Справа № 204/8614/22
Провадження № 1-кп/204/227/25
10 червня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22022050000000318, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Красноармійськ (нині м.Покровськ) Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого слюсарем АПК «Інвест», неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років. ОСОБА_5 проживає у м. Покровськ Донецької області, де на даний час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація стосовно України може призвести до ухилення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності. Застосування до ОСОБА_5 запобіжних заходів не пов'язаних з триманням під вартою створить передумови для продовження спілкування ОСОБА_5 з невстановленими особами, яким він не санкціоновано передавав відомості, тобто існує ризик продовження кримінального правопорушення у якому ОСОБА_5 обвинувачується або вчинення нового злочину. З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи практику ЄСПЛ, а також викладені обставини, строк тримання під вартою слід продовжити без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого вирішення клопотання прокурора залишив на розсуд суду.
Обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора заперечував, оскільки клопотання прокурора є однаковими, нових доводів не містять.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, суд враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення як обставини, яка впливає на вибір судом виду запобіжного заходу (п.1 ч. 1 ст. 178 КПК України), має опосередкований вплив й на оцінку рівня ймовірності вчинення обвинуваченою тих чи інших дій, які кваліфікуються як ризики за статтею 177 КПК України.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення. У якому обвинувачується.
Оцінюючи існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
ОСОБА_5 як громадянин України обвинувачується в добровільному наданні допомоги збройним формуванням держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Таким чином, розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, у разі визнання судом його винуватим, ОСОБА_5 може переховуватися від суду. Крім того, обвинувачений зареєстрований місті Покровськ Донецької області, поблизу якого на цей час відбуваються активні бойові дії, тому у разі незастосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може повернутися до свого місця мешкання, що може призвести до ухилення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а також до невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Окрім того, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, ОСОБА_5 може переховуватись від суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Аналізуючи наявність ризиків, передбачених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що обвинувачений має можливість, користуючись зв'язками на непідконтрольній українській владі території, у разі незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується та/або вчинити інше правопорушення в умовах воєнного стану на території України, вчинити інші дії з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Отже наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою, існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Розглядаючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховано відомості про особу обвинуваченого, а саме наявність у нього міцних соціальних зв'язків, однак, така обставини з урахуванням існування вищевказаних ризиків, відсутності даних про їх зменшення, відсутності відомостей про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, характеру обвинувачення, стадії судового провадження, вказують на необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу.
Щодо твердження обвинуваченого про те, що прокурором у клопотанні вказано одні й ті ж самі ризики, суд зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року, ухвала про неприйнятність « ОСОБА_6 проти України» від 05 липня 2018 року).
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Отже, застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, слід зазначити, що згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст.111-1 Кримінального кодексу України.
Таким чином, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи, суд доходить висновку про необхідність продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк шістдесят днів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 08 серпня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 10.06.2025.
Суддя ОСОБА_1