Справа № 932/3539/25
Провадження № 3/932/1357/25
10 червня 2025 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Орчелота А.В., за участю: секретаря Теліціної О.О., захисника Пантюхова В.С., розглянув адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департамента патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130КУпАП,-
Водій ОСОБА_1 - 06 березня 2025 року о 03 годині 00 хвилин в м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Вознесенська, буд. 32 керував транспортним засобом «ВАЗ-2104» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився чим порушив п.2.5ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130КУпАП.
В судовому засіданні:
були дослідженні письмові докази, в тому числі надані стороною захисту заперечення, перевірено доданий до матеріалів відеозапис події, яка мала місце: - 06 березня 2025 року о 03 годині 00 хвилин в м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Вознесенська, буд. 32, заслухано захисника.
В судове засідання, призначене на 10 червня 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Пантюхова В.С.:
в судовому засіданні просив справу відносно ОСОБА_1 розглянути за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки останній на теперішній час проходить військову службу, провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (фото, відеозйомка), які б свідчили про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом; наданий до суду відеозапис фіксації не є безперервним, переривається; вважає, що вказаний відеозапис не можна приймати до уваги, оскільки він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність складання протоколу; вважає, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця, повинен був проводитися, відповідно до вимог ст.266-1КУпАП, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не були роз'яснені права та обов'язки.
Вислухавши захисника, ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відтворивши та переглянувши відеозапис зафіксованої події, дістаю наступних висновків.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР№1 №263409 від 06.03.2025 року, дані, відображені в якому, враховуючи положення ст.251КУпАП, є доказом того, що 06 березня 2025 року о 03 годині 00 хвилин в м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Вознесенська, буд. 32 керував транспортним засобом «ВАЗ-2104» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився чим порушив п.2.5ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130КУпАП.
Отже, в протоколі зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (зі змінами та доповненнями, далі Інструкція), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористався та в протоколі про адміністративне правопорушення графа «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» порожня.
ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, складений працівником поліції щодо ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст.256КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесені зміни, зокрема до ст.266КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року, та з цього часу закон надає можливість поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, та лише в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
При цьому, логічне тлумачення положень ч.2 ст.266КУпАП дає підстави вважати, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису є належним та допустимим доказом під час провадження у справах за ч.1 ст.130КУпАП, не залежно від того, чи технічними засобами відеозапису зафіксовано сам огляд особи на стан сп'яніння, що проводився на місці, чи такими засобами зафіксовано відмову особи від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Залучення свідків до огляду на стан сп'яніння, а так само фіксації відмови водія від огляду, є обов'язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.
Керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмова останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується матеріалами справи, зокрема відеозаписом, з якого вбачається зупинка транспортного засобу працівниками поліції, під час якої ОСОБА_1 перебуває за кермом автомобіля та без будь якого тиску на нього, неодноразово, на відеозаписі, повідомляє поліцейським, що керував транспортним засобом аби потрапити до м. Покровськ, та перед тим вживав спиртні напої, а коли, працівників поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та/або в закладі охорони здоров'я, роз'яснивши, що у разі відмови відносно нього буде складений протокол, категорично відмовляється від проходження огляду із пропозицією вирішити останнє питання іншим чином, та пізніше погоджується на складання протоколу.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції в повній мірі дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я №1452/735 від 09.11.2015 року, приписами якої встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів.
Так, відповідно до Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Як вбачається із відеозапису, поліцейським у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, факт вживання алкоголю не заперечував і сам ОСОБА_1 .
Крім того, з переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи у водія ОСОБА_1 вбачаються зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння, порушення координації рухів; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці.
За такого, поліцейським обґрунтовано було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Як наголошувалось вище, факт відмови ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі підтверджений дослідженим судом відеозаписом, оскільки з відеозапису вбачається, що працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора та у встановленому законом порядку у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відповів: «що відмовляється, факт вживання алкоголю не заперечував». Після чого працівником поліції було роз'яснено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130КУпАП
Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмовою ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку.
Приймаючи до уваги посилання захисту на те, що документування на відео з бодікамери не є безперервним, а відтак неналежність відеодоказу, суддя зазначає наступне.
Перевіряючи наданий доказ, на якому ґрунтується інкриміноване правопорушення, суддя вважає необхідним звернути увагу на правові висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де зазначено наступне:
«…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства"). При цьому має бути врахована якість таких доказів і, зокрема те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».
Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
При перегляді вказаного відеозапису, судом встановлено, що досліджений відеозапис є інформативним і на ньому зафіксовано беззаперечне визнання ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, його зупинка, а також відмова ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі.
Крім того, хоча відеозапис з бодікамери працівника поліції є не безперервним, проте будь-якого підроблення, псування чи спотворення запису під час судового розгляду не виявлено. Не зазначає про таке і сторона захисту та не спростовує події, зафіксовані на відеозаписі та те, що під час події, яка міститься на відеозаписі присутній саме ОСОБА_1 , в той день та час, відповідно до обставин зазначених за фабулою протоколу.
До того ж, відеозапис не є єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Він узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.
Крім того, доводи захисника, що з боку працівників поліції було здійснено психологічний тиск на ОСОБА_1 та огляд останнього було проведено з істотним порушенням прав останнього не мають під собою підґрунтя та спростовуються матеріалами відеозапису, на якому факти здійснення тиску працівниками поліції на ОСОБА_1 відсутні, будь-яких інших доказів тиску на нього працівниками поліції ОСОБА_1 не надав, тому такі доводи необхідно оцінювати критично. Відомостей про те, що він звертався з цього приводу до органів які здійснюють розслідування злочинів з боку правоохоронних органів суду не надано.
Щодо посилання сторони захисту про те, що огляд ОСОБА_1 повинен був проводитися, відповідно до вимог ст.266-1КУпАП суд зазначає наступне.
Так, статтею 266-1КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Тобто, стаття 266-1КУпАП не регулює спеціальний порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Відповідно до ч.4 ст.24Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 06 березня 2025 року о 03 годині 00 хвилин в м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Вознесенська, буд. 32, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ-2104» номерний знак НОМЕР_1 .
Протокол складений працівниками поліції не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час виконання ним обов'язків військової служби.
За приписами ст.15КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці, військовозобов'язані несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Тобто, для військовослужбовців, які вчинили адміністративні правопорушення, пов'язані із порушенням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, не існує будь-яких виключень у процедурі притягнення до адміністративної відповідальності, а ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності саме за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмовою ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку.
Інші доводи захисника суд відхиляє, вважає їх способом захисту та такими, що не є суттєвими і не мають своїм правовим наслідком визнання протоколу чи інших матеріалів справи недопустимими доказами.
За приписами ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.256КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Статтею 280КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ч.1 ст.130КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За пунктом 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами ч.2 ст.251КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно приписів ст.245КУпАП - аналізуючи надані та досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши заперечення сторони захисту, відтворивши та переглянувши відеозапис, приймаючи та оцінивши перелічені вище докази в їх сукупності, приходжу до переконання, що подія адміністративного правопорушення мала місце, а провина особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення повністю доведена, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та категорична відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки за допомогою газоаналізатора так і у встановленому законом порядку у медичному закладі.
За вищенаведеним, вважаю, що підстав для звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не вбачається. Клопотання захисника Пантюхова В.С. про закриття провадження у справі, разом із доданими до нього матеріалами, жодним чином не спростовують надані суду, особою уповноваженою на складання протоколу докази, а позиція сторони захисту розцінюються судом як самозахист задля уникнення адміністративної відповідальності, оскільки проаналізував вищезазначені нормативно правові акти та вимоги діючого законодавства, достеменно вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення Серії ЕПР№1 №263409 від 06.03.2025 року складений відносно ОСОБА_1 та додані до нього матеріали, відповідають вимогам вищенаведеної Інструкції та складені у відповідності із нормами передбаченими КУпАП.
Вина водія ОСОБА_1 у порушені п.2.5ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130КУпАП, відповідно до ч.1 ст.251КУпАП та за приписами ст.252КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР№1 №263409 від 06.03.2025 року, складеним відносно ОСОБА_1 про порушення останнім п.2.5ПДР України, відеозаписом зафіксованої події поліцейськими, а також іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які, повною мірою були дослідженні в судовому засіданні у відповідності до ст.245КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення, враховуючи положення ч.1 ст.130КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, характер скоєного правопорушення, даних щодо особи ОСОБА_1 , вважаю необхідним накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде цілком відповідати обставинам справи, та, у свою чергу, сприятиме профілактиці даного виду правопорушень.
Згідно із ст.40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
З урахуванням положень п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2% прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на час ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто 605 гривень 60 копійок.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч.1, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 - визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Штраф слід перерахувати на рахунок (IBAN) UA758999980313020149000004001, код отримувача ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕПА), ККДБ: 21081300, призначення платежу - адміністративний штраф, призначення платежу: протокол серії ЕПР№1 №263409 від 06.03.2025 року.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, який перерахувати на рахунок (IBAN) UA908999980313111256000026001, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕПА), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу.
В порядку примусового виконання відповідно до положень ст.308 КУпАП, в разі несплати правопорушником штрафу у строк, штраф стягується у подвійному розмірі на користь держави.
На постанову може бути подана апеляційна скарга особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Дніпра А.В. Орчелота