Справа № 303/2249/13-к
05 червня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 , судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4
за участю :
прокурора - ОСОБА_5
обвинувачених- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальну справу №303/2249/13-к, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1, 2, 3, 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст.190, ч.4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 388, ч. 4 ст. 190 КК України,-
Вперіод з жовтня по листопад 2006 року ОСОБА_12 продав належні йому нежилі вбудовані приміщення (магазини), розмішені у АДРЕСА_1 у будівлі N? 2 «а», зокрема:
- 26.10.2006 між ОСОБА_12 і ОСОБА_13 було укладено договір купівлі-продажу приміщень, що позначені на плані будівлі цифрами: 1-21, 1-22, 1-23, 1-24, загальною площею - 120,3 кв. м., вартістю 656 116,00 гривень, з яких 164 029,00 отримані продавцем від покупця перед підписанням договору (який посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 в реєстрі за N? 6345);
- 10.11.2006 між ОСОБА_12 і ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу приміщень, що позначені на плані будівлі цифрами: 1-19, 1-20, 1-25, в тому числі балкон, приміщення загальною площею - 147,00 кв. м., всього вартістю 725 382,00 гривень, з яких 118 382,00 гривні отримані продавцем від покупця перед підписанням цього договору (який було посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 в реєстрі за N? 6685).
З метою повного розрахунку за придбані приміщення та виконання договорів купівлі-продажу в частині складання продавцем нотаріально-посвідчених заяв про відсутність матеріальних та фінансових претензій до покупців, маючи згоду ОСОБА_12 на державну реєстрацію договорів у відповідних установах до повного розрахунку за приміщення, яка дала можливість покупцям укладати договори кредиту з передачею придбаних приміщень в іпотеку, ОСОБА_13 27.10.2006 уклав з АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір N?11065568000 на загальну суму 100 000 доларів США, що на день укладення договору згідно курсу НБУ становило 505 000 гривень, та ОСОБА_7 10.11.2006 уклала з АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір N? 11074616000 на загальну суму 120 000 доларів США, що на день укладення договору згідно курсу НБУ становило 606 000 гривень.
З метою забезпечення належного виконання зобов?язань позичальників по кредитним договорам, 26.10.2006 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_15 та 10.11.2006 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 було укладено відповідні договори іпотеки N?11065568000 та N?11074616000, згідно умов яких, приміщення за адресою м. Мукачево вул. Ужгородська 2а, другий поверх будівлі, перейшли в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк».
Встановлено, що гроші за продану нерухомість були отримані ОСОБА_12 в дні видачі кредитних коштів позичальникам ОСОБА_13 27.10.2006 та ОСОБА_7 10.11.2006 безпосередньо в банківській установі, про що ОСОБА_12 склав нотаріально-посвідчені заяви від 27.10.2006 та 10.11.2006 згідно тексту яких матеріальних та фінансових претензій до покупців він не має (зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за N°6355 та № 6720).
У березні 2010 року у зв?язку з систематичними порушеннями ОСОБА_15 та ОСОБА_7 умов кредитних договорів, ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з цивільними позовами про звернення стягнення на предмети іпотек, за результатами яких 31.03.2010 та 13.04.2010 Мукачівським міськрайонним судом були винесені рішення про реалізацію іпотечного майна та стягнення за рахунок цього з ОСОБА_13 та ОСОБА_7 на користь банку грошових коштів в сумі 1 573 508, 14 гривень, таким чином ПАТ «УкрСиббанк» набув права на кошти від реалізації приміщень, що перебували в іпотеці, механізм реалізації полягав у продажу через Державну виконавчу службу, для чого суддею Мукачівського міськрайонного суду було складено виконавчі листи за N? 2-538 від 10.08.2010 та N?2-585 від 02.08.2010 та направлено їх до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області, де на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» 28.09.2010 року державним виконавцем підрозділу, нежилі вбудовані приміщення за адресою м. Мукачево, вул. Ужгородська 2 «а» ( другий поверх) були описані та арештовані, про що складено акти опису та арешту майна АК 897033 серії АА 986139 та АК 897081 серії АА 986140, після чого передані на відповідальне зберігання ОСОБА_13 та ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про виконавчу службу», після опису та арешту майна, постановами державного виконавця було призначено експерта оцінювача для визначення ринкової вартості приміщень, які одразу після надходження висновків про оцінку підлягали реалізації для погашення заборгованостей ОСОБА_16 та ОСОБА_7 перед ПАТ «УкрСиббанк» в розмірі 1 573 508,14 гривень.
Достовірно знаючи про все вищевикладене, ОСОБА_17 , за попередньою змовою з ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з метою уникнення реалізації іпотечного майна, для запобігання звернення коштів в рахунок кредитних заборгованостей перед ПАТ «УкрСиббанком», а також подальшої реалізації майна іншим особам, з метою погашення боргу, який у них виник перед ОСОБА_12 в період з 17.08.2008 по 18.02.2009 та мав бути повернутий до 01.08.2010 в сумі 594 980, 00 гривень, що підтверджено витягами з реєстру нотаріальних дій нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_18 , заволоділи правом на кошти від реалізації нерухомого майна шляхом вчинення наступних дій:
29.10.2010 ОСОБА_12 надав довіреність на представлення його інтересів юристу ОСОБА_6 , з метою формування останнім від його імені завідомо неправдивої позовної заяви до суду про те, що він нібито не отримав в повному обсязі кошти за договорами купівлі - продажу з ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , достовірно знаючи про перебування вказаних приміщень в іпотеці у ПАТ «Укрсиббанк». З метою досягнення спільної злочинної мети ОСОБА_6 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду з позовом від імені ОСОБА_12 до ОСОБА_13 та ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих вбудованих приміщень (магазину), загальною площею - 267,3 кв. м., що розміщені на другому поверсі будівлі за адресою м. Мукачево, вул. Ужгородська 2а від 26.10.2006 та 10.11.2006.
Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_17 , діючи за попередньою змовою, групою осіб разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , будучи матеріально залежними від останнього, 02.12.2010 в період з 13 години 30 хвилин по 14 годину 00 хвилин, перебуваючи в судовому засіданні по цивільній справі N?2/4080\10 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , в адмінбудівлі Мукачівського міськрайонного суду за адресою м. Мукачево вул. Льва Толстого, 5, достовірно знаючи, що не мають матеріальної можливості сплачувати кредит по договорам кредиту між ними та ПАТ «Укрсиббанк», а також, що приміщення описані та арештовані державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області відповідно до виконавчих листів N?2-538 від 11.08.2010 та N? 2-585 від 02.08.2010, виданих Мукачівським міськрайонним судом згідно актів опису та арешту майна АК 897033 серії АА 986139 та АК 897081 серії АА 986140 складених 28.09.2010, передані їм на відповідальне зберігання до реалізації, умисно не повідомили судді Мукачівського міськрайонного суду ОСОБА_19 дані про перебування вказаних приміщень в іпотеці у ПАТ «Укрсиббанк» та підтвердили неправдиві відомості про нібито існуючу у них заборгованість по договорам купівлі-продажу, таким чином вчинили обман судді.
Спільні шахрайські дії ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 стали підставою постановлення рішення суду від 02.12.2010 про визнання договорів купівлі-продажу вбудованих приміщень, укладених між ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , які посвідчені відповідно 26.10.2006 та 10.11.2006 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_20 , недійсними, реєстрації права власності на вказані приміщення за ОСОБА_12 та подальшого продажу вказаних приміщень ОСОБА_12 іншим особам.
Таким чином ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 вчинили заволодіння правом ПАТ «УкрСиббанк» на кошти від реалізації майна вбудованих приміщень, розташованих за адресою м. Мукачево вул.. Ужгородська 2 а ( позначені на плані цифрами 1-19 по 1-25), в сумі 1 573 508, 14 гривень, чим спричинили ПАТ «УкрСиббанк» матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_7 , кваліфіковано як придбання права на чуже майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України .
Окрім того, ОСОБА_7 02.12.2010 в період з 13 години 30 хвилин по 14 годину 00 хвилин, перебуваючи в судовому засіданні по цивільній справі N?2/4080\10 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , в адмінбудівлі Мукачівського міськрайонного суду за адресою м. Мукачево вул. Льва Толстого, 5, достовірно знаючи, що приміщення, розташовані на другому поверсі будівлі за адресою м. Мукачево вул. Ужгородська, 2а ( позначені на плані будівлі цифрами 1-19, 1-20, 1-25, в тому числі балкон, загальною площею - 147,00 кв. м., 28.09.2010 описані та арештовані державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області, відповідно до виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду N?2-538 від 11.08.2010 про стягнення заборгованості на користь ПАТ «УкрСиббанку» згідно акту опису та арешту майна АК897033 серії АА 986139 здійснено опис майна, накладено на нього арешт і встановлено обмеження права користуватися ним: відчужувати будь-яким способом, умисно не повідомила судді Мукачівського міськрайонного суду ОСОБА_19 дані про перебування вказаних приміщень в іпотеці у ПАТ «Укрсиббанк» та підтвердила неправдиві відомості про нібито існуючу у неї перед ОСОБА_12 заборгованість по договорам купівлі-продажу, таким чином вчинила незаконні дії з майном на яке накладено арешт та описаним майном.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_7 , кваліфіковано як незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та описаним майном, здійснене особою, якій це майно ввірене, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України .
Вказана справа надійшла до суду з обвинувальним актом.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , подав до суду клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності підтримала, просила суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Також просила суд звільнити її від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків. Надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності саме на підставі ст. 49 КК України.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , в судовому засіданні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України підтримав, просив суд його задовільнити. Вказав про відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.388, ч. 4 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття даного кримінального провадження. Вказав про наявність правових підстав для закритття провадження на підставі ст. 49 КК України. Зазначив, що з моменту вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень пройшли строки давностті притягнення останньої до кримінальної відповідальності.
Обвинувачені- ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не заперечили проти задоволення клопотання.
Захисники - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 не заперечили проти задоволення клопотання.
Суд, заслухавши клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , обвинувачених, захисників, думку прокурора, вважає, що клопотання захисника обвинуваченої підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст.285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Розглядаючи вказані клопотання, суд виходить із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, лише за умови, якщо особою вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Також судом ураховуються правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26.03.2020 року у справі № 730/67/16-к , де указано, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Також в даній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду зазначив, що за правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-4 ст.49 КК України) .
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
У цій справі окреслені Верховним Судом у справі № 192/3301/16-к орієнтири дотримано. Так, клопотання подане стороною кримінального провадження та обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Також Суд враховує, що в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у т.ч. зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
В даному кримінальному провадженні, наявне клопотання захисника обвинуваченої про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а також обвинувачена в судовому засіданні надала згоду про її звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Судом роз'яснено обвинуваченій підстави звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження. Суть обвинувачення овинуваченій розяснена та зрозуміла.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).
Як встановлено судом, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушенннь передбачених ч.1 ст.388 та ч.4 ст. 190 КК України (в редакції на час вчинення даних правопорушень), яке відповідно до ст. 12 КК України за ч.1 ст. 388 КК України відносилось до злочинів невеликої тяжкості , а за ч.4 ст. 190 КК України до особливо тяжких злочинів.
Згідно вимог ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції на час вчинення правопорушення) Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.
Згідно вимог ч. 5 ст. 12 КК України (в редакції на час вчинення правопорушення) Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Санкція ч. 1 ст. 388 КК України в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченою кримінального правопорушення, передбачає відповідальність у вигляді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Санкція ч. 4 ст. 190 КК України в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченою кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що згідно ЗУ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» від 13.07.2023 № 3233-IX статтю 190 викладено в такій редакції: "Стаття 190. Шахрайство: 1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 3. Шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 4. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 5. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна";
Тобто, було змінено санкцію статті кримінального закону, а в частині покарання ч.4 ст.190 КК України санкція статті зазнала послаблення відповідальності.
На даний час, санкція ч. 1 ст. 388 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
На даний час, санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII внесені зміни до Кримінального кодексу України, зокрема, викладено у нових редакціях ст.12 та частину першу ст.49 КК України.
Із врахуванням викладених у новій редакції положень у ст.ст.12, 49 КК України, на час розгляду справи кримінальне правопорушенням передбачене ч.1 ст.388 КК України є нетяжким злочином, та у разі вчинення такого, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років, та кримінальне правопорушенням передбачене ч.4 ст.190 КК України є тяжким злочином та у разі вчинення такого, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.
За загальними правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).
Відповідно до ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Враховуючи, що санкцією ч. 4 ст. 190 КК України в редакції на час розгляду справи послаблено відповідальність обвинуваченої щодо покарання у вигляді позбавлення волі, порівняно з редакцією, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення, то застосуванню в даному випадку підлягає санкція ч. 4 ст.190 КК України в редакції закону, який діє на час розгляду даної справи.
Відповідно до ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років -у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років-у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
При цьому, закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості.
Благополучним визнається таке закінчення зазначених строків давності, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:
- не ухилялася від слідства або суду;
- не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.
Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_21 були вчинені в період березня- грудня 2010 року.
Згідно вимог ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Згідно вимог ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Санкція ч. 1 ст. 388 КК України ( в редакції на час розгляду справи) передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Санкція ч. 4 ст. 190 КК України ( в редакції на час розгляду справи) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Таким чином, кримінальне правопорушення у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_21 , зокрема, передбачене ч. 1 ст. 388 КК України є нетяжким злочином, а кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України( в редакції на час розгляду справи) є тяжким злочином.
Відповідно до положень ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку п'ять років.
В досліджуваному випадку після внесення змін до вказаних статей мало місце поліпшення становища особи ОСОБА_21 порівняно із попередніми редакціями ст. 190 КК України, ст. 12 КК та ст. 49 КК України, що були чинними на час скоєння нею кримінальних правопорушень, у зв'язку з цим у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_22 є підстави для застосування положень ч. 1 ст. 5 КК України, а саме, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Тому, за умови відсутності факту ухилення ОСОБА_22 від слідства або суду, строк давності для звільнення її від кримінальної відповідальності згідно з приписами ч. 1 ст. 49 КК України становить п'ять років з дня вчинення нею кримінального правопорушення, а саме нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК, та десять років з дня вчинення нею кримінального правопорушення, а саме тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК і до дня набрання вироком законної сили.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_22 5-річний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи час вчинення нетяжкого злочину - 2010 рік , сплинув 2015 року.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_23 . 10-річний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи час вчинення тяжкого злочину - 2010 рік , сплинув 2020 року.
Через те, що у цьому кримінальному провадженні обвинувальний вирок щодо ОСОБА_22 не був ухвалений, такий строк минув 2020 року. У зв'язку з чим, на час постановлення ухвали ОСОБА_21 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення, передбачених ч. 1 ст. 388 КК України та ч.4 ст. 190 КК України кримінальних правопорушень, із застосуванням положень ч. 1 ст. 5 КК України на підставі ч. 4 ст. 49 КК України у зв'язку із спливом загального десятирічного строку передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо останньої має бути закрито.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_21 було вчинено 2010 року.
Таким чином, 2020 року закінчився загальний десятирічний строк давності притягнення ОСОБА_22 до кримінальної відповідальності за інкриміновані їй кримінальні правопорушення, передбачені 1 ст. 388 КК України та ч.4 ст. 190 КК України.
Таким чином на даний момент строк давності за вказані кримінальні правопорушення є таким, що сплив, а тому у суду відсутні підстави щодо відмови в задоволенні заявленого клопотання.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Таким чином, положення ст. 49 КК України є імперативною нормою, яка передбачає не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідаль-ності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.
При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою,у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена Колегією суддів Ксаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к. Таким чином, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили. Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Обставин, які би виключали звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності судом не встановлено.
За таких обставин, за наявності згоди ОСОБА_7 колегія суддів приходить до висновку про необхідність звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.388 та ч.4 ст. 190 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
Цивільний позов по справі відсутній.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази і арешт майна.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Запобіжний захід не застосовувався
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.cт. 12, 49 КК України, п. 2 ч. 2 ст. 284, ст. 285 - 288, 369-371, КПК України,колегія суддів, -
Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - ОСОБА_9 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинені нею кримінальні правопорушення передбачені ч.1 ст.388, ч. 4 ст. 190 КК України на підставі п.4 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012070010000074 від 03.12.2012 року (єдиний унікальний номер судової справи №303/2249/13-к) в частині обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.388, ч. 4 ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - провадженням закрити.
Розгляд обвинувального акту по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12012070010000074 від 03.12.2012 року, в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1, 2, 3, 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст.190, ч.4 ст. 358 КК України, продовжити в загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали проголошено - 09.06.2025 року о 08 год. 50 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3