65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/325/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства “СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) до Фізичної особи-підприємця Курогло Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про солідарне стягнення заборгованості за Договором кредиту від 15.07.2008 № 08-665/060-303 у розмірі 313 003,57 грн., з якої 64 866,65 грн. - 3 % річних, 248 136,92 грн. - інфляційні втрати
Представники:
Від позивача - Байрамов О.В. (адвокат, довіреність від 17.10.2024 № 023164/24);
Від ФОП Курогло С.І. - не з'явився;
Від ОСОБА_1 - не з'явився.
Суть спору:
Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Курогло Сергія Івановича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Договором кредиту від 15.07.2008 № 08-665/060-303 у розмірі 313 003,57 грн., з якої 64 866,65 грн. - 3 % річних, 248 136,92 грн. - інфляційні втрати.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді.
Ухвалою суду від 05.02.2025 позовну заяву Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - залишено без руху. Запропоновано Акціонерному товариству «СЕНС БАНК» усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме надати документи, які підтверджують відправлення відповідачу - ОСОБА_1 копії позовної заяви і доданих до неї документів, на адресу: АДРЕСА_3 , з урахуванням вимог частини першої статті 172 Господарського процесуального кодексу України в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз'яснено Акціонерному товариства «СЕНС БАНК», що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
17.02.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків від 17.02.2025 (вх. № 5429/25).
Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2025.
Протокольною ухвалою від 24.03.2025 відкладено судове засідання на 07.04.2025.
Протокольною ухвалою від 07.04.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.04.2025.
Протокольною ухвалою від 22.04.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.05.2025.
Судове засідання призначене на 12.05.2025 не відбулося, про що складено відповідну довідку.
Ухвалою суду від 13.05.2025 призначено судове засідання на 04.06.2025.
Заяви по суті. Пояснення та аргументи учасників справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Позовні вимоги до ФОП Курогло С.І. із посиланням на статті 3, 12, 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV, статті 625, 626 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням ним умов Договору кредиту від 15.07.2008 № 08-665/060-303 щодо своєчасного повернення кредиту. В обґрунтування позовних вимог до Юраш В.О. Позивач посилається на Договір поруки від 15.07.2008 № 03-24/955.
Відповідач ФОП Курогло С.І. не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. На адресу суду надійшов конверт разом із ухвалою суду від 13.05.2025, якою повідомлено його про судове засідання 04.06.2025, з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Правильність адреси підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно із яким місцезнаходженням ФОП Курогло С.І. є: АДРЕСА_1 .
Відповідач Юраш В.О. не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про місце, дату та час повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.
Відзиви на позовну заяву до суду не надходили.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд
15.07.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та Фізичною особою - підприємцем Курогло Сергієм Івановичем було укладено Договір кредиту № 08-665/060-303 (далі - Договір кредиту).
Відповідно до пункту 1.1 Договору кредиту кредитор зобов'язався надати позичальнику (Відповідачу) грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 169 820,00 грн., зі сплатою 19 % процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору та порядком повернення з серпня 2008 року по червень 2013 року в сумі по 2 830,33 грн., а в липні 2013 року в сумі - 2 830,53 грн. та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 14.07.2013, на умовах, визначених цим договором. При цьому, у разі, якщо день повернення кредиту припадає на неробочий день кредитора, то днем повернення кредиту вважається попередній робочий день кредитора.
15.07.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», Фізичною особою-підприємцем Курогло Сергієм Івановичем та громадянином України ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 03-24/955 (далі - Договір поруки).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору поруки поручитель ( ОСОБА_1 ) зобов'язався перед кредитором (АКБ «Укрсоцбанк») солідарно відповідати за виконання позичальником (ФОП Курогло С.І.) у повному обсязі зобов'язань за Договором кредиту № 08-665/060-303 від 15.07.2008, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту. Поручитель ознайомлений з умовами Договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. У разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов'язань протягом 7 (семи) робочих днів від дати закінчення строку виконання зобов'язань за договором кредиту, поручитель доручає кредитору здійснювати на підставі меморіальних ордерів, оформлених кредитором, договірне списання грошових коштів з поточних рахунків поручителя, відкритих ним в Одеському філіалі АКБ «Укрсоцбанк» в сумах, що підлягають сплаті за договором кредиту щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (пені штрафу).
Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, було припинено Акціонерне Товариство «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариста «Альфа-Банк» з 15.10.2019.
12.08.2022 Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Заочним рішенням Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2017 ухваленим у справі № 495/8581/16-ц позовну заяву публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до фізичної особи-підприємця Курогло Сергія Івановича, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця Курогло Сергія Івановича, ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання кредиту № 08-665/060-303 від 15.07.2008 у розмірі 436 269,16 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 544,04 грн.
Як вбачається із мотивувальної частини заочного рішення Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.06.2017 у справі № 495/8581/16-ц, заборгованість у розмірі 436 269,16 грн. яка була стягнута, складається з:
157 205,42 грн. - заборгованість за кредитом;
204 167,48 грн. - заборгованість за відсотками;
23 900,00 грн. - пеня за несвоєчасність повернення кредиту;
25 086,57 грн. - пеня за несвоєчасність повернення відсотків;
12 130,67 грн. - інфляційні витрати за кредитом;
13 779,02 грн. - інфляційні витрати за відсотками.
Позивачем нараховані на вказану суму (436 269,16 грн.) інфляційні втрати за періоди з березня 2017 року по лютий 2022 року в розмірі 248 136,92 грн. та 3 % річних за періоди з 12.03.2017 по 23.02.2022 в розмірі 64 866,65 грн.
Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників справи.
Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно із частинами першою, другою статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені в пунктах 60-67 постанови Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, згідно із якими Верховний Суд щодо можливості нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суми пені, зазначає таке.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Передбачена у договорі неустойка, звичайно ж не є зобов'язанням, а є самостійної мірою цивільно-правової відповідальності, однак у разі ухвалення рішення суду виникає нове зобов'язання - недоговірне.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення неустойки у боржника виникає нове зобов'язання на підставі судового рішення та вказаних вище статей 11 та 509 Цивільного кодексу України, а саме зобов'язання зі сплати такої неустойки на користь кредитора.
Таке зобов'язання у розумінні Цивільного кодексу України є грошовим, а тому у разі прострочення його виконання на нього також поширюється дія статті 625 Цивільного кодексу України.
Також, суд враховує висновки викладені в пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, згідно із якими при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови КМУ № 1078).
Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100 % (дефляції).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.
Судом при розгляді цієї справи, № 916/325/25, встановлено, що 3 % річних на заборгованість за періоди з 12.03.2017 по 23.02.2022 складають суму в розмірі 64 866,65 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.
Судом встановлено, що інфляційні втрати на заборгованість за періоди з березня 2017 року по лютий 2022 року складають суму в розмірі 248 136,92 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.
На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Договором кредиту від 15.07.2008 № 08-665/060-303 у розмірі 313 003,57 грн., з якої 64 866,65 грн. - 3 % річних, 248 136,92 грн. - інфляційні втрати.
При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись частиною першою статті 11, статтями 525, 526, 536, 553, частинами першою, другою статті 633, частиною першою статті 634, статтею 1046, частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Курогло Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства “СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) 64 866,65 грн. (шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят шість гривень 65 коп.) - 3 % річних, 248 136,92 грн. (двісті сорок вісім тисяч сто тридцять шість гривень 92 коп.) - інфляційних втрат.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Курогло Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 878,02 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень 02 коп.).
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства “СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 878,02 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень 02 коп.).
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 09 червня 2025 р.
Суддя Ю.А. Шаратов