79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.06.2025 Справа № 914/1021/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магда», місто Жовква, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», місто село Ставчани, Львівський район, Львівська область
про стягнення 87 952,54 грн.
Без виклику сторін.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Магда» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» про стягнення заборгованості у розмірі 87 952,54 грн, з яких 80 021,63 грн основний борг, 1 608,11 грн інфляційні нарахування, 591,94 грн три проценти річних, 5 730,86 грн штрафні санкції.
Ухвалою від 02.04.2025 суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Магда» та надав позивачу строк для усунення недоліків.
У зв'язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, Господарський суд Львівської області Ухвалою від 08.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановив здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 08.04.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена позивачу, представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 08.04.2025.
Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.
Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов також не подано.
Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Правові позиції учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 19.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магда» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу №130623/19 (далі - договір пропереведення боргу),за умовами якого відповідач (ТзОВ «Трансмарт СМ») взяв на себе зобов'язання погасити борг в сумі 100 021,63 грн за договором № 425-КП від 16.12.2019 перед позивачем. Відповідач став новим боржником та зобов'язувався сплатити борг до 31.12.2024.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати заборгованості в розмірі 100 021,63 грн повністю не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, у відповідача існує основний борг в сумі 80 021,63 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 1 608,11 грн, три проценти річних в сумі 591,94 грн, штрафні санкції в сумі 5730,86 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 87 952,54 грн заборгованості, з яких 80 021,63 грн основний борг, 1 608,11 грн інфляційні нарахування, 591,94 грн три проценти річних, 5 730,86 грн штрафні санкції.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
16.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магда», в особі директора Магас Володимира Дмитровича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна», в особі виконавчогодиректора Вишняк-Кулагіною Анастасією Олексіївною, що діє на підставі довіреності №8 від 31.08.2019 (згідно з договором - покупець) було укладено договір поставки №425-КП (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.
Пунктом 2.1. договору поставки сторони погодили, що товар поставляється постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. У разі підписання сторонамиДодатка №7 «Графік поставок», терміни поставки визначаються відповідно до підписаного Додатку №7.
Відповідно до п. 3.12. договору поставки право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачітовару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та видаткової накладної.
Згідно з п. 6.1. договору поставки ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 5% від поточної ціни. Постачальник зобов'язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 21 календарний день до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в Специфікації. У разі збільшення закупівельної ціни покупець має право відмовитися від подальших закупівель товару.
Відповідно до п. 6.5. договору поставки оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 40 (сорок) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів зпоточного рахунку покупця.
Згідно з п. 6.6. договору поставки вимога постачальника по оплаті поставленого товару може бути припинена шляхом зарахування вимог покупця по оплаті поверненого товару або товару, що підлягає поверненню постачальнику, вимог покупця по оплаті послуг, зазначених в додатку №6 до цього договору, вимог покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог покупця за цим договором і іншим договорами, укладених між сторонами. Залік здійснюється за письмовою заявою покупця, спрямованому на поштову адресу постачальника.
Відповідно до п. 6.8. договору поставки сторони проводять звірку розрахунків по здійснених поставках товару, для чого покупець готує проект Акта звірки і направляє його постачальнику. У разі ненадходження від постачальника узгодженого Акта звірки протягом 10 календарних днів з дати направлення або мотивованих заперечень в той же термін, Акт звірки вважається узгодженим постачальником, а суми розрахунків - підтвердженими. Постачальник зобов'язаний щомісяця проводити звірку по товару іщоквартально по штрафам. Акти звірки по товару і штрафах передаються по електронній пошті, вказаній в додатку №4/1 до договору або за допомогою системи ЕDІ. У разі безпідставної відмови, в тому числі у вигляді мовчазної бездіяльності постачальника від підписання Акта протягом 10-и календарних днів з моменту надання документів спрямовані покупцем на електронну постачальника Акти вважаються підписаними з обох сторін.
Згідно з п. 11.1. та п.11.2. договору поставки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, що мало місце в період дії договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Магда» свої зобов'язання по договору поставки №425-КП від 16.12.2019 виконало повністю, а саме у період з 01.01.2022 по 15.03.2023 поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна» (первісний боржник) товар на загальну суму 271 958,90 грн.
Однак ТзОВ «Рітейл Україна» (первісний боржник) свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар повністю не виконало, внаслідок чого станом на 15.03.2023 у ТзОВ «Рітейл Україна» (первісний боржник) виникла борг в сумі 109 124,57 грн.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків №БУ-696 від 13.06.2023 за період: 01.01.2022 - 15.03.2023 підписаний між ТзОВ «Магда» і ТзОВ «Рітейл Україна» (первісний боржник), згідно якого станом на 15.03.2023 заборгованість на користь ТзОВ «Магда» складає 109 124,57 грн.
В подальшому, 19.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна», в особі комерційного директора Надольського Й.Й., що діє на підставі довіреності №10 від 24.07.2020 (згідно з договором - божник/первісний боржник/сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магда», в особі директора Магас В.Д., що діє на підставі Статуту (згідно з договором - кредитор/сторона 2) було укладено угоду про двосторонній залік зустрічних однорідних вимог за договором поставки договору №425-КП від 16.12.2019, відповідно до умов якої сторона 1 та сторона 2, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, статтею 203 Господарського кодексу України, домовилися про часткове припинення зобов'язань в сумі 9 102,94 грн (в тому числі ПДВ), що виникли за договором поставки №425-КП від 16.12.2019, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог в сумі 9 102,94 грн (в тому числі ПДВ), що виникли за договором поставки №425-КП від 16.12.2019.
Відповідно до пункту 2 угоди сторони погодили, що з дати підписання даної угоди сторони не вважають себе зв'язаними будь-якими правами і обов'язками по договорах, в казаних в п.1 даної угоди, в частині якій даною угодою проведений залік зобов'язання.
Крім того, в подальшому, 19.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магда», в особі директора Магас Володимира Дмитровича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Україна», в особі директора Кушніра Ігоря Дмитровича, що діє на підставі Статуту (згідно з договором - первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», в особі директора Поборончука Сергія Миколайовича, що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - новий боржник) було укладено 3-х сторонній договір про переведення боргу №130623/19 (надалі - договір про переведення боргу).
Відповідно до п. 1.1. договору про переведення боргу сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг за договором № 425-КП від 16.12.2019, укладеним між первісним боржником та кредитором (далі - основний договір), а саме: обов'язок оплати заборгованості в розмірі 100 021, 63 гривень, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов'язанні зі сплати грошових коштів, що виникає із основного договору, і приймає на себе зазначені обов'язки первісного боржника за основним договором.
Згідно з пунктами 1.2.-1.4. договору про переведення боргу кредитор погоджується прийняти виконання новим боржником зобов'язань первісного боржника. Первісний боржник підтверджує обсяг та підстави боргу. Первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі. Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.5. договору про переведення боргу борг вважається переведеним первісним боржником на нового боржника, а останній набуває статусу зобов'язаної особи перед кредитором з моменту підписання цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору про переведення боргу за цим договором кредитор одержує право вимоги та отримання від нового боржника сплати боргу за основним договором у розмірі, встановленому п. 1.1. цього договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до п. 2.2. та п.2.3. договору про переведення боргу всі інші права та обов'язки первісного боржника, що не були передані новому боржнику на умовах цього договору, залишаються чинними у відповідності до умов основного договору. Первісний боржник зобов'язується у строк до 31 грудня 2024 року сплатити новому боржнику суму, визначену в п. 1.1 даного договору в оплату за погашення новим боржником боргу перед кредитором.
Згідно з п. 3.1. договору про переведення боргу новий боржник зобов'язується виконати обумовлені п. 1.1. цього договору обов'язки первісного боржника перед кредитором на умовах п.2.1 даного договору.
Відповідно до п. 3.2. договору про переведення боргу первісний боржник зобов'язується одночасно з укладенням цього договору передати новому боржнику по Акту передачі-приймання копії документів та необхідну інформацію, що підтверджують дійсність вимог кредитора за основним договором.
Згідно з п. 4.1.1. договору про переведення боргу порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Відповідно до п. 5.1. договору про переведення боргу цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині взятих на себе зобов'язань до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Згідно з п. 5.3. договору про переведення боргу після набрання чинності цим договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору.
Відповідач взятих на себе зобов'язань з оплати за договором про переведення боргу №130623/19 від 19.06.2023 повністю не виконав, оплатив лише 20 000,00 грн, внаслідок чого, як станом на момент подання позовної заяви так і станом на момент прийняття рішення у відповідача утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 80 021,63 грн.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 26.11.2024 підписаний між ТзОВ «Магда» і ТзОВ «Трансмарт СМ» (новий боржник), згідно якого станом на 26.11.2024 заборгованість на користь ТзОВ «Магда» становить 80 021,63 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу 1 608,11 грн інфляційних втрат, 591,94 грн три проценти річних, 5 730,86 грн штрафних санкцій.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 87 952,54 грн, з яких 80 021,63 грн основний борг, 1 608,11 грн інфляційні нарахування, 591,94 грн три проценти річних, 5 730,86 грн штрафні санкції.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про переведення боргу №130623/19 від 19.06.2023.
Згідно з статтею 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Договір про переведення боргу передбачає заміну боржника в зобов'язанні. При цьому ані саме зобов'язання, ані кредитор у ньому не змінюється.
З укладанням договору про переведення боргу зобов'язання в первісного боржника припиняється, а новий боржник набуває обов'язку виконати певні зобов'язання перед кредитором.
Природа договору про переведення боргу полягає в тому, що первісний боржник переводить свій борг (покладає обов'язки з погашення свого боргу) на нового боржника. До останнього в повному обсязі й на тих самих умовах, що були на момент переведення боргу, переходять права й обов'язки первісного боржника.
Переведення боргу передбачає перехід від первинного боржника до нового як обов'язків, так і відповідальності за їх невиконання. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первинним боржником.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.1. договору про переведення боргу сторони погодили, що за цим договором кредитор одержує право вимоги та отримання від нового боржника сплати боргу за основним договором у розмірі, встановленому п. 1.1. цього договору, а новий боржник погоджуєтьсявиконати зазначене грошове зобов'язання до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до п. 1.5. договору про переведення боргу борг вважається переведеним первісним боржником на нового боржника, а останній набуває статусу зобов'язаної особи перед кредитором з моменту підписання цього договору.
Факт оплати відповідачем 20 000,00 грн підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією в національній валюті №43 від 20.09.2023.
Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за договором про переведення боргу №130623/19 від 19.06.2023 в повному обсязі не провів, відтак, як і станом на момент подання позовної заяви, так і станом на дату прийняття рішення у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу згідно договору №130623/19 від 19.06.2023 на загальну суму 80 021,63 грн.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 80 021,63 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 80 021,63 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, трьох процентів річних, штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути інфляційні втрати за період з 01.01.2025 по 10.01.2025 в сумі 1 608,11 грн,три проценти річних за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 в сумі 591,94 грн, штрафні санкції за період з 01.01.2025 по 10.01.2025 в сумі 5 730,86 грн.
Відповідно до проведеного судом розрахунку інфляційних втрат, з врахуванням вищевказаного періоду до стягнення з відповідача підлягає 1 608,11 грн інфляційних втрат, як було заявлено позивачем у позовній заяві, оскільки за розрахунками суду сума інфляційних втрат є більшою, водночас суд не має права вийти за межі позовних вимог.
Судом перевірено розрахунок трьох процентів річних, та встановлено, що позивач три проценти річних в сумі 591,94 грн нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.
Щодо нарахованих штрафних санкцій суд зазначає наступне.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
Так, умовами вищезазначеного договору поставки №425-КП від 16.12.2019 сторонами договору не передбачено можливість сплати пені за порушення покупцем (первісний боржник) строків виконання зобов'язань стосовно відповідальності боржника (покупця/первісного боржника), також не визначено її розміру.
Крім того умовами п. 4.1. вищезазначеного договору про переведення боргу №130623/19 від 19.06.2023, передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (далі - порушення договору), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушеннямумов, визначених змістом цього договору.
Враховуючи те, що в укладених між сторонами вищезазначених договорах не погоджено можливість нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем (боржником) своїх зобов'язань, не конкретизовано який саме вид штрафних санкцій має застосовуватись, тому позовна вимога про стягнення 5 730,86 грн штрафних санкцій не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Водночас до стягнення підлягає 80 021,63 грн основного боргу, 1 608,11 грн інфляційних нарахувань, 591,94 грн три проценти річних. У задоволенні решти суми позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2372 від 26.03.2025.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня 2025 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.
Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 3 028,00 грн судового збору.
Водночас позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Магда» подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 31.03.2025.
Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2 422,40 грн (3028,00х 0,8), переплата становить 605,60 грн.
Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, 605,60 грн судового збору підлягатиме поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 264,46 грн, пропорційний до задоволеної суми позову слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ»(8118, Львівська область, Львівський район, село Ставчани, вулиця Шевченка, будинок 9а; ідентифікаційний код юридичної особи 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магда» (80300, Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, площа Вічева, будинок 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 13804585) 80 021,63 грн основного боргу, 1 608,11 грн інфляційних нарахувань, 591,94 грн три проценти річних та 2 264,46 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Рішення складено та підписано 09.06.2025
Суддя Сухович Ю.О.