Справа № 191/1603/25
Провадження № 3/191/580/25
04 червня 2025 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
за ч.1 ст.130 КУпАП,
04.04.2025 року із Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №283007 від 27.03.2025 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, в якому зазначено, що 27.03.2025 року об 11:55 годині в м. Синельникове, вул. Якова Ніконенка, 110 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження обов'язкового медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку як на місці зупинки, так і у медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений.
29.05.2025 року від захисника - адвоката Бондарєвої В.В. надійшли письмові заперечення, у яких вона просила закрити провадження у справі відносно ОСОБА_2 , у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У своїх запереченнях адвокат посилалася на те, що чинне законодавство передбачає, що до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП може бути притягнена особа, яка являється водієм і керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, або якщо особа, що керує транспортним засобом відмовиться пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан сп'яніння. Переконливих доказів того, що 27.03.2025 о 11 год. 55 хв. знаходячись в м. Синельникове по вул. Якова Ніконенко, буд. 110 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN TRANSPORTER з номерним знаком НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, матеріали справи не містять. Оскільки з камери особистого мобільного телефону сержанта поліції, на який проводилася відеофіксація розмови з водієм, не видно того, що останній взагалі керував транспортним засобом. За таких підстав, викладені в протоколі обставини того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, не знайшли свого підтвердження. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. В даному випадку у сержанта поліції існувала лише суб'єктивна точка зору, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, сержантом поліції не було запропоновано водію пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер», чим фактично було обмежено права ОСОБА_2 на доведення своєї невинуватості (хоча в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння було зазначено, що ОСОБА_2 відмовився від проходження алкотестера «Драгер 6810», що не відповідає дійсності. Даний факт підтверджується відеозаписом з камери мобільного телефону). ОСОБА_2 було позбавлено альтернативної можливості проходження перевірки на стан алкогольного сп'яніння. Натомість, під час перегляду відеозапису з мобільного телефону працівників поліції встановлено, що працівники поліції не намагалися провести огляд водія на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, що прямо передбачено ч.2, ч.3 ст.266 КУпАП, а одразу запропонували йому проїхати до медичного закладу. Таким чином визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом не проводився і такий водієві взагалі не пропонувався. В даному випадку водієві ОСОБА_2 не проводився огляд в розумінні Порядку № 1103. Відеозйомка розмови сержанта поліції з водієм ОСОБА_2 з початку і до кінця проводилася на особистий телефон одного з працівників поліції, що фактично порушує норми чинного законодавства щодо фіксації вчиненого правопорушення, оскільки відеозапис проводився не на нагрудну бодікамеру та фактично відбувалося систематичне переривання відеозапису, чим грубо порушено норми чинного законодавства України. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 283007 не зазначено технічний засіб відеозапису, так як фактично відеозйомка проводилася на особистий телефон працівника поліції. Крім того, в п. 11 вищезазначеного протоколу не вказано серед документів, які додаються до протоколу, відеозапис зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 . Таким чином, при оформленні матеріалів даної справи відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, сержантом поліції допущено грубе порушення вимог чинного законодавства, в яких закріплено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Окрім того, висловлюючи на адресу водія вимоги щодо проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, поліцейський повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що у водія відповідні ознаки наявні. Крім того з відеозапису, зафіксованого на особистий телефон поліцейського вбачається, що ОСОБА_2 було роз'яснено право проходження медичного освідчення на стан сп'яніння в медичному закладі, однак в порушення вимог встановленого законом порядку, свідки були відсутні. Що також вказує на незаконність даного протоколу. При цьому матеріали справи та сам протокол про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом та передачі цього автомобіля для керування іншій особі, проте містять відомості про вилучення посвідчення водія з зазначенням про видачу тимчасового дозволу на керування транспортним засобом (тимчасове посвідчення водія видано та отримано ОСОБА_2 09.08.2025 що не відповідає дійсності та не має мокрої печатки). Фактично тимчасове посвідчення ОСОБА_2 було отримано через декілька днів в відділі поліції ( ОСОБА_2 самостійно звернувся до відділу з метою отримання тимчасового посвідчення, так як працівниками поліції 27.03.2025 року було вилучено посвідчення водія та не надано тимчасове посвідчення на керування транспортним засобом). Таким чином дані документи видані з порушенням норм чинного законодавства та є такими, які є недійсними та взагалі викликають сумнів щодо законності видачі даного документу працівниками поліції. З огляду на викладене відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП відомості, викладені в протоколі про адміністративні правопорушення є незаконними та видуманими, оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, а обставини вказані в протоколі про адміністративні правопорушення є суперечливими та не відповідають дійсності.
У сьогоднішньому судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, заперечив, клопотання свого адвоката про закриття провадження у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення підтримав та просив його задовольнити. Пояснив, що його поліцейські не зупиняли, так як він просто сидів у автомобілі. Тому на неправомірну вимогу поліцейського щодо проходження огляду відмовився. Поліцейський попри його вимогу надати докази керування транспортним засобом наполягав на проходженні огляду та зазначив, що такі докази будуть надані суду.
Захисник - адвокат Бондарєва В.В. у судовому засіданні про закриття провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтримала та просила його задовольнити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Бондарєвої В.В., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності події і складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тому вона є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п.2.5 ПДР України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Також Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №283007 від 27.03.2025 року, який складено відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, зазначено, що 27.03.2025 року об 11:55 годині в м. Синельникове, вул. Якова Ніконенка, 110 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження обов'язкового медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку як на місці зупинки, так і у медичному закладі відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування особою транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».
Крім того, варто відзначити, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби лише у випадках, передбачених ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію».
У своєму рішенні від 15.03.2019 року Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху і як наслідок його законне зупинення за таке порушення.
У п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Тобто керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
У матеріалах даної справи взагалі відсутні докази, що підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом і, відповідно, його зупинку працівниками поліції в процесі руху.
За відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП не є суб'єктом вчинення даного адміністративного правопорушення, так як не підтверджено керування транспортним засобом.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Проте посадова особа органів поліції не відсторонювала ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, акту про відсторонення водія від управління т/з не надала.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Як вбачається із матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №283007 від 27.03.2025 року долучено диск із відеозаписом, який здійснювався на телефон працівника поліції, а не на спеціальний технічний засіб - бодікамеру. Це вбачається з самого відеозапису: відсутня інформація про дату, час, серійний номер приладу, за ким закріплений прилад, а також у відображенні у склі автомобіля чітко видно, що зйомка проводиться поліцейським на телефон.
Свідки в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, що свідчить про те, що вони поліцейським не залучались.
Враховуючи вищезазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх доказів про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 27.03.2025 року об 11:55 годині, що виключає подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України через відсутність в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного керуючись ст. 7, 247 п. 1, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя О.І. Окладнікова