Справа № 204/3149/25
Провадження № 3/204/1010/25 р.
06 травня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Самсонова В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
12 березня 2025 року о 20 год. 45 хв. в м. Дніпрі на вул. Львівська, 22 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку гр. ОСОБА_1 відмовився, яким порушив п. 2.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Захисником ОСОБА_1 - Хараїм О.В. подано до суду клопотання про закриття адміністративного провадження. В обґрунтування клопотання вказано, що ОСОБА_1 жодних наркотичних засобів він не вживав, будь-яких ознак наркотичного сп'яніння не мав, вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнає. ОСОБА_1 заперечує проти протоколу та не визнає своєї вини. В діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави для такої зупинки ОСОБА_1 . Більш того, у матеріалах справи відсутні будь-які постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за порушення вимоги ПДР. Огляд водія з метою виявлення чи перебуває останній у стані сп'яніння, з точки зору ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», не може бути підставою для зупинки транспортного засобу, оскільки не може бути візуально встановлено поліцейським під час руху транспортного засобу. Разом з тим, з відеозапису в матеріалах справи вбачається, що жодні ознаки сп'яніння в нього не встановлювали, а вимога про проходження огляду на стан сп'яніння була вмотивована наявністю інформації в базі про те, що у 2019 році у ОСОБА_1 нібито вилучався пластиковий контейнер, який мав у своєму складі речовину рослинного походження, схожу на наркотичну» (відеозапис «export-e87l7», час 03:47). При цьому, до перевірки даної обставини жодної ознаки наркотичного сп'яніння у нього виявлено не було, а після - чомусь виникли такі підозри. Вказані обставини свідчать про безпідставність направлення на огляд мого підзахисного, оскільки встановлений порядок огляд не передбачає таких підстав для направлення на огляд водія як наявність інформації в інформаційних базах даних. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (п.6 Порядку 1103). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п.7 Розділу 1 Інструкції 1452/735). У матеріалах справи № 204/3149/25 міститься рапорт від 12.03.2025, складений інспектором взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 УПП в Д/О ДПП старшим лейтенантом поліції Віктором Карловим. Так, сторона захисту вважає, що даний рапорт не може бути визнанний судом, як належний та допустимий доказ вини мого підзахисного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП , оскільки у розумінні ст. 251 КУпАП, рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Така, позиція сторони захисту ОСОБА_1 повністю узгоджується із висновком Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, який викладений у Постанові від 20.05.2020 року в справі за № 524/5741/16-а. Окремо, також слід зазначити, що відповідно до пункту 2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України від 23.08.2012 р. № 747, рапорт належить до внутрішніх документів МВС України.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних випадків.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення кореспондують положенням п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно із якими водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується такими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ЕП1 №269755 від 12.03.2025 року; відеозаписом з бодікамери поліцейського; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуюсь увагу та швидкість реакції від 12 березня 2025 року; рапортом інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Корюв В.
Суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисника, що порушено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не роз'яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України, не надали можливості реалізувати право на захист, є безпідставними та повністю спростовуються наявними матеріалами по справі.
Міркування захисника, що відеозапис не підтверджують стану сп'яніння ОСОБА_1 який заперечував вживання будь-яких речовин, не заслуговують на увагу, оскільки право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
На підставі викладеного суд зазначає, що ознаки сп'яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак на думку поліцейського саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп'яніння.
Згідно матеріалів справи у водія ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені ознаками наркотичного сп'яніння.
Доводи захисника про зворотне, а саме, що з відеозапису видно, що у водія відсутні ознаками сп'яніння та поведінка адекватна є безпідставними та носять суб'єктивний характер.
Твердження захисника про упереджене ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження. Захисник не надав доказів на підтвердження вказаного, її міркування носять суб'єктивний характер.
Що ж стосується посилання захисника про те, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом, то слід зазначити, що вказані доводи не є тією безумовною підставою для визнання дій ОСОБА_1 такими, що не містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить самостійні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з цим, на переконання суду, є некоректними посилання захисника на правові позиції КАС Верховного Суду, щодо рапорту працівника поліції, як на доказ вчинення правопорушення, оскільки ці висновки стосуються правовідносин, що регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, а отже є відмінними від правовідносин, які існують у нашій справі та які регулюються нормами КУпАП, зокрема, статтею 251 цього Кодексу.
Доводи про те, що рапорт працівника поліції є неналежним доказом судом відкидаються, як необґрунтовані, оскільки рапорт є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника про законність своїх дій, наведені у рапорті дані повністю узгоджуються з іншими матеріалами провадження щодо послідовності дій працівників поліції при оформлені ними протоколу про адміністративне правопорушення. Доказів заінтересованості працівників поліції у результатах розгляду цієї справи, а також доказів оскарження дій працівників поліції стороною захисту не надано.
Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Також, твердження захисника з приводу законності чи незаконності зупинки транспортного засобу працівниками поліції, не приймаються до уваги, оскільки вказане не є предметом розгляду даної справи та віднесено до виключної компетенції судів адміністративної юрисдикції.
Приймаючи до уваги викладене, приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, які виразилися у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням викладеного, а також характеру скоєного правопорушення, особи правопорушника і ступеня її вини, приймаючи до уваги, що вчинене правопорушення відноситься до суспільно небезпечних, говорить про її неповагу до безпеки руху, з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, приходжу до висновку про необхідність накладення на винного адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, відповідно до вимог ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір у розмірі 605 гривні 60 копійок.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності, вважаю необхідним стягнути з нього в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривні 60 (шістдесят) копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 283, 284, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 294, ч. 1 ст. 303 КУпАП, суддя,-
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порушенні правил дорожнього руху, які виразилися у виразилися у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді: штрафу в дохід держави у розмірі 17000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Суддя В.В. Самсонова