ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.06.2025Справа № 910/3442/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву
Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421)
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія "Простір"» (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 56-А; ідентифікаційний код 32253916)
про стягнення 24 293,78 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія "Простір"» (далі - ТОВ «Управляюча компанія "Простір"»/відповідач) про стягнення 24 293,78 грн, у тому числі: 20 324,62 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 852,62 грн - інфляційних втрат, 455,72 грн - 3% річних та 1 660,82 грн - пені, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором забезпечення постачання теплової енергії №330610 від 01.02.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.03.2025 позовну заяву КП «Київтеплоенерго» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
01.04.2025 до канцелярії суду від КП «Київтеплоенерго» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.04.2025 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
ТОВ «Управляюча компанія "Простір"» відзиву на позовну заяву не надало, при цьому, було повідомлено про відкриття провадження у справі у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610244556283.
Таким чином, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.02.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - енергопостачальна організація, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія "Простір"» (далі - сторона-2) укладено договір забезпечення постачання теплової енергії №330610, предметом якого є забезпечення постачання теплової енергії в гарячій воді тепловими мережами, зовнішньобудинковими системами, включаючи обладнання індивідуальних теплових пунктів, вузлів обліку та вузлів приєднання, що знаходяться у власності, або на балансі, або в експлуатації, або на технічному обслуговуванні, чи в будь-якому користуванні сторони-2 відповідно до додатку №5 до цього договору на потреби об'єктів по вул. Дмитрівська, 46 опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, шляхом грошової компенсації теплових втрат; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Згідно із п. 2.2.1. договору сторона-1 зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток №2 до цього договору).
У відповідності до п. 2.3.1. договору сторона-2 зобов'язується дотримуватися умов та порядку оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках №1 та №4 до цього договору.
Відповідно до положень п. 4.1. та п. 4.2. договору, облік теплової енергії на теплових мережах проводиться розрахунковим способом відповідно до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 Україна 244-94, затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993 з наступними змінами та доповненнями. Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у додатку №6 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до дати передання теплових мереж до комунальної власності м. Києва або іншій стороні (п. 8.1. договору).
На виконання умов договору між сторонами підписані відповідні додатки.
У додатку №1 до договору визначені орієнтовні обсяги теплової енергії із тепловими витратами на ділянці трубопроводів та в місцевій системі сторони -2 згідно схеми (додаток №5 до цього договору) за наведеною формулою.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 3 додатку №3 до договору, розрахунки зі стороною-2 за теплову енергію стороні-1 проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради за кожну відпущену Гігакалорію. У разі зміни тарифів розрахунки зі стороною-2 за теплову енергію стороні-1 здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії цього договору відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради.
Згідно із п. 1 та п. 2 додатку 4 до договору, розрахунки за теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі. Сторона-2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує стороні-1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
У відповідності до п. 3 додатку №4 до договору, сторона-2 щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК: облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт виконаних робіт.
Пунктом 6 додатку №4 до договору передбачено, що стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює нарахування за теплові втрати з поверхні трубопроводів (Гкал) та з витіком (Гкал), а також за витік теплоносія (тони) на теплових мережах відповідача, якими позивачем постачається теплова енергія для потреби об'єкта за адресою: вул. Дмитрівська, 46.
Проте, відповідач оплату із постачальником теплової енергії належним чином не здійснював, внаслідок чого у період із серпня 2023 року по грудень 2024 року включно виникла заборгованість у розмірі 20 324,62 грн.
За вказаних обставин, КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з цим позовом про стягнення із ТОВ «Управляюча компанія "Простір"» 20 324,62 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 852,62 грн - інфляційних втрат, 455,72 грн - 3% річних та 1 660,82 грн - пені.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
За змістом ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до положень ч. 6 та ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Отже, судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір забезпечення постачання теплової енергії №330610 від 01.02.2019, відповідно до якого позивач зобов'язався підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, а відповідач зобов'язався дотримуватися умов та порядку оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатках №1 та №4 до цього договору.
Разом із тим, ТОВ «Управляюча компанія "Простір"» оплату із постачальником теплової енергії належним чином не здійснювало, внаслідок чого у період із серпня 2023 року по грудень 2024 року включно виникла заборгованість у розмірі 20 324,62 грн.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, згідно із п. 1 та п. 2 додатку 4 до договору, розрахунки за теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі. Сторона-2 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує стороні-1 вартість фактичних обсягів теплової енергії у розрахунковому періоді, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
При цьому, у відповідності до п. 3 додатку №4 до договору, сторона-2 щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК: облікову картку фактичних обсягів теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт виконаних робіт.
За змістом ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 3 додатку №3 до договору, розрахунки стороною-2 за теплову енергію стороні-1 проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради за кожну відпущену Гігакалорію. У разі зміни тарифів розрахунки із стороною-2 за теплову енергію стороні-1 здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Сторони погоджуються з можливим зміненням тарифів в період дії цього договору відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради.
Судом встановлено, що ТОВ «Управляюча компанія "Простір"» належним чином взяті на себе зобов'язання за договором забезпечення постачання теплової енергії №330610 від 01.02.2019 щодо своєчасного та повного розрахунку із постачальником теплової енергії не виконувало, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 20 324,62 грн, при цьому, на підтвердження зворотнього відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов'язком споживача теплової енергії є в тому числі додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору забезпечення постачання теплової енергії №330610 від 01.02.2019 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення із ТОВ «Управляюча компанія "Простір"» заборгованості за спожиту теплову енергію у період із серпня 2023 року по грудень 2024 року включно у розмірі 20 324,62 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути із відповідача 1 852,62 грн - інфляційних втрат, 455,72 грн - 3% річних, нарахованих за період з 01.09.2023 по 31.12.2024 з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат у цей період, а також 1 660,82 грн - пені, нарахованих за період з 16.09.2024 по 31.12.2024, з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат у цей період.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, пунктом 6 додатку №4 до договору визначено, що стороні-2 на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) стороною-1 нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.
Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Так, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Отже, за змістом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
Відтак, оскільки розмір пені, визначений у розмірі 0,5% від суми загального зобов'язання за кожен день, поглинається розміром пені, визначеним подвійною обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочення, пеня підлягає нарахуванню тільки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що позивачем при здійсненні розрахунку допущено арифметичну помилку, разом із тим, оскільки їх розмір не перевищує сум, обчислених судом, ці позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія "Простір"» (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 56-А; ідентифікаційний код 32253916) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 20 324 (двадцять тисяч триста двадцять чотири) грн 62 коп. - заборгованості, 1 852 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят дві) грн 62 коп. - інфляційних втрат, 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн 72 коп. - 3% річних, 1 660 (одну тисячу шістсот шістдесят) грн 82 коп. - пені та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Віта БОНДАРЧУК