Справа № 202/12599/24
Провадження № 2/202/1163/2025
03 червня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
представника позивача - Бакуменко А.В.,
представника відповідача - Гули М.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-
22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» в особі представника, адвоката Бакуменко А.В., звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, відповідно до якої просили витребувати з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_2 належний на праві приватної власності ОСОБА_1 транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, коричневого кольору, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , повернувши його власнику. Стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2024 року, головуючим суддею у розгляду вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 28 жовтня 2024 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку із наявністю її недоліків та позивачу було надано строк для їх усунення.
В порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, 28 жовтня 2024 року суддею сформовано запити до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , на який надано відповідь № 868713 від 28.10.2024.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 14.03.2022 року № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей» територіальна підсудність справ Краснолиманського міського суду Донецької області визначена Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.
06 листопада 2024 року на виконання ухвали судді від 28 жовтня 2024 року представником позивача через систему «Електронний суд» були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 07 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду відкрито провадження у справі з призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
08.04.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , документ сформований в системі «Електронний суд», надійшло клопотання про залишення позовної без розгляду та визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами. Вказала, що з отриманих на виконання Ухвали суду документів вбачається, що ОСОБА_1 намагається витребувати транспортний засіб нібито із незаконного володіння ОСОБА_2 при тому, що такий транспортний засіб перебував у неї та її чоловіка ОСОБА_4 ще ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згодом, у відповідності до пояснень чоловіка позивача ними ж були загублені номерні знаки цього ж транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію.
Щодо хронології подій зазначила, що 30.05.2024 року ОСОБА_1 видала довіреність ОСОБА_2 на транспортний засіб з метою подальшого його продажу. 04.06.2024 року (через чотири дні) ОСОБА_1 анулювала довіреність, що була видана ОСОБА_2 11.06.2024 року (через сім днів) ОСОБА_1 видала довіреність, якою уповноважила свого чоловіка ОСОБА_4 здійснити продаж транспортного засобу. 15.06.2024 року (через чотири дні) ОСОБА_4 , діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ТСЦ МВС №3242, оскільки він «загубив техпаспорт та номерні знаки на авто». 22.10.2024 року (через чотири місяці) ОСОБА_1 звертається до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із позовною заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння, мотивувавши позов тим, що ОСОБА_2 «..незаконно користується майном, що належить позивачці…».
На переконання ОСОБА_2 така поведінка позивача є очевидно недобросовісною, оскільки враховуючи викладене вище, позов ОСОБА_1 є таким, що подано завідомо безпідставно та має очевидно штучний характер.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 2, ч.3 ст. 44 ЦПК України просила суд: визнати дії ОСОБА_1 зловживанням своїми процесуальними правами та залишити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння без розгляду. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала клопотання та просила суд його задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні клопотання. Вказала, що права позивачки порушені та доказів щодо повернення їй автомобіля не має та з боку позивача не було зловживання процесуальними правами.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.
Як вбачається із в прохальній частини позовної заяви позивач просить суд витребувати з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_2 належний на праві приватної власності ОСОБА_1 транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, коричневого кольору, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , повернувши його власнику.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується Судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі "Миролюбов та інші проти Латвії" (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.
ЄСПЛ визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі "Філіс проти Греції" (рішення від 17.10.1996) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов'язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.
Нормами ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Проте чинний ЦПК України не містить визначення цього поняття, а визначає у ст. 44 лише перелік дій, які можуть трактуватися суддею за суб'єктивною чи об'єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до позиції КЦС ВС, викладеної в ухвалі від 13.10.2021 по справі №707/1491/21, зловживання процесуальними правами - це цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку цивільного судочинства. Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність. Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.
З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою взагалі перешкоджання розгляду справи.
Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Це підтверджується постановою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.
Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.
При оцінці дій позивача, які на думку відповідача, містять ознаки зловживання своїм процесуальним правом та порушують принцип добросовісності, суд, з огляду на конкретні обставини справи, приходить до висновку про відсутність у них таких ознак.
Враховуючи, що судом не визнано зловживання позивачем процесуальними правами, вважаю, що підстави для вжиття заходів відповідно до ст. 44 ЦПК України та залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння без розгляду відсутні.
Керуючись: ст.44 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гули Марії Сергіївни про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст складено 09.06.2025 року.
Суддя Л.П. Слюсар