18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 червня 2025 року м.Черкаси Справа №911/1443/25
Вх.суду №8435/25 від 30.05.2025
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., розглянувши заяву від 24.04.2025
заявника, ОСОБА_1 ,
про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність,
1. ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ,; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Київської області із заявою від 24.04.2025 (далі - Заява) з вимогою відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2025 заяву (справу № 911/1443/25) передано за підсудністю до Господарського суду Черкаської області.
Відповідно до ст.8 КУзПБ справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця.
Згідно із статтями 3, 4 і 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні": декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування); громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Відповідно до п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, особа може задекларувати/ зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Отже справа підсудна Господарському суду Київської області. Однак згідно із ч.6 ст.31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються, тому за наявності чинної ухвали Господарського суду київської області у цій справі від 29.04.2025 справа (заява) розглядається Господарським судом Черкаської області .
2. Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс):
абз.1 ч.2 ст.2. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
ст.115. Провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника. Боржник має право звернутися до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності);
ст.116. Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. (...) До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
3. Згідно із ст. 5, 6 і 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг": електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. (7) Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (ч.6 ст.18. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису). У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
4. Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
ч.1, 3 і 4 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
ч.2 ст.80. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
ч.1, 2 і 4 ст.96. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи…)
Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.
ч.4 і 5 ст.91. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. (…) Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
ч.3 ст.162. Позовна заява повинна містити: 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
ч.2 ст.164. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
ч.1 ст.174. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
5. Аналіз ч.1 ст.3, ч.6 ст.12 ГПК України, ч.1 ст.2 КУзПБ у сукупності із ч.1 і 4 ст.174 ГПК України дає суду підстави для висновків про те, що основним процесуальним законом, який застосовується господарським судом у розгляді справ про банкрутство, є саме ГПК України, а КУзПБ є субсидіарним, додатковим і доповнюючим процесуальним законом, який встановлює особливості вчинення вже передбаченої в ГПК України процесуальної дії або доповнює новою не передбаченою в ГПК України процесуальною дією. При цьому суд виходить з презумпції відсутності суперечності (конкуренції, колізії, альтернативності) у нормах ГПК України та КУзПБ, згідно з якою, на думку суду, норми різних законів, які регулюють однотипні, аналогічні правовідносини, доповнюють і уточнюють одна одну, а не конкурують між собою чи заперечують одна одну. Визнати наявність конкуренції чи колізії правових норм можна лише у випадку, якщо таке тлумачення одночасно існуючих однопредметних норм у ГПК України і КУзПБ, які мають бути одночасно застосовані у конкретному випадку, є неможливим.
У даному випадку слід виходити з такого їх тлумачення, що три підстави для "повернення" заяви боржника, передбачені ч.1 ст.38 КУзПБ є додатковими чи уточнюючими до підстав "повернення", передбачених ч.4 і ч.5 ст. 174 ГПК України. Інакше (тобто якщо припустити), що підстави повернення заяви передбачені лише виключно ч.1 ст.38 КУзПБ, і суд не може повернути заяву відповідно до ч.4 ст.174 ГПК, то тоді це прямо суперечить обов'язку застосування судом ч.3 ст. 37 КУзПБ (щодо права суду залишити без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст.174 ГПК України).
В цьому аспекті суд не вбачає також ніякої суперечності між ч.2 ст.162 ГПК України і ч.2 ст.116 КУзПБ у обов'язку боржника, який подає заяву про відкриття провадження про його неплатоспроможність "викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначити докази, що підтверджують вказані обставини; зазначити правові підстави позову; скласти перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви", а не обмежитись "викладом обставин, що стали підставою для звернення до суду" з подальшим перекладенням на суд начебто обов'язку "витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів" (ч.4 ст.74 ГПК України).
При цьому суд звертає увагу заявника, що вказане право (ч.4 ст.74 ГПК України) суд може (а не зобов'язаний) застосувати у разі прийняття заяви боржника до розгляду (а заява на даний час судом не прийнята), що таке право виникає у суду стосовно заявника-боржника, а не стосовно кредиторів (які при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи участі не приймають, тобто не є учасниками справи, стосовно яких у суду може виникнути сумнів у добросовісності здійснення ними процесуальних прав).
6. Згідно із п.5 ч.3 ст.162 ГПК України заява має містити "виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги" та згідно з п.3 ч.2 ст.116 КУзПБ у заяві зазначаються "виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду"
Однак заява не містить викладу обставин (фактів) про укладення кожного конкретного договору та про факти отримання і сплати коштів по такому договору, у заяві не вказано конкретних доказів (з реквізитами документів), які підтверджують такі обставини.
Зокрема й наприклад, (виходячи з інформації у документі з назвою " Конкретизований список моїх кредиторів і боржників")
по договору від 28.03.2024 з ТОВ "ФК-Технофінанс" у тексті Заяви (крім дати укладення договору) необхідно вказати: а) дати і суми отриманих коштів; б) дати і суми повернення коштів; в) платіжні документи на підтвердження цих фактів; г) розрахунок суми 7500 грн. з посиланням на докази основного боргу і розрахунки нарахувань на суму основного боргу (неустойки) 80250,00 грн.; д) дату останнього платежу чи, у разі відсутності оплати, дату настання строку сплати згідно з пунктом договору як початкової для відліку двомісячного строку припинення сплати у розмірі більше 50 відсотків місячного платежу. Крім того, у переліку доданих документів (тобто у переліку додатків а.с.14 Заяви, ці документи мають бути перераховані як додані докази).
По решті кредиторів - виклад є ідентично неналежним.
7. У заяві не наведено "обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються" (п.3 ч.3 ст.162 ГПК України), хоча у заяві вказано, що "Відповідно до Конкретизованого списку кредиторів та боржників - загальна сума заборгованості перед кредиторами становить приблизно 503483,44 грн.." З останнього не зрозуміло, з яких конкретних доданків (сум) складається загальна сума заборгованості 503483,44 грн., як і не виокремлено по кожному кредитору, яка сума є основним боргом, яка сума є проценти (як і за який період їх нараховано) та яка сума є неустойкою (п.3 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства) - для можливості перевірки цих розрахунків судом.
Так, по викладеному вище прикладу (ТОВ "ФК-Технофінанс") Конкретизований список будь-яких додаткових розрахунків та посилань на конкретні докази не містить (крім дати строку кредиту).
Розрахунок має містити: визначені законом чи договором підстави для його здійснення; зазначення формул розрахунку; послідовність виконання математичних дій (додавання, віднімання, множення, ділення) щодо конкретних чисел (сум), які дають саме той кінцевий результат, на який зазначає заявник; посилання на конкретні докази (документи - платіжні документи, рішення, акти та інші первинні бухгалтерські документи), які підтверджують кожну складову (число) розрахунку. Розрахунок суми, пені, процентів, інших нарахувань на суму основного боргу має містити: зазначення суми боргу, на яку їх нараховано, точні календарні дати періоду та кількість днів. Розрахунок має бути виконаний у такий спосіб, який дає можливість суду перевірити його на відповідність інформації, що міститься у доданих до заяви додатках (доказах) щодо чисел розрахунку.
8. Безпосередньо у Заяві жодного конкретного доказу заборгованості не вказано, в той час як саме заява має містити "зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини" (п.5 ч.3 ст.162 ГПК України ).
Тобто викладаючи обставини заборгованості заявник повинен вказати конкретні докази (договір, платіжна інструкція, виписка банку тощо) та їх реквізити (автор, назва, дата, номер), які ці обставини підтверджують, а не обмежуватись загальними фразами на зразок "інші документи, що підтверджують викладені у заяві обставини" тощо.
9. Додаток до Заяви взагалі не містить переліку доказів (наявні лише три пункти: "Конкретизований список кредиторів, Опис майна, План реструктуризації") в той час, як він повинен містити "перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви" (п.8 ч.3 ст.162 ГПК України).
Суд наголошує на тому, що перелік має містити вказівку як на кожен документ окремо, так і на його реквізити - дату, номер, автора (особи яка його створила), а також вид (оригінал чи копія), наявність у заявника або іншої особи оригіналу доказу, якщо до суду подана копія (а подана до суду копія може бути засвідчена лише володільцем оригіналу) - суд не має самостійно "вибирати" докази із додатків, а має оцінювати ті, що конкретно вказані, як у тексті Заяви (при викладі обставин), так і у переліку документів (у кінці заяви).
Суд вважає, що складення в даному випадку переліку окремим документом не є підставою залишення заяви без руху, однак складений як додаток до заяви документ з назвою "ПЕРЕЛІК обов'язкових документів наданих до заяви на відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи, згідно пункту 4 частини 1 статті 116 КУзПБ" відповідає вищевказаним вимогам закону лише частково - він не містить переліку усіх доданих документів, а названі - не містять вказівки на вид (оригінал чи копія), наявність у заявника або іншої особи оригіналу доказу, якщо до суду подана копія.
Тобто, виходячи з доводів заявника у Заяві (про те, що "з відомостей, якими володіє Боржник на момент подання цієї заяви він не має даних", що "в цій заяві зазначається розмір прострочених зобов'язань, виходячи з наявних у Боржника відомостей, якими він володіє на сьогоднішній день, що не позбавляє його права заявляти заперечення проти грошових вимог кредиторів", що він надає документи і інформацію, "яку вдалося отримати", що сума вимог є "орієнтовною") - суд має самостійно вишукувати відомості з неперелічених документів невідомого походження, що суперечить принципам диспозитивності та змагальності (щодо доказування - ст.13 ч.3 і 14 ГПК України).
Маніпуляція словами (довільне переставляння слів із закону) не є чітким відображенням того, що вимагає вказати у Заяві закон. Так, закон вимагає подати докази в оригіналі або в належним чином посвідченій копії та однозначно вказати, що саме подано.
10. Заява не містить викладу обставин (фактів) про те,
що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців та не вказано у заяві і не додано до неї доказів на їх підтвердження (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цієї дати). Так, "Конкретизований список моїх кредиторів і боржників з переліком всіх збережених договорів, додатків, умов тощо" містить дату договору і дату строку кредиту. Однак не містить вказівки на дату припинення погашення платежів (зокрема, останнього платежу) і вказівки на докази цьому (посилання у заяві). За одним договором із вказаних у вищеназваному Конкретизованого списку строк виконання ще не настав і настане у майбутньому (АТ "Таскомбанк" 23.08.2025), однак підстав включення їх до загальної суми заборгованості, Плану реструктуризації, припинення їх погашення - не вказано.
що існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності, поняття якого розкрито у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20 та інших).
11. До заяви не додано передбачених підп.14 ч.3 ст.116 Кодексу документів, а саме заява не містить переліку "інших документів, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу які додаються до заяви".
12. Заявником у заяві вказано відомості про відсутність зареєстрованого за ним майна, однак відомості про інше належне заявнику незареєстроване майно відсутні (зокрема, предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, предмети призначені для особистого, домашнього або іншого використання);
Більш того додаток з назвою "Опис майна (наявність/відсутність) тобто, перелік майна, яке на праві власності належить/не належить боржнику" містить незрозумілі записи:"Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - ВІДОМОСТІ; Реєстру прав власності на нерухоме майно - ВІДОМОСТІ; Реєстру іншого речового права - ВІДОМОСТІ; Державного реєстру іпотек - ВІДОМОСТІ; Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - ВІДОМОСТІ; Переліку майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб - ВІДОМОСТІ; Та інше."
Тобто за задумом заявника суд має самостійно вишукувати "відомості" "та інше" з неперелічених документів невідомого походження, що суперечить принципам диспозитивності та змагальності (щодо доказування - ст.13 ч.3 і 14 ГПК України);
13. У порушення ч.4 ст.116 Кодексу: до заяви боржником не подано пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Доданий до заяви документ з назвою "План реструктуризації боргів" не містить будь-яких пропозицій щодо реструктуризації боргів, а саме про відстрочення або розстрочення сплати боргу, накопиченого боржником, а також його часткове списання на умовах, які є прийнятними для кредиторів (в тому числі й щодо реалізації наявного майна) в той час як містить умови про його безумовне прощення.
У заяві у прохальній частині заявник вказує, "Розглянути даний План реструктуризації, прийняти даний план", однак у запропонованому документі суми боргу, їх розрахунки та розподіл між кредиторами не вказані.
Заявник пропонує суду самостійно придумати і "прийняти відповідне рішення ".
Як зазначено у пунктах 69-70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 по справі № 910/8306/20, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.
14. Відповідно до ст.113 Кодексу провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Оскільки Кодексом не врегульовано дії судді при виявленні невідповідності заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи вимогам Кодексу, то відповідно до ч.3 ст.37 і ст.113 Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України з наданням позивачу строку на виправлення недоліків.
Керуючись ст.174 Господарського процесуального кодексу України, ст.115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Заяву ОСОБА_1 від 24.02.2025 залишити без руху.
2. Встановити заявнику наступний строк для усунення недоліків поданої заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
3. Заявнику усунути недоліки, встановлені у цій ухвалі суду, у такий спосіб - викласти заяву у новій редакції у якій усунути недоліки, вказані у пунктах 6-13 мотивувальної частини цієї ухвали суду.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Направити дану ухвалу заявнику.
С у д д я Хабазня Ю.А.
Х-3