерпілим у кримінальному провадженні. Права та обов'язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
Частиною першою вказаної норми закону визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушення завдано моральної шкоди.
Фактично, шкода це об'єктивна категорія, що являє собою ті зміни, які настали в майновому, фізичному, психічному, моральному стані особи внаслідок вчинення злочину.
Під час судового розгляду потерпілий бере участь у безпосередній перевірці доказів, підтримує обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, висловлює свою думку стосовно призначення покарання обвинуваченому, а також при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
В основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальної (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.
Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Також необхідно враховувати, що факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений лише обвинувальним вироком суду. Таким чином, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.
При цьому для визнання особи потерпілим достатньо спричинення особі якогось одного із перелічених видів шкоди, хоча кримінальне правопорушення, як правило, спричиняє кілька видів шкоди.
Набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється лише на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі. Процесуальною формою такого волевиявлення може бути: подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, яка підлягає внесенню до ЄРДР та служить передумовою для початку досудового розслідування; подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого, яка підлягає обов'язковому прийняттю і реєстрації. Така заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого. Заява подається до органу чи посадової особи, яка в даний момент здійснює кримінальне провадження: під час досудового розслідування до слідчого чи прокурора, а під час судового провадження до суду. За відсутності волевиявлення на визнання особи потерпілим у кримінальному провадженні така особа не може бути визнана потерпілим. У разі необхідності вона може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
З врахуванням наведеного, виходячи з фактичних обставин, які розслідуються в рамках кримінального провадження № 12024071030001536 від 30.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, оскільки ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, вважаючи, що йому неправомірними діями працівників поліції завдано фізичної, та моральної шкоди, а також заявив про те, що він є потерпілим, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим є передчасною.
Крім того про передчасність постанови свідчить той факт, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята, без допиту ОСОБА_3 в якості заявника або в якості свідка, тобто до повного зв'ясування причин та підстав, які спонукали останнього звернутись із заявою про вичнення відносно нього кримінального правопорушення.
Слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те, законних повноважень забороняється, а тому вирішення питання щодо зобов'язання слідчого виконувати клопотання учасників кримінального провадження не відноситься до компетенції слідчого судді, суперечить загальним засадам кримінального судочинства та порушує вимоги ст. 22 КПК України щодо змагальності сторін, у зв'язку з чим слідчий самостійно приймає рішення які саме дії необхідні для досягнення мети досудового розслідування та коли саме таке дії слід вчиняти.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що слід скасувати постанову слідчого 6-го слідчого відділу з дислокацією м. Ужгород Територіального управління ДБР розташованого у м. Львові ОСОБА_4 від 14.04.2025 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 та зобов'язати вказаного слідчого, або іншого слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12024071030001536 від 30.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України виконати вимоги ч. 2 ст. 55 КПК України щодо вирішення питання про залучення в якості потерпілого ОСОБА_3 .
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 306-307, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Скаргу задовольнити частково.
Постанову слідчого 6-го слідчого відділу з дислокацією м. Ужгород Територіального управління ДБР розташованого у м. Львові ОСОБА_4 від 14.04.2025 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 12024071030001536 від 30.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України - скасувати.
Зобов'язати слідчого 6-го слідчого відділу з дислокацією м. Ужгород Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_4 , або іншого слідчого, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12024071030001536 від 30.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, виконати вимоги ч. 2 ст. 55 КПК України щодо вирішення питання про залучення в якості потерпілого ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні.
В решті вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 10 червня 2024 року о 16 год. 50 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1