Справа № 175/15538/24
Провадження № 2/175/2479/24
Іменем України
"04" червня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Соломонович К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , Третя Краматорська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
Позивачка звернулась до суду з позовом до Краматорської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , Третя Краматорська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування якого вказує на те, що є рідною дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У 22.10.1977 році уклала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище. Мати позивачки померла у ІНФОРМАЦІЯ_10 роцу. Після її смерті з 2005 року позивачка переїхала до будинку батьків у смт. Біленьке для догляду за хворим батьком. Вона забезпечувала його побутові потреби, лікування та поховання після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сестра позивачки - ОСОБА_6 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкові права не оформила, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру. Аналогічно, спадкових прав не оформив і батько. Таким чином, спадкоємцями після смерті батька стали: позивачка, брат - ОСОБА_2 , та сестра - ОСОБА_6 . Позивачка фактично прийняла спадщину, постійно проживаючи в спадковому будинку. У 2024 році позивачка звернулась до нотаріуса з заявою про оформлення спадщини після смерті сестри, однак отримала відмову у зв'язку з пропущеним строком подачі заяви. Тому позивачка просить встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно.
Представник позивачки надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв не надавав.
Третя особа - ОСОБА_2 про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв не надавав.
Представник третьої особи про місце, час та дату розгляду справи був повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що згідно (мовою оригіналу) свидительства о рождении серії НОМЕР_6 від 12.08.1958 року, ОСОБА_7 родилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками записані (мовою оригіналу): ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 22.10.1979 року, (мовою оригіналу) ОСОБА_5 та ОСОБА_7 уклали шлюб 22.10.1977 року, актовий запис №1142. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини - ОСОБА_5 та ОСОБА_5 відповідно.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08.04.1999 року, зареєстрованого виконкомом Біленківської селищної ради місто Краматорськ Донецької області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №69.
Відповідно до копії Акту про підтвердження факту проживання №15/17.04-20 від 27.09.2024 року, виданого старостою Беленьківського старостинського округу Матюніним Р.Б., вбачається, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 05.05.2005 р. по теперішний час, що підтверджують сусіди : ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.03.2007 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №639.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 02.04.2010 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №739.
Постановою державного нотаріуса Третьої Краматорської нотаріальної контори Полянських В.В. від 05.06.2024 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв?язку з тим, що вона впродовж строку, встановленого для прийняття спадшини до нотаріальної контори не зверталася та заяву про прийняття спадщини не подавала, а тому нею пропущено строк для прийняття спадщини.
Відповідно до довідки №21433 від 23.05.24 року щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, виданої позивачці Управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, вбачається, що станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру/будинок за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано у Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» за:
1. ОСОБА_14 - 1/8 частка будинку на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації радгоспу "Ясногорівський" 21.09.1993 року, за розпорядженням №93 від 20.09.1993 року.
2. ОСОБА_15 - 1/8 частка будинку на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації радгоспу «Ясногорівський» 21.09.1993 року, за розпорядженням №93 від 20.09.1993 року.
3. ОСОБА_4 - 1/8 частка будинку на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації радгоспу "Ясногорівський" 21.09.1993 року, за розпорядженням №93 від 20.09.1993 року.
4. ОСОБА_3 - 1/8 частка будинку на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації радгоспу "Ясногорівський" 21.09.1993 року, за розпорядженням №93 від 20.09.1993 року.
Інші частки даного будинку, які зазначені у довідці, належать іншим співвласникам
будинку.
Відповідно до довідки №21427 щодо реєстрації місця проживання, які видані позивачці Управлінням реєстраційних повноважень та веденням реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, підтверджують, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_2 . На день її смерті за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Згідно довідки №21420 щодо реєстрації місця проживання, які видані позивачці Управлінням реєстраційних повноважень та веденням реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, підтверджують, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_2 . На день його смерті за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідно до довідки №21429 щодо реєстрації місця проживання, які видані позивачці Управлінням реєстраційних повноважень та веденням реєстру територіальної громади Краматорської міської ради, підтверджують, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_2 . На день її смерті за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН №0223218 від 27.10.1998 року, ОСОБА_4 на підставі розпорядження Краматорської міської ради від 27.10.1998 р. №452 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногорівський» розміром 3,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості. Вартість земельної частки (паю) становить 12286 грн.
Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН №0223219 від 27.10.1998 року, ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Краматорської міської ради від 27.10.1998р. №452 належить право на частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності «Ясногорівський» розміром 3,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості. Вартість земельної частки (паю) становить 12286 грн.
Згідно відповіді державного нотаріуса Третьої Краматорської нотаріальної контори Полянських В.В. від 24.01.2025 року, відсутня спадкова справа до майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , пояснила суду, що є сусідкою позивачки. Свідку відомо, що ОСОБА_11 проживала з сестрою з 2005 року за адресою: АДРЕСА_2 . Батьки сестер померли.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , пояснила суду, що є сусідкою позивачки. Свідку відомо, що ОСОБА_11 проживала з сестрою та батьком з 2005 року у будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
Суд не вбачає суперечностей у наданих заявником документах та поясненнях свідків, обставини, які можуть ставити під сумнів той факт, що ОСОБА_11 та ОСОБА_6 мешкали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, надані заявником докази є належними та допустимими, з точки зору Закону, її проживання однією сім'єю за однією адресою з ОСОБА_6 підтверджено під час розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; письмовими поясненнями свідків.
За змістом ст.ст.77- 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Відповідно до матеріалів цивільної справи підтверджено спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім'єю з 2005за адресою: АДРЕСА_2 , та ведення ними спільного господарства.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
При цьому, слід враховувати, що норми пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР.
При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Верховний Суд України у постанові від 18 грудня 2013 року по справі №6-138цс13 також зробив правовий висновок про те, що відповідно до частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.
Оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на спадкові правовідносини, які виникли після її смерті поширюється дія ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Аналіз положень Розділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР в редакції 1963 року свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 524 ЦК УРСР передбачено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Так, відповідно до статей 529, 530 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020 року по справі № 305/235/17, відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті особи, спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. За статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Згідно зі статтями 549 та 554 ЦК УРСР спадкоємець фактично прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 2 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.
Отже, судом на підставі досліджених доказів встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 фактично успадкувала після смерті ОСОБА_3 майно, однак не оформила своїх спадкових прав.
Оскільки ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на спадкові правовідносини, які виникли після його смерті поширюється дія ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Відповідно до 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Відповідно до 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Тобто, до предмету доказування за даним позовом належать і обставини прийняття чи неприйняття спадщини ОСОБА_6 після смерті свого батька ОСОБА_4 .
Під час судового розгляду судом було встановлено, що спадкодавець по справі ОСОБА_6 на день смерті батька ОСОБА_4 тобто станом ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , разом із спадкодавцем.
Таким чином, факт прийняття спадкодавцем за законом ОСОБА_6 спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4 знайшов своє підтвердження під час судового розгляду.
Факт прийняття спадкоємцем за законом ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася після смерті її сестри ОСОБА_6 знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_11 проживала із спадкодавцем на день її смерті, тобто ОСОБА_11 є такою, що прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , а тому вимога про визнання права власності після смерті її сестри, оскільки позивачка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, підлягає задоволенню судом.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Однією з таких законних підстав набуття права власності на майно є спадкування.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Згідно з пунктом 5 цього Указу, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до пункту 3.5 Листа Вищого спеціалізованого суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 - спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Абзацами 17 та 18 пункту 3.5. вищевказаного Листа ВССУ передбачено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок про те, що з метою відновлення спадкових прав позивача та забезпечення юридичної визначеності належить встановити факт, що ОСОБА_11 проживала зі спадкодавцем ОСОБА_6 у період з 2005 року за адресою: АДРЕСА_2 до дня її смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; а також визнати за ОСОБА_16 право власності на 1/8 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та по 1/8 частині земельної частки (пая), яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногорівський» розміром 3,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, після смерті батька - ОСОБА_4 та матері - ОСОБА_3 , що належали ОСОБА_6 . Суд приходить до переконання, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.1216-1218, 1220-1223, 1258, 1261-1265, 1268-1270, 1272 Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, ст.ст.529, 530, 531, 549, 554 ЦК Української РСР, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , Третя Краматорська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) зі спадкодавцем ОСОБА_6 у період з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті її сестри ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/8 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті її сестри ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/8 частину земельної частки (пая), яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногорівський» розміром 3,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, на території м. Краматорськ Краматорської міської ради Донецької області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН №0223219 від 27.10.1998 року, виданого на ім'я її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати за ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті її сестри ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/8 частину земельної частки (пая), яка перебуває у колективній власності КСП «Ясногорівський» розміром 3,89 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, на території м. Краматорськ Краматорської міської ради Донецької області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН №0223218 від 27.10.1998 року, виданого на ім'я її батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання, складання повного судового рішення).
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. М. Білоусова