Справа № 183/5415/24
№ 2/183/904/25
10 червня 2025 року м.Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
У травні 2024 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом у якому просив стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 69342,99 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на ту обставину, що 13.02.2023 року о 16 годині 55 хвилин на трасі М 18/181+7,5 км в Новомосковському районі Дніпропетровської області, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mersedes-Bens», державний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Постановою суду установлено вину відповідача у скоєнні ДТП. Внаслідок ДТП пошкоджено належний позивачу автомобіль «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_2 , чим спричинено матеріальну та моральну шкоду, яку в добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати. Тому позивач змушений звертатися до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 20.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.
У судове засідання представник позивача - адвокат Волошина О.В. не з'явилася, подала заяву у якій просить розглядати дану справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.12) .
Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено такі обставини з послідуючим їх викладенням у постанові суду від 22.11.2023 у справі № 183/2501/23.
13.02.2023 року о 16 годині 55 хвилин на трасі М 18/181+7,5 км в Новомосковському районі Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mersedes-Bens», державний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою від 22.11.2023, яка набрала законної сили, установлено, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, суд констатує доведеність факту порушення відповідачем Правил дорожнього руху, як особою, яка керувала транспортним засобом, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) потерпілим від якої є ОСОБА_1 .
На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобілем «Mersedes-Bens», державний номер НОМЕР_1 , застрахована не була, що підтверджується даними листа моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) від 19.11.2024 та даними, що містяться у відкритих офіційних джерелах інформації (https://policy-web.mtsbu.ua/) (а.с.97-99).
За даними висновку експерта-автотоварознавця ОСОБА_3 від 14.02.2024 №1170, складного за результатами проведеної транспортно-товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого у наслідок ДТП, становить 62132,99 грн. (а.с.17-40).
За проведення експертного дослідження позивачем сплачено 6000 грн. (а.с.41).
З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.
Відповідно до положень п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної (майнової) шкоди спричиненої пошкодженням майна - транспортного засобу, судом відзначається таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Спірні правовідносини , крім глави 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України, також регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 1961-IV).
За нормами статті 3 Закону України № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 29 Закону України № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України № 1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Судом установлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність позивача ОСОБА_1 також не була застрахована за полісом обов'язкового страхування (а.с.100).
Листом від 19.11.2024 МТСБУ повідомило позивачу про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що заяву про виплату не було подано протягом одного року з моменту скоєння ДТП. Крім того, ОСОБА_2 керував транспортним засобом без наявності чинного договору обов'язкового страхування.
Так, відповідно до п.п. «а» п.41.1 ст. ст.41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону № 1961-IV, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Судом установлено, що на момент ДТП ОСОБА_1 мав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с.101).
Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону № 1961-IV учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Таким чином, в силу наведених положень законодавства, позивача звільнено від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
У зв'язку з тим, що належний позивачу транспортний засіб не відповідав вимогам п.1.7 ст.1 Закону № 1961-IV, у МТСБУ не виникло обов'язку відшкодувати шкоду, спричинену діями особи, яка не застрахувала свою відповідальність.
За вказаних обставин, суд вважає підтвердженими достатніми доказами наявність підстав для покладення на відповідача, як винну особу, а не на МТСБУ, обов'язку по відшкодуванню матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої згідно з наданим висновком експерта складає 62132,99 грн.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість огляду автомобіля у сумі 1600 грн., а разом - 63432,99 грн. (а.с.42).
Витрати на проведення експертизи не входить до поняття матеріального збитку та розподіляються у порядку, визначеному ЦПК України для розподілу судових витрат, оскільки згідно положень п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із проведенням експертизи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 зробила висновок, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
Стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
На підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини.
Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідні обставини встановлюються судом на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження N 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
В обґрунтування цієї частини позовних вимог, позивач зазначив, серед іншого, про те, що моральна шкода полягала у тому, що внаслідок ушкодження належного йому автомобіля він не мав можливості ним користуватися, що призвело до зменшення обсягів роботи та заробітків; він змушений був витрачати багато часу на громадський транспорт; шукати грошові кошти на ремонт, обмежувати сімейний бюджет. Позивач змушений був доводити у суді свою невинуватість, збирати докази, довідки, звертатися до адвоката, експертів. Все це потребувало сил, нервів, безліч часу.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує моральний стан позивача, який в результаті пошкодження власного майна внаслідок ДТП отримав нервовий стрес, що призвело до душевних страждань, керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд приходить до висновку, що з боку неправомірних дій відповідача, що встановлено постановою суду, яка набрала законної сили, позивач дійсно зазнав моральних страждань, які суд визначає в розмірі 5000,00 грн та які вважає за необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача. Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди. У решті заявлених вимог слід відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно положень п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Нормами ч.6 ст.139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 119432,99 грн., з яких судом задоволено вимоги на суму 68432,99 грн. (63432,99 грн. + 5000 грн.).
За подання позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1233 грн. та понесено витати на проведення експертизи у сумі 6000 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 706,48 грн. та на проведення експертизи у сумі 3437,89 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій просить стягнути вказані витрати у сумі 13000 грн. (у прохальній частині), проте у тексті заяви зазначає, що розмір таких витрат складає 11300 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано договір, укладений між позивачем та адвокатом Волошиною О.В., а також акт виконаних робіт на суму 11300 грн., квитанції про сплату грошових коштів на сумі 11300 грн. (а.с.48-25). Таким чином, документально підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 11300 грн.
На переконання суду зазначений розмір судових витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, зазначених в акті виконаних робіт.
У зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6474,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 274, 263-265, 280-283ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 63432,99 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн., а разом - 68432,99 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 706,48 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 3437,89 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6474,70 грн., а всього судові витрати у сумі 10619,07 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, адреса: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено і підписано 10 червня 2025 року .
Суддя Оладенко О.С.