Справа № 225/1664/23
Провадження № 1-кп/206/73/25
10 червня 2025 року в залі суду у м. Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 22023050000002709, відомості про яке внесені 28.06.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника, адвоката ОСОБА_5 ,
Рішенням Вищої ради правосуддя № 2584/0/15-24 від 29 серпня 2024 року про зміну територіальної підсудності судових справ Дзержинського міського суду Донецької області, Димитровського міського суду Донецької області, Красноармійського міськрайонного суду Донецької області та Селидівського міського суду Донецької області змінено з 2 вересня 2024 року територіальну підсудність судових справ Дзержинського міського суду Донецької області, шляхом її передачі до Самарського районного суду міста Дніпропетровська.
07.10.2024 кримінальне провадження № 22023050000002709, відомості про яке внесені 28.06.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України надійшло до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2024 року призначене підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
02.06.2025 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. Прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на тепер не відпали та існують, а саме:
1) переховуватися від суду: враховуючи, що ОСОБА_3 згідно із ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої;
1)2) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується: врахуючи добровільність та цілеспрямованість поширення ним відповідної інформації, а також враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину у тяжкий для держави та людей час, цей злочин є надзвичайно небезпечними, адже захист суверенітету і територіальної цілісності України і недоторканості, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу, що може свідчити про підвищену суспільну небезпеку останнього, відповідно останній, маючи доступ до засобів телекомунікації, може продовжити свою злочинну діяльність, спрямовану на завдання шкоди Україні.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 неможливе, оскільки, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що не вбачає підстав для тримання під вартою та просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначила, що ризики, зазначені прокурором є формальними та фактично не підтверджені.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника..
Вислухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.
Так, ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 28 квітня 2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 26 червня 2025 року, включно.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Як вбачається з ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
Застосування до лбвинуваченого такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання неможливе, оскільки воно не буде відповідати тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу не виявилося, застосування до ОСОБА_3 такого виду запобіжного заходу як особиста порука не є можливим.
Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги, що підозрюваний не має сталого місця мешкання, суд вважає за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, однак застосування застави не відповідатиме тяжкості та характеру інкримінованого злочину.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України відносно ОСОБА_3 , суд констатує наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які є наявними і не відпали. Так, ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від дванадцяти до п'ятнадцяти років. Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки наслідки та ризик втечі для нього можуть бути визнані менш небезпечними, ніж покарання і процедура його виконання. Також, ОСОБА_3 зареєстрований у м. Торецьку Бахмутського району Донецької області, де наразі ведуться активні бойові дії, тому населення міста евакуйовано до більш безпечних міст, до затримання працював, однак на даний час трудові відносини тимчасово припинені, отже не має засобів до існування, офіційно не одружений, власних дітей або інших осіб на утриманні не має, що вказує на те, що у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою. Усе перелічене вище вказує на неможливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на менш суворий запобіжний захід. Також, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та загрозу призначення покарання, і зважаючи на характер та обставини злочину, обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, існують, обрання іншого, більш м'якого виду, суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Застосування менш суворого запобіжного заходу до обвинуваченого неможливо, оскільки згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 197, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 08 серпня 2025 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1