202/14897/23
1-кп/202/177/2025
09 червня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12022050000000858 від 20.10.2022 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився м. Горлівка, Донецької області, раніше не судимого, офіційно не працюючого, який фактично мешкає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
за участю: прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника-адвоката - ОСОБА_8
Обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30.11.2011 по 17.07.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ, останнього звільнено зі служби на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області № 280 о/с від 23.07.2014.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету i територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Водночас ОСОБА_5 в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17, 19 Конституції України, зрадив українській державі та всьому Українському народові, добровільно зайнявши посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил рф вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи Генерального штабу Збройних Сил російської федерації (далі - ГШ ЗС рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей рф, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС рф ОСОБА_9 перед Академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та Збройних Сил рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил рф серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи чорноморського флоту російської федерації (далі - чф рф), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і Збройних Сил рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
Так, 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «днр» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «днр».
За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «днр» на території Донецької області.
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «днр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, російської федерації на території Донецької області так званої «днр», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
З метою сприяння насильницькій зміні меж території України, на виконання завдань силового блоку «днр» з квітня 2014 року на частині території Донецької області групами осіб, які здійснювали захоплення адміністративних будівель органів державної влади України та правоохоронних органів України на території Донецької області, після незаконного заволодіння зброєю та бойовими припасами із зазначених будівель, утворено ряд не передбачених законом збройних формувань, зокрема так зване «Министерство внутренних дел ДНР».
Згідно «Указа главы днр № 5 от 08.11.2014 года о дате создания Министерства внутренних дел донецкой народной республики» в редакції від 27.05.2016 року встановлено, що «17 июля 2014 года Совет Министров донецкой народной республики принял постановление № 17-4 «О создании Министерства внутренних дел донецкой народной республики».
В свою чергу у складі так званого «Министерства внутренних дел» представниками «днр» створено територіальні підрозділи поліції на окупованій території України, а саме у населених пунктах Донецьку, Горлівці, Макіївці, Амвросіївці, Дебальцеве, Докучаєвську, Єнакієве, Новоазовську, Сніжному, Старобешево, Тельманове (нині смт Бойківське), Торезі (нині м. Чистякове), Харцизьку, Шахтарську, Ясинуватій, Кіровському (нині м. Хрестівка).
19.02.2022 керівництвом рф в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф), а також інші невстановлені на цей час представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС рф на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено, востаннє до 18.08.2023.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» Лиманська міська територіальна громада Донецької області включена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією.
Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація російською федерацією території України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав. Згідно п. 6 ст. 1-1 зазначеного Закону: окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг. Згідно п. 7 ст. 1-1 вказаного закону: тимчасово окупована російською федерацією територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 вказаного закону тимчасово окупована територія визначається сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
Так, приблизно в кінці травня 2022 року, більш точної дати не встановлено, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «днр» які є частиною окупаційної адміністрації рф, здійснили тимчасову окупацію територій Донецької області, серед яких Лиманська територіальна громада з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об'єктами. Після чого представниками «днр» на вказаних окупованих територіях створено у складі так званого «МВД днр» територіальні підрозділи поліції, серед яких «Краснолиманский городской отдел министерства внутренних дел днр».
Згідно «Постановления Народного Совета днр» від 07.08.2015 року було прийнято «Закон о полиции днр». Так відповідно ч. 1 ст. 1 так званого закону о поліції (Полиция - это государственный вооруженный орган исполнительной власти, предназначенный для защиты жизни, здоровья, прав и свобод человека и гражданина, интересов общества и государства от противоправных посягательств, охраны общественного порядка и обеспечения общественной безопасности). Крім того, відповідно ст. 24 так званого закону о поліції встановлено, що (сотрудник полиции - это должностное лицо, состоящее на службе в органах внутренних дел донецкой народной республики, которое наделено полномочиями по осуществлению обязанностей и прав полиции, и имеет специальное звание, присвоенное в определенном законом порядке. Сотрудник полиции, проходящий службу в территориальном органе, выполняет обязанности, возложенные на полицию, и реализует права, предоставленные полиции, в пределах территории, обслуживаемой этим территориальным органом, в соответствии с замещаемой должностью и должностным регламентом (должностной инструкцией). За пределами указанной территории сотрудник полиции выполняет обязанности, возложенные на полицию, и реализует права, предоставленные полиции, в порядке, определяемом руководителем государственного органа исполнительной власти в сфере внутренних дел и в соответствии с действующим законодательством донецкой народной республики. Сотруднику полиции выдается служебное удостоверение, образцы которых утверждаются государственным органом исполнительной власти в сфере внутренних дел.
Так, на початку червня 2022 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_5 , пройшов співбесіду з представниками так званої «днр», які є частиною окупаційної адміністрації рф, на предмет його переходу на сторону окупанта. У ході вказаної співбесіди ОСОБА_5 діючи умисно надав згоду представникам рф на добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі «Полиции днр», а саме посади - «участкового инспектора полиции сектора участковых инспекторов полиции Краснолиманского городского отдела министерства внутренних дел днр».
Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, з початку червня 2022, точний час не встановлений, ОСОБА_5 зайняв посаду - «участковый инспектор полиции сектора участковых инспекторов полиции» та, знаходячись у приміщені так званого «Краснолиманского городского отдела мвд днр» за адресою м. Лиман, вул. Свободи, 27, будучи одягнутим у формений одяг так званої «Полиции днр», на якій наявні відповідні шеврони та погони, маючи при собі вогнепальну зброю, а саме автомат, який висів на ремені через плече, почав виконувати функціональні обов'язки згідно вказаної посади, покладені на нього керівниками вищевказаного незаконно створеного органу, а саме: прийняття та фіксація заяв та повідомлень від громадян про скоєні злочини, прийняття пояснень від громадян про обставини доставки останніх до відділення поліції; здійснення заходів «фільтрації» населення м. Лиман та Лиманського району Донецької області, тобто опитування мешканців міста для надання ним дозволу на «перемещение по населеному пункту Красний Лиман», патрулювання міста Лиман під час комендантської години; несення відповідальності за окремий йому доручений район міста, а також виконував інші накази та розпорядження керівництва незаконного правоохоронного органу, так званого «Краснолиманского городского отдела мвд днр», створеного на тимчасово окупованій території.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_5 виразилися в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто вчиненні злочину, передбаченому ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначив, що подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_5 а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_5 поза розумним сумнівом. Відтак, прокурор просив суд визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням права займатися будь-якою діяльністю, пов'язаною зі службою у правоохоронних органах строком на 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією усього майна яке є його власністю. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 спеціального звання «старшина міліції».
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого, ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника ОСОБА_8 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в у Дніпропетровській області.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , а також інформацію про винесення певних процесуальних документів у даному кримінальному провадженню надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв'язатися з обвинуваченим ОСОБА_5 і з'ясувати в нього правову позицію щодо пред'явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженню.
Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку російської федерації частини території України (у т.ч. м. Лиман, Донецької області), яка розпочалася із збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку російської федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідка ОСОБА_10 , який повідомив, що під час окупації у м. Лиман ОСОБА_5 особисто затримав ОСОБА_10 , оскільки останній перебував на вулиці у комендантську годину та доставив ОСОБА_10 у відділення поліції. ОСОБА_10 перебував в камері до ранку. Також ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_5 при вході у відділенні поліції записував всіх осіб, хто заходив у відділення поліції.
Також вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується такими доказами:
- копією протоколу огляду місця події з диском до нього від 06.10.2022 року, згідно якого об'єктом огляду є приміщення поліції в м. Лиман Донецької області - ВП№3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за адресою: Донецька обл., м. Лиман, вул. Свободи, буд. 27, де було виявлено та вилучено членські білети ОД Донецька республіка, документи осіб, документація щодо діяльності так званої поліції «мвд днр»;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.10.2022 за участю свідка ОСОБА_11 , який впізнав ОСОБА_5 як особу яка працювала в Краснолиманском го мвд днр;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.10.2022 року з диском до нього за участю свідка ОСОБА_11 , згідно якого свідок повідомив обставини щодо скоєння кримінального правопорушення;
- протоколом огляду від 13.04.2023 року, згідно якого оглянуто оптичний диск, на якому мається 1 відеофайл з назвою "00013", у якому міститься відеозапис слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 щодо відтворення обставин подій під час окупації м. Лиман у 2022 році;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2022 за участю свідка ОСОБА_12 , який впізнав ОСОБА_5 як особу яка працювала в Краснолиманском го мвд днр;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.10.2022 року з диском до нього за участю свідка ОСОБА_12 , згідно якого свідок повідомив обставини щодо скоєння кримінального правопорушення;
- протоколом огляду від 17.04.2023 року, згідно якого оглянуто оптичний диск, на якому маються 3 відеофайл з назвою "00017", "00018", "00019", "00020" у яких міститяся відеозапис слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 щодо відтворення обставин подій під час окупації м. Лиман у 2022 році;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_12 від 03.05.2023 року, хід та результати якого зафіксовані за допомогою відеофіксації та згідно якого останній повідомив, що влітку 2022 року під час окупації м. Лиман був зупинений військовими днр, які потім відвезли ОСОБА_12 та його дружину спочатку в військову комендатуру, а потім в райвідділ. ОСОБА_5 проводил опитування і пропускав на фільтрацію. Судом переглянуто диск із вказаним відеозаписом, зміст якого відповідає змісту, зафіксованому в протоколі;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2022 за участю свідка ОСОБА_13 який впізнав ОСОБА_5 як особу яка працювала в Краснолиманском го мвд днр;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.10.2022 року з диском до нього за участю свідка ОСОБА_13 , згідно якого свідок повідомив обставини щодо скоєння кримінального правопорушення;
- протоколом огляду від 17.04.2023 року, згідно якого оглянуто оптичний диск, на якому маються 2 відеофайли з назвою "00021", "00022", у яких міститяся відеозапис слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 щодо відтворення обставин подій під час окупації м. Лиман у 2022 році;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_13 від 03.05.2023 року, хід та результати якого зафіксовані за допомогою відеофіксації та згідно якого остання повідомила, що під час окупації м. Лиман не виїжджала, та одного разу була зупинена військовими, щоб перевірити документи, а потім відвезли до районного відділу поліції для проходження фільтрації. Приїхавли за адресою м. Лиман, вул. Свободи вийшов ОСОБА_5 та почав проводити опрос щодо фільтрації, та все фіксував в журналі. Судом переглянуто диск із вказаним відеозаписом, зміст якого відповідає змісту, зафіксованому в протоколі;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 11.04.2023 року хід та результати якого зафіксовані за допомогою відеофіксації та згідно якого повідомив, що ОСОБА_5 перебував в приміщенні поліції ДНР та склав протокол відносно ОСОБА_10
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.04.2023 за участю свідка ОСОБА_10 який впізнав ОСОБА_5 як особу яка працювала в Краснолиманском го мвд днр;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.04.2023 року з диском до нього за участю свідка ОСОБА_10 , згідно якого свідок повідомив обставини щодо скоєння кримінального правопорушення;
- протоколом огляду від 11.04.2023 року, згідно якого оглянуто пояснення на ім'я "Начальника Краснолиманського го мвд днр подполковника полиции ОСОБА_14 ";
- протоколом огляду від 18.07.2023 року, згідно якого оглянуто оптичний диск, на якому маються 2 відеофайли з назвою "00006", "00007", у яких міститяся відеозапис слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 щодо відтворення обставин подій під час окупації м. Лиман у 2022 році;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.10.2022 за участю свідка ОСОБА_15 який впізнав ОСОБА_5 як особу яка працювала в Краснолиманском го мвд днр;
- протоколом огляду від 29.03.2023 року, згідно якого було оглянуто сторінку з інформацією відносно ОСОБА_16 в соціальній мережі "Одноклассники";
- копією протоколом додаткового огляду місця події від 21.10.2022 року, згідно якого було оглянуто приміщення ВП 33 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за адресою: Донецька обл., м. Лиман, вул. Свободи, буд. 27, де виявлено та вилучено папки-шкорозшивачі з документами;
- протоколом огляду від 19.07.2023 року, згідно якого було проведено огляд адміністративної будівлі поліції, а саме будівлі ВП №3 (м. Лиман) Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, розташованої за адресою: м. Лиман, вул. Свободи, б. 27, де виявлена та вилучена документація щодо діяльності так званої поліції "мвд днр", папки - швидкозшивачі з надписом "Фильтрация", датовані червень-липень 2022, журнал із надписом "Книга расстановки нарядов Краснолиманский го мвд днр, начат 07.06.2022, инв. №11", журнал із надписом "Журнал учета посетителей и приглашенных, начат 07.06.2022 закончен 20.06.2022", журнал із надписом "Журнал учета посетителей и приглашенных, начат 21.06.22, инвентарный №4";
- протоколом огляду речей та документів від 12.11.2022 року, згідно якого було оглянуто документи - штат Красноиманського міського відділу мвс днр (І категорії м. Красний Лиман), графік чергувань СОГ Краснолиманського мв мвс днр з 08.08.2022 по 14.08.2022 у одному примірнику, графік чергувань СОГ Краснолиманського мв мвс днр з 22.08.2022 по 2808.2022 у трьох примірниках, графік прийому шромадян співробітниками Краснолиманського мв мвс днр закріплені за обслуговуванням населених пунктів в адміністративному підпорядкуванні м. Красний Лиман, план сповіщення СВ Краснолиманського мв мвс днр;
- постановою про оголошення в розшук підозрюваного від 14.06.2023 року, згідно якої ОСОБА_5 було оголошено в розшук;
- ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 21.06.2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022050000000858 від 20.10.2022 року відносно ОСОБА_5 ;
- речовими доказами визнаними по кримынальному провадженню.
Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст.87-89КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, та судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні письмові докази відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.
Дослідивши і перевіривши в ході судового розгляду протоколи допиту свідків, хід і результати допиту яких фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації, у відповідності до вимог ч.11 ст. 615 КПК України, які є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що такі можуть бути використані як докази, є конкретними та узгоджуються із сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.
Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_5 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.
Під час судового розгляду стороною захисту не заявлялось клопотання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення очевидно недопустимими. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченого, раніше не судимого, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.
Обставини, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
До обставин, що обтяжують покарання суд відносить вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності з конфіскацією всього належного обвинуваченому майна, з позбавленням спеціального звання на підставі ст. 54 КК України, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п'ятнадцять) років з позбавленням права обіймати посади у правохоронних органах строком на 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією усього майна яке є його власністю.
На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_5 спеціального звання - «старшина міліції України».
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання.
Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Речові докази - документи, які вилучені в ході огляду 06.10.2022 року, 21.10.2022 року, диски з відеозаписами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченому, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча: ОСОБА_1