58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
10 червня 2025 року Справа № 926/1168/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участю секретаря судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу
за позовом фізичної особи-підприємця Гиза Володимира Зеновійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтранс Сервіс АТП"
про стягнення заборгованості в сумі 61167,77 грн
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
І. Стислий виклад позовних вимог.
Фізична особа-підприємець Гиз В. З. звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтранс Сервіс АТП" про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів по договору № 01/01 від 01.01.2025 року в сумі 59000 грн та 3% річних в сумі 2167,77 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем не в повному обсязі виконанні зобов'язання за договором про надання послуг № 01/01 від 01.01.2025 року в частині оплати послуг з перевезення вантажу, надання яких підтверджується міжнародними товаро-транспортними накладними. Крім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем за період з 10.01.2025 року по 01.04.2025 року нараховано 3% річних в сумі 2167,77 грн.
ІI. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 року позовну заяву передано на розгляд судді Швецю М.В.
Ухвалою суду від 10.04.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.04.2025 року о 12:00 год.
Ухвалою суду від 29.04.2025 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 13.05.2025 року о 14:00 год.
06.05.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява вх. № 1914 в якій просить проводити судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
09.05.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява вх. № 1541, згідно якої просить долучити до матеріалів справи документи які підтверджують витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн (з доказами надсилання на адресу відповідача).
12.05.2025 року через відділ документального та інформаційного забезпечення суду від директора ТОВ "Ексімтранс Сервіс АТП" Сатоніна А.А. надійшло клопотання вх. № 1571, в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку із його перебуванням на лікарняному.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 20.05.2025 року о 12:30 год.
14.05.2025 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява вх. № 2056 в якій просить проводити судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
19.05.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла аналогічного змісту заява вх. № 2111.
19.05.2025 року через відділ документального та інформаційного забезпечення суду від директора ТОВ "Ексімтранс Сервіс АТП" Сатоніна А.А. надійшло клопотання вх. № 1653, в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку із його перебуванням на лікарняному.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 27.05.2025 року о 12:20 год.
26.05.2025 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява вх. № 2186, в якій просить провести підготовче засідання без його участі.
Ухвалою суду від 27.05.2025 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 10.06.2025 року о 12:00 год.
29.05.2025 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява вх. № 2265, в якій просить провести судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
04.06.2025 року на адресу суду від представника позивача повторно надійшла заява вх. № 2333 про розгляд справи без його участі.
Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання 10.06.2025 року не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. При цьому, судом встановлено, що всі ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: 58018, м. Чернівці, вул. Комарова, 3, проте, конверти повернулись до суду без вручення із відміткою про це органу поштового зв'язку (адресат відсутній за вказаною адресою).
Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи по суті (на 10.06.2025 року о 12:00 год) шляхом розміщення на сайті Господарського суду Чернівецької області оголошення про виклик 27.05.2025 року.
Частиною 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням, місця проживання чи перебування особи, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 99-1, абз. 1 п. 110, абз. 3 п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі коли адресат протягом трьох робочих днів після інформування його за телефоном (через Інтернет) або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (за винятком рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка") не з'явився за одержанням такого відправлення, поштового переказу, він інформується повторно шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення з відміткою "Повторне" або інформується за телефоном шляхом надіслання смс-повідомлення (через Інтернет).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст. 4 цього Закону).
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами суду від 10.04.2025 року, 29.04.2025 року, 13.05.2025 року 20.05.2025 року та від 27.05.2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами.
III. Фактичні обставини справи встановлені судом.
01.01.2025 року між ФОП Гиз В.3. (Перевізник) та ТОВ "Ексімтранс Сервіс АТП" (Замовник) було укладено договір № 01/01 (далі - договір), за умовами якого Перевізник направляє в розпорядження Замовника автомобілі в технічно справному стані, виконує перевезення вантажів у міжнародному сполученні, що відповідає міжнародним вимогам, а Замовник має оплатити надані послуги за узгодженими договірними цінам, які Замовник підтверджує в транспортному замовленні (заявці).
Згідно п. 2.2. та п. 2.3. договору, на кожне окреме навантаження оформляється транспортне замовлення (заявка), що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення і є додатком до цього договору. Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товаро-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), одержувача вантажу і митних органів.
Відповідно до п.3.1., 3.2. Замовник має обов'язки щодо завантаження автомобілів Перевізника по номенклатурі і в обсягах, погоджених з Перевізником; приймати заходи з митного оформлення автомобілів Перевізника і вирішення інших прикордонних формальностей при навантаженні/розвантаженні автомобілів; забезпечує проставлення відправником/одержувачем вантажу в транспортних документах відміток про час прибуття автомобілів завантаження/ розвантаження, час вибуття після завантаження/розвантаження, штампа про прийняття вантажу.
Згідно п.5.1., 5.2. договору, розрахунок за виконанні транспортні послуги провадяться шляхом банківського переказу Замовником на рахунок Перевізника, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах або заявці. Оплата за перевезення вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні провадиться за узгодженими договірними цінами, які Замовник підтверджує в транспортному замовленні (заявці). Підставою для виписки рахунку за здійснене перевезення служить CMR, оформлена належним чином на кожну відправку і завірена печатками вантажовідправника і одержувача.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Згідно заявки на перевезення автомобільним транспортом № 1/01 від 01.01.2025 року сторони узгодили маршрут перевезення: Польща-Україна, найменування вантажу, масу, кількість перевезення, адресу завантаження, час подачі автотранспорту, адресу замитнення, адресу розмитнення, строк доставки та інші необхідні умови перевезення вантажу. Вартість послуг по перевезенню сторони узгодили в сумі 2300 Євро по курсу НБУ, 50% після розвантаження та 50 % 5=7 днів по оригіналам.
Заявка підписана сторонами та скріплено їх печатками, що належним чином підтверджує узгодження між сторонами всіх необхідних умов перевезення.
Відповідач свої зобов'язання по договору виконав, належним чином, вантаж доставив 16.05.2025 року, що підтверджується відповідними належним чином оформленими міжнародними товаротранспортними накладними CMR 5869668-07, CMR5869668-06, CMR0975599-05, CMR 7345915-04, CMR 7345915-03, CMR 7345915-02, CMR 23082024-08, CMR 7345915-01.
16.01.2025 року відповідачем була проведена часткова оплата наданих послуг за вказаним договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 46 від на суму 50000 грн.
12.02.2025 року відповідач листом повідомив позивача про фінансові труднощі та про необхідність відтермінування сплати заборгованості за договором № 01/01 від 01.01.2025 року в сумі 59000 грн у строк до 10.03.2025 року.
17.03.2025 року позивачем на юридичну адресу відповідача була направлена претензія із вимогою сплатити борг в сумі 59000 грн у відповідності до умов № 01/01 від 01.01.2025 року із банківськими реквізитами ФОП Гиз В.З. для оплати боргу по вказаному договору, що підтверджується поштовою квитанцією, накладною та описом вкладення.
Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання по наданню послуг з переведення вантажу, проте відповідач порушив договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 59000 грн. Крім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем за період з 10.01.2025 року по 01.04.2025 року нараховано 3% річних в сумі 2167,77 грн.
IV. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
В частині 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Так, відповідно до частин 11, 12 зазначеної статті перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про транзит вантажів", який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.
Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).
За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.
Згідно статті 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.
Стаття 4 Конвенції передбачає, що Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення.
Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, надані позивачем міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) є належними та допустимими доказами надання ним послуг з перевезення вантажу, що підтверджує виконання з прийняття вантажу до перевезення та належної передачі вантажу вантажоотримувачу в обумовленому місці вивантаження.
При цьому судом встановлено, що згідно умов заявки відповідач мав сплатити 50% (після розвантаження) від вартості перевезення 2300 Євро, що станом на 16.01.2025 року (дата отримання товару) - 1150 Євро згідно курсу НБУ (43,5297 грн за 1 евро) становило 50059,16 грн, отже відповідачем сплачено (згідно платіжного доручення від 16.01.2025 року 50000 грн), отже борг становить 59,16 грн (1,36 Євро).
Згідно наявних в матеріалах справи CMR товар прибув на розвантаження 16.01.2025 року, отже решту 50% вартості згідно умов заявки відповідачу (5=7 днів по оригіналам) слід було сплатити 24.01.2025 року, при цьому 1150 Євро по курсу НБУ станом на 24.01.2025 року (43,6709 грн за 1 евро) становило 50221,54 грн + 59,16 грн (борг з попереднього платежу від 16.01.2025 року), таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 50280,70 грн.
Враховуючи вище викладене, та беручи до уваги, що на день розгляду справи, відповідач наявну заборгованість не спростував, матеріали справи не містять доказі погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості в сумі 59000 грн підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 50280,70 грн, у стягнені 8719,30 грн відмовити у зв'язку із необґрунтованістю.
За загальним правилом, наведеним в ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Позивачем нараховано за період з 10.01.2025 року по 01.04.2025 року на суму заборгованості 59000 грн 3% річних в сумі 2167,77 грн.
Суд зазначає, що позивачем не вірно визначено початок періоду нарахування 10.01.2025 року, адже розвантаження відбулось 16.01.2025 року (+ 7 днів), таким чином 3% річних слід нараховувати з 24.01.2025 року.
Здійснивши розрахунок 3% річних за допомогою системи "ЛІГА" за період з 24.01.2025 року по 01.04.2025 року на суму 50280,70 грн суд встановив, що сума 3% річних становить 281,02 грн, а тому вимога про стягнення 3% річних у сумі 2167,77 грн підлягає частковому задоволенню, у стягнені 1886,75 грн 3% річних відмовити у зв'язку із необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
V. Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Інтереси позивача в суді представляв адвокат Буженко Ю.С. на підставі ордеру серії А.О. № 1136861 від 01.04.2025 року та договору про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Буженко Ю.С.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги; акт про надані послуги від 02.05.2025 року на суму 6000 грн, довідку-рахунок на 6000 грн, касовий ордер від 02.05.2025 року на суму 6000 грн.
Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі.
Суд враховує висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову на відповідача,
2) у разі відмови в позові на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.
Частиною п'ятою цієї статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Заперечень щодо поданої заяви та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у даній справі від позивача на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частин 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вище викладене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог стягненню з відповідача підлягають: судовий збір в сумі 2502,97 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 4959,64 грн.
Керуючись статтями ст. ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтранс Сервіс АТП" (58018, м. Чернівці, вул. Комарова, 3; код 39021610) на користь фізичної особи-підприємця Гиза Володимира Зеновійовича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) - заборгованість за договором № 01/01 від 01.01.2025 року в сумі 50561,72 грн (з яких 50280,70 грн основна заборгованість та 3% річних 281,02 грн), судовий збір в сумі 2502,97 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 4959,64 грн.
3. В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.06.2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.В. Швець