іменем України
Справа № 210/3926/25
Провадження № 1-в/210/484/25
09 червня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши подання начальника державної установи «Криворізька виправна колонія №80» полковника внутрішньої служби ОСОБА_3 про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність до чинного законодавства
До суду надійшло подання начальника державної установи «Криворізька виправна колонія №80» полковника внутрішньої служби ОСОБА_3 про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 , 14.02.1982у відповідність до чинного законодавства у зв'язку з набранням законної сили Закону України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання доставлений не був, подав до суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі.
Представник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду. До суду надійшла заява від представника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)», в якій просить суд проводити розгляд справи без його участі.
Прокурор ОСОБА_5 вважав заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття (ч.5 ст. 539 КПК України).
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України у зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.
Дослідивши подання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно із положеннями п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частиною 2 статті 74 КК передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ч. 1 ст. 3 КК України).
З метою реалізації кримінально правового реагування шляхом звільнення особи від покарання законодавцем у розділ ХІІ Загальної частини Кримінального кодексу «Звільнення від покарання та його відбування» передбачено систему кримінально-правових норм, що утворюють собою окремий, самостійний комплексний інститут кримінального права інститут звільнення від покарання (статті 74-87 КК).
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: а) скасування норм Особливої частини КК; б) внесення змін до норм Особливої частини КК - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; в) внесення змін до норм Загальної частини КК (наприклад, доповнення КК додатковою обставиною, що виключає злочинність діяння); г) нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни "букви" закону).
Закон, який має зворотну дію в часі, поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності та: а) не були притягнуті до кримінальної відповідальності (у цьому випадку кримінальна справа не може бути порушена у зв'язку з відсутністю події злочину); б) котрим пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину (кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину); в) засуджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і відбувають покарання; г) відбули покарання, але мають непогашену чи незняту судимість.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
У примітці до статті 185 КК України, диференційовано кваліфікуючі ознаки таємного викрадення чужого майна за розміром завданої матеріальної шкоди, тобто закріплено поріг відповідальності для кваліфікації цих кримінальних правопорушень за ознаками: "значна шкода", "великий розмір", "особливо великий розмір".
Натомість Кримінальний кодекс України не містить мінімального порогу - розміру матеріальної шкоди, з якого настає кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжки) чи шахрайства.
Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1пункту 169.1статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь - якого платника податку. Таким чином два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зазначено, що із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом N 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподаткованих мінімумів. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У той же час Суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 неоподаткованим мінімумам, здійснюється виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму, що діяв на час вчинення відповідного діяння. Зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
Судом встановлено, що вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18березня 2024 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі, звільнивши ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України;
- за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років обмеження волі, звільнивши ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України;
- за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.
Вироком Дніпровського апеляційного суду 03 червня 2024 року Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2024 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.115 КК України, в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_4 покарання:
- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців;
- за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років.
Внаслідок умисної злочинної діяльності ОСОБА_4 потерпілим від кримінальних правопорушень заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 380 грн (ч. 1 ст. 185 КК України), діяння вчинене 31 грудня 2019 року та 1584 грн (ч. 3 ст. 185), діяння вчинене в кінці січня 2020 року. Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 грн, станом на січень 2020 рік - 2102 грн.
У зв'язку із зазначеним, оскільки кримінальна протиправність і караність діяння, за вчинення яких засуджено ОСОБА_4 усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_4 необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду 03 червня 2024 року за ч. 1 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України.
Однак, зазначеним вироком суду ОСОБА_4 засуджений поряд з цим ще по двом епізодам (ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 115 КК України), за якими кримінальна караність діяння не усунута.
Враховуючи, що суд частково звільняє ОСОБА_4 від покарання, призначеного за вироком Дніпровського апеляційного суду 03 червня 2024 року, а саме за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України слід уточнити вирок в частині призначеного покарання, а саме, ОСОБА_4 слід вважати засудженим за ч.1 ст.162, ч. 1 ст. 115 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років.
Підстав для негайного звільнення ОСОБА_4 не вбачається, оскільки суд лише частково виключив епізоди та частково звільнив від відбування покарання за діяння, караність якого законом усунена, тому вирок має виконуватись і надалі.
Керуючись ст.5, КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,-
Подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія №80» ОСОБА_6 , про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
На підставі ч.2 ст.74 КК України виключити з вироку Дніпровського апеляційного суду 03 червня 2024 року, посилання на засудження ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України та за ч. 3 ст. 185 КК України у зв"язку з усуненням законом караності цих діянь.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим вироком Дніпровського апеляційного суду 03 червня 2024 року за ч. 1 ст. 162, ч.1 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 13 (тринадцять) років позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до частини 3 статті 395 КПК України для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1