Справа № 212/6583/25
2/212/3726/25
10 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Борис О.Н., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2 , до Покровського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна боржника
встановив:
09 червня 2025 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2 , до Покровського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна боржника.
На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2025 року матеріали вказаної справи були передані в провадження судді Борис О.Н.
Вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку. передбаченому ст. 185 цього Кодексу.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. За змістом ст.185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов'язковості судових рішень є обов'язковою для позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
У зв'язку із зазначеним, звернення позивача до суду зобов'язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з'ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з'ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
Так, позивач ОСОБА_1 просить суд зняти арешт з рухомого та нерухомого майна своєї матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було накладено в межах виконавчого провадження із примусового виконання постанови АЕ 906528.
Проте, позивачем не зазначено, що саме входить у це спадкове майно, з якого необхідно зняти арешт та яке перебуває під обтяженням, його місцезнаходження, що унеможливлює суд правильно визначити підсудність справи, адже ч. 2 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред'явленні позову норм інших видів територіальної підсудності.
Також у позові зазначено, що на виконанні у Покровському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №75325727. Обґрунтовуючи правові підстави необхідності зняття арешту з рухомого та нерухомого майна померлої ОСОБА_3 , позивач посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду, щодо відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача.
Водночас, з листа Покровського ВДВС від 21.05.2025 року вбачається, що підставою винесення постанови АЕ 906528 про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3 був виконавчий документ, що означає наявність рішення суду чи іншого компетентного органу, з примусового виконання якого виконавчий документ був виданий.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідачем є та процесуальна особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016№ 5 спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15,16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).
Предмет позову як його один з основних елементів представляє собою матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка витікає зі спірної матеріально-правової відносини, з приводу якої суд повинен ухвалити рішення у справі. Позивач сам вибирає, який позов пред'явити до суду. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги.
Позивачем у якості відповідача зазначено Покровський відділ державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), разом з тим в порушення 175 ЦПК України не вказано зміст позовних вимог щодо цього відповідача, в чому саме полягає матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Оскільки позивачем ставиться вимога про зняття з арешту з рухомого та нерухомого майна, а боржник помер, то належним відповідачем у даній справі є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Отже, з урахуванням принципу диспозитивності та з урахуванням наведених вище норм, позивачу варто визначитися із колом відповідачів і третіх осіб, одночасно із усуненням недоліків позовної заяви вирішити питання щодо визначення складу осіб у справі із обґрунтуванням, якими саме діями чи бездіяльністю зазначеного відповідача порушуються, не визнаються чи оспорюються будь-які її права, як позивача.
Також, у позовній заяві позивач, в інтересах якого діє його представник, посилається на ту обставину, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , та звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання спадщини. Разом із тим, до позовної заяви не додано ні заяви позивача про звернення до нотаріуса про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, ані відповіді (відмови) нотаріуса.
Суд роз'яснює позивачу, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Суд звертає увагу, що недотримання вищевказаних вимог є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Отже, вищевказані вимоги закону позивачем не виконані, позовна заява не містить підтверджень викладених фактичних обставин справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, а також позов подано без дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Таким чином, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог Закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник Шеремет І.О., до Покровського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна боржника слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, повідомивши, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2 , до Покровського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна боржника залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали в зазначений строк позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернена зі всіма доданими до неї документами.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана 10 червня 2025 року.
Суддя О. Н. Борис