Справа № 191/3004/24
Провадження № 2/191/994/24
23 травня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участю секретаря судового засідання Набокової А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Мартинової Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області, про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
26.06.2024 року до суду звернувся представник позивача - адвокат Хоменко А.С. в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вони з відповідачем проживали у зареєстрованому шлюбі з 10.06.2006 року, який був зареєстрований у Артемівському відділі реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 .
Рішенням Троїцького районного суду Луганської області по справі № 433/1066/20 від 18.11.2020 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
Рішенням Троїцького районного суду Луганської області по справі № 433/1437/18 від 24.01.2019 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь відповідача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 серпня 2018 року та до повноліття дитини. Постановою Луганського апеляційного суду від 18.11.2019 року рішення Троїцького районного суду Луганської області по справі № 433/1437/18 від 24.01.2019 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 залишено без змін.
На підставі виконавчого листа № 433/1437/18 від 10.04.2019 року було відкрите виконавче провадження № 5922037 від 30.05.2019 року.
Починаючи серпня 2019 року по січень 2021 року включно позивач самостійно перераховував аліменти шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується відомостями з Додатку 1 до Довідки АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» від 22.05.2024 року № RAR21345FCIGNT8J.
На підставі вищезазначеного виконавчого провадження за місцем працевлаштування позивача в Департаменті будівництва, енергозбереження та містобудування Луганської обласної державної адміністрації з січня 2021 року утримуються кошти на сплату аліментів.
Як відомо позивачу, відповідач близько року тому одружилась та змінила прізвище на ОСОБА_2 . Із спілкування з донькою позивачу стало відомо, що після одруження своєї матері вона стала постійно проживати із бабусею ОСОБА_6 (матір'ю відповідача).
Позивач сплачує аліменти справно, заборгованість відсутня, що підтверджується довідкою з Департаменту будівництва, енергозбереження та містобудування Луганської обласної державної адміністрації про утримання коштів із заробітної плати ОСОБА_1 на сплату аліментів.
Так як донька ОСОБА_7 проживає разом із своєю бабусею, ОСОБА_6 (матір'ю відповідача), то відповідно бабуся піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечує, повноцінно виконуючи обов'язки які покладаються на батьків нормами Сімейного кодексу України, а саме годує, купує речі, ліки, дбає про здоров'я, забезпечує дозвілля дитини, оплачує потреби у школі тощо. З позивача здійснюються стягнення із заробітної плати - аліменти на користь відповідача на утримання доньки, які відповідач відповідно використовує на власні потреби, а не на дитину, як то передбачено чинним законодавством, отримані грошові кошти, які мають витрачатися на утримання доньки, ні доньці ОСОБА_7 , ані ОСОБА_8 (бабусі ОСОБА_7 ) не віддає.
Між донькою ОСОБА_7 та батьком - позивачем існують теплі родинні відносини. Позивач піклується про добробут своєї доньки, а донька чекає на приїзд батька з 2017 року. У зв'язку з ситуацією, що склалася, донька просить позивача посприяти у будь-якій покупці, тому позивач вимушений додатково надсилати кошти на утримання доньки на картковий рахунок ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями квитанціями з додатку Приват24. ОСОБА_9 доводиться родичем ОСОБА_6 , та його рідні передавали кошти ОСОБА_8 .
Підтвердженням тяжкого матеріального становища є повідомлення ОСОБА_10 . З повідомлення доньки позивач дізнався, що відповідач на власний розсуд витрачає кошти із сплачених аліментів, та ОСОБА_11 просить останню не витрачати ці кошти. Отже ОСОБА_6 не дійшла згоди з відповідачем у врегулюванні питання, передачі коштів сплачених аліментів на потреби дитини, а у судовому порядку вона боїться вирішувати це питання, оскільки ОСОБА_7 можуть забрати до дитячого будинку.
Крім того, відсутня інформація, що відповідач взагалі відвідувала дитину. Тобто у відповідача відсутні прояви материнської любові до доньки.
Позивач звертає увагу, на те що за час спільного проживання із бабусею ОСОБА_6 , донька швидко зросла та набрала у вазі, що свідчить про належне правильне харчування та догляд за дитиною.
На підставі вищезазначеного позивач змушений звернутися до суду із позовною заявою про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвалою суду від 10.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.
22.10.2024 від представника відповідача - адвоката Ракицької І.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник завертає увагу на те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів використовування відповідачкою ОСОБА_4 сплачених аліментів на власні потреби, а не на дитину. Скріншоти переписки з донькою ОСОБА_7 , ОСОБА_6 (матір'ю відповідачки), ОСОБА_9 не є такими доказами, а крім цього позивач посилається лише на власні емоції. Відповідачка по справі наполягає, що дитина повністю забезпечена усім необхідним, аліменти використовуються лише на дитину. Представник зазначає, що шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано, та відсутність у переписці посилань на відповідачку є лише проявом відсутності доброзичливих почуттів між батьками дитини. ОСОБА_1 був не згодний зі сплатою аліментів з самого початку, через що подавав апеляційну скаргу на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 24.01.2019 року (в ЄДРСР справа №433/1437/18), що дає відповідачці право заявити про те, що батько дитини шукає будь-які засоби для несплати грошей, маніпулюючи дитиною та її бабусею. ОСОБА_1 не оспорює той факт, що дитина з ним не мешкає. Донька позивача мешкає у м.Луганську, де мешкає і відповідачка, її мати. Доказів того, що у матері та доньки різні місця мешкання також суду не надано, тому позов цілком необґрунтований.
Ухвалою суду від 26.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У сьогоднішньому судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, представник відповідача надала суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнають та просять відмовити у їх задоволенні.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 2 ст. 188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину.
Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що у позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 є спільна неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 23.05.2024 року, на підставі виконавчого листа, виданого 10.04.2019 року Троїцьким районним судом Луганської області у справі №433/1437/18, відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 серпня 2018 року та до повноліття дитини (а.с.9-10).
Як вбачається із довідки №2, виданої Департаментом будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 дійсно працює у Департаменті будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора області. Протягом січня 2021 року - квітня 2024 року були перераховані наступні суми зі сплати аліментів: 2021 рік - 101248,30 грн.; 2022 рік - 85692,02 грн.; 2023 рік - 108009,46 грн.; січень 2024-квітень 2024 року - 46321,07 грн. (а.с.11).
Позивач ОСОБА_1 , будучи допитаний у судовому засіданні у якості свідка, пояснив, що після розлучення і стягнення аліментів на утримання доньки він неодноразово звертався до колишньої дружини щодо звітування по витратах на доньку аліментів. За інформацією наданою ОСОБА_6 , яка є матір'ю відповідачки, вона і донька отримують мінімальну суму аліментів. Є свідчення про те, що відповідач купила плазмовий телевізор. Дитину виселила у буд. АДРЕСА_1 навесні 2023 року після того як знову вийшла заміж і поселила свого нового чоловіка у спільну квартиру, де йому (позивачу) належить половина. Загалом ним сплачено аліментів приблизно на 9000 доларів США. Після його вимоги, щоб кошти йшли на утримання дитини, відбулась розмова з чоловіком відповідача, у ході якої він погрожував розправою, так як він працює в поліції окупаційної влади. У вересні 2023 року донька з бабусею звернулися до нього з прохання про перерахунок коштів на окуляри, шапку, бо, як він розуміє колишня дружина грошей їм не давала. Він перерахував гроші Кості ОСОБА_12 , а він в свою чергу перерахував свої матері, а вона вже віддала кошти доньці. Він не може повернутися на окуповану територію, бо являється державним службовцем. Після того як він звернувся до суду з даним позовом спілкування з донькою припинилося. Все це підтверджується скріншотами переписки. Також відповідач, відповідаючи на питання суду, зазначив, що так як його колишня дружина любить гроші, то він може припустити, що вона зі своєю матір'ю змовилися, щоб крім аліментів отримувати ще додаткові кошти на дитину від нього на підставі прохань доньки.
Враховуючи те, що відповідач та спільна дитина сторін проживають на тимчасово окупованій території України, то орган опіки та піклування за місцем проживання дитини позбавлений можливості здійснювати контроль за цільовим витрачанням аліментів у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів. Тобто на даний час відсутня можливість підтвердити або спростувати нецільове витрачання аліментів відповідачем.
Таким чином, позивачем не надано належних доказів того, що його дитина ОСОБА_3 , на утримання якої він сплачує на користь відповідача аліменти, проживає окремо від матері, і мати витрачає аліменти не на утримання дитини.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що його матеріальний стан змінився, і він не в змозі сплачувати аліменти на утримання доньки.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 141 СК України, ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області, про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Повне рішення складено 02.06.2025 року.
Суддя О.І. Окладнікова