Справа № 511/272/24
Провадження № 2/201/546/2025
(заочне)
04 червня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,-
Стислий виклад позицій позивача.
До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (нині - Соборний районний суд міста Дніпра) 09 серпня 2024 року з Роздільнянського районного суду Одеської області за підсудністю надійшла позовна заява Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області 20 вересня 2023 року надійшло повідомлення від ОСОБА_4 , яка заявила, що в її родині проживає дитина, яка залишилася без батьківського піклування - ОСОБА_3 . Служба у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради протягом доби після надходження повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, обстежила умови її перебування, стану здоров?я та з?ясували обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування. За результатами обстеження умов перебування дитини від 20 вересня2023 року, складено акт, яким було встановлено, що громадянка ОСОБА_5 , являється рідною тіткою ОСОБА_2 , батька дитини. Тобто, громадянку ОСОБА_5 , пов?язують родинні зв'язки з дитиною - ОСОБА_3 . Мати, ОСОБА_1 , залишила сина ОСОБА_3 у громадянки ОСОБА_5 на час його матеріального забезпечення та підготовки до школи і поїхала. Зі слів громадянки ОСОБА_5 , орієнтоване місце проживання громадянки ОСОБА_1 на той час - м. Дніпро, громадянина ОСОБА_2 - м. Одеса, точні адреси проживання не відомі. Після того, як хлопчику було придбано все необхідне до школи, громадянка ОСОБА_5 зателефонувала громадянці ОСОБА_1 , щоб сповістити, що хлопчик повністю забезпечений всім необхідним і готовий йти до школи. Громадянка ОСОБА_1 відповіла, що на даний час у неї відсутня фінансова можливість приїхати та забрати хлопчика. В зв?язку з тим, що починався учбовий рік, громадянка ОСОБА_5 тимчасово влаштувала ОСОБА_3 , у другий клас Павлівської загальноосвітньої школи І ступеню Роздільнянського району Одеської області. Надалі, зі слів громадянки ОСОБА_5 , у вересні 2018 року до неї зателефонували представники школи з міста Дніпра (КЗО «СЗШ №52»), щоб з?ясувати місце находження хлопчика ОСОБА_3 , та повідомили, що номер телефону ОСОБА_5 надано ОСОБА_1 . Після декількох телефонних розмов, у вересні 2018 року ОСОБА_1 приїхала у місто Одесу і туди ж ОСОБА_5 привезла хлопчика. Але, вже через 3-4 дні ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_5 , що вона забрала документи з школи та везе ОСОБА_6 знову до м. Одеси та просить ОСОБА_5 тимчасово забрати хлопчика до себе в зв?язку з тим, що у неї не має можливості його утримувати. Надалі, громадянка ОСОБА_5 неодноразово намагалася зв?язуватися по телефону з громадянкою ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 , проте на зв'язок вони не вийшли до теперішнього часу.
Таким чином, батьки дитини - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не приймають участі у вихованні дитини, матеріально її не підтримують. Фактичне їхнє місцезнаходження невідоме. За весь час проживання дитини в родині ОСОБА_5 батьки жодного разу її не відвідали та не поцікавились життям хлопчика. До служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради не звертались. Фактичне місцезнаходження батьків невідоме.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді ОСОБА_7 .
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 09 серпня 2024 року було відкрито провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Розпорядженням керівника апарату Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 09 грудня 2024 року указану цивільну справу призначено до повторного автоматичного розподілу судових справ на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2024 про звільнення у відставку судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_7 .
Справа за указаним позовом згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2024 року передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Ухвалою судді Федоріщева С.С. від 10 грудня 2024 року вищевказану справу було прийнято до свого провадження.
Ухвалою судді Федоріщева С.С. від 17 березня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача надала до суду заяву, у якій просить розглянути цивільну справу за її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомиль.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановленні судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 грудня 2023 року.
До служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області 20 вересня 2023 року надійшло повідомлення від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка заявила, що в її родині проживає дитина, яка залишилася без батьківського піклування - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Служба у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради протягом доби після надходження повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, обстежила умови її перебування, стану здоров?я та з?ясували обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування.
За результатами обстеження умов перебування дитини від 20 вересня 2023 року, складено акт, в якому зазначена дата, місце проведення обстеження, відомості про дитину, осіб, з якими вона проживає, умови утримання дитини та стан її здоров?я, за яких обставин та з яких причин дитина залишилась без батьківського піклування.
А саме, було встановлено, що громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , являється рідною тіткою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батька дитини. Тобто, громадянку ОСОБА_5 пов?язують родинні зв'язки з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Громадянка ОСОБА_5 розповіла, що до неї в серпні 2018 року звернулася мати хлопчика - ОСОБА_1 з проханням повного матеріального забезпечення хлопчика до школи (купівля одягу, канцелярії і т.д.). Громадянка ОСОБА_5 , перебуваючи в родинних відносинах з родиною ОСОБА_8 , погодилась.
Мати, ОСОБА_1 , залишила сина ОСОБА_3 у громадянки ОСОБА_5 на час його матеріального забезпечення та підготовки до школи і поїхала. Зі слів громадянки ОСОБА_5 , орієнтоване місце проживання громадянки ОСОБА_1 на той час - м. Дніпро, громадянина ОСОБА_2 - м. Одеса, точні адреси проживання не відомі. Після того, як хлопчику було куплено все необхідне до школи, громадянка ОСОБА_5 зателефонувала громадянці ОСОБА_1 , щоб сповістити, що хлопчик повністю забезпечений всім необхідним і готовий йти до школи. Громадянка ОСОБА_1 відповіла, що на даний час у неї відсутня фінансова можливість приїхати та забрати хлопчика. В зв?язку з тим, що починався учбовий рік, громадянка ОСОБА_5 тимчасово влаштувала ОСОБА_3 , у другий клас Павлівської загальноосвітньої школи І ступеню Роздільнянського району Одеської області.
Надалі, зі слів громадянки ОСОБА_5 , у вересні 2018 року до неї зателефонували представники школи з міста Дніпра (КЗО «СЗШ N?52»), щоб з?ясувати місце находження хлопчика ОСОБА_3 , та повідомили, що номер телефону ОСОБА_5 надано ОСОБА_1 . Після декількох телефонних розмов, у вересні 2018 року ОСОБА_1 приїхала у місто Одесу і туди ж ОСОБА_5 привезла хлопчика. Але, вже через 3-4 дні ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_5 , що вона забрала документи з школи та везе ОСОБА_6 знову до м. Одеси та просить ОСОБА_5 тимчасово забрати хлопчика до себе в зв?язку з тим, що у неї не має можливості його утримувати.
Надалі, громадянка ОСОБА_5 неодноразово намагалася зв?язуватися по телефону з громадянкою ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 , проте на зв'язок вони не вийшли до теперішнього часу.
Таким чином, батьки дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не приймають участі у вихованні дитини, матеріально її не підтримують. Фактичне їхнє місцезнаходження невідоме. За весь час проживання дитини в родині ОСОБА_5 батьки жодного разу її не відвідали та не поцікавились життям хлопчика. До служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради не звертались.
Відповідно до наказу від 20 вересня 2023 року № 35 Служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_5 .
Згідно наказу від 20 вересня 2023 року № 36 Служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було поставлено на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Керівником Служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради 22 вересня 2023 року та 02 листопада 2023 року було надіслано листи до Управління-служби у справах дітей адміністрації Новокадатського району Дніпровської міської ради, в яких повідомили про дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та обставини за яких дитина залишилась без батьківського піклування, з метою вжиття відповідних заходів.
У відповідь від Управління-служби у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради надійшов лист від 16 листопада 2023 року N№ 2/1923 з інформацією про те, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та є матір?ю ще чотирьох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв?язку з тим, що батьки вказаних дітей ухиляються від виконання батьківських обов?язків, 17 листопада 2021 року малолітні діти ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовані до КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» ДМР, де і перебувають на теперішній час. На момент відібрання вищезазначених дітей мати - ОСОБА_1 не зазначила про наявність ще однієї дитини. Відповідно, в управлінні-службі у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради відсутня інформація про наявність у батьків малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22 березня 2022 року орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради подав позов до суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На теперішній час цивільна справа № 205/1774/22, провадження № 2/932/1469/23 про позбавлення батьківських прав на розгляді в Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська.
Також представниками служби у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради зазначено, що питання про постановку малолітнього - ОСОБА_3 , на облік дітей, які залишились без батьківського піклування в управлінні-служби у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, та вжити заходи щодо надання дитині правового статусу, не виявляється можливим.
Відповідно довідки, виданою виконавчим комітетом Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 13 грудня 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 2018 року по теперішній час разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її чоловіком ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та знаходиться на їх утриманні та вихованні.
Згідно характеристики Степанівського опорного закладу загальної середньої освіти Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_14 навчається у Степанівському ОЗЗСО з 5 класу. Школу відвідує регулярно. Володіє учбовим матеріалом на високому рівні. Навчається в повну міру своїх сил, але потребує постійного контролю. Має здібності до вивчення предметів суспільно-гуманітарного циклу та фізичної культури.Додатково займається волейболом і баскетболом. Завжди виконує домашні завдання, на уроках активний. Може відволікатися на розмови з однокласниками, але на зауваження вчителів реагує. Співпрацює у групі, впевнено висловлює власні думки. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Бере активну участь у спортивному житті школи. Веселий, товариський, врівноважений, самостійний, не піддається чужому впливу. Правила поведінки не завжди свідомо виконує. Має авторитет серед однокласників. Підтримує дружні стосунки з усіма учнями. Учень проживає разом з тіткою, ОСОБА_15 , яка приділяє належну увагу вихованню племінника, турбується про навчання та здоров?я хлопчика. Завжди відвідує батьківські збори, відповідає на телефонні дзвінки від класного керівника, реагує на зауваження.
Рішенням Виконавчого комітету Степанівської сільської ради від 14 листопада 2023 року № 268-Ср було затверджено висновок органу опіки та піклування Степанівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України - батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо в ін ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року (заява №39948/06) право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).
Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи «Кутцнер проти Німеччини», N 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та «Зоммерфельд проти Німеччини», [GC], № 31871/96, п. 66, ЄС/7/72003-VIII).
Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції», № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії» [GC], № 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).
Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу «Хазе проти Німеччини», № 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (див. справи «Валлова і Валла проти Чеської Республіки», № 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і «Гавелка та інші проти Чеської Республіки», № 23499/06, № 57, від 21 червня 2007 року).
З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу «К. А. проти Фінляндії», № 27751 /95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу «Мозер проти Австрії», № 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі «Валлова і Валла проти Чеської Республіки» пп. 73 - 76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).
Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: «Шульц проти Польщі», № 50510/99, від 08 січня 2002 року; «Реммо і Узункая проти Німеччини», № 5496/04 від 20 березня 2007 року; та «Полашек проти Чеської Республіки», № 31885/05 від 08 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе, п. 97).
Із рішення Європейського суду з прав людини у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року вбачається, що вказане рішення підтвердило сталу позицію Європейського Суду, яка зводиться до визначення насамперед «якнайкращих інтересів дитини», а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін. Окрім того, суд має виходити з того, що батьки мають рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги.
В даному випадку, згідно з наданими доказами суд приходить до висновку, що відповідачі дійсно ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню своєї дитини, свідомо нехтують своїми батьківськими обов'язками і не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкуються з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклуються про стан її здоров'я, хоча мали би це робити, тобто з власної волі ухиляються від виконання своїх обов'язків протягом тривалого часу.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про те, що позбавлення батьківських прав відповідачів відповідатиме інтересам дитини, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати необхідно розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-
Позов Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Залитити дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якою перебуває в родинних відносинах, під наглядом служби у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір в розмірі по 605,60 грн. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя С.С. Федоріщев