ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2025Справа № 910/1185/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Н.З. Техно» (вул.Бережанська, буд.14, кв.7, м.Київ, 04201; ідентифікаційний код 30682900)
до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул.Братиславська, буд.3, м.Київ, 02660; ідентифікаційний код 00184945)
про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
За участі представників:
позивача: Савенок В.Г.;
відповідача: Бондаренко Н.П.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Н.З. Техно» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», у якій просить суд:
- розірвати договір позички, укладений між позивачем та відповідачем 26.03.2022;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу передані у безоплатне користування апарати штучної вентиляції легень марки «Vela».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснює заходів для підтримання переданих речей у належному стані. За доводами позивача, недбале поводження відповідача із переданими позивачем апаратами штучної вентиляції легень призвело до того, що таке обладнання перебуває у технічно несправному стані, а його використання є неможливим та становить як загрозу для пацієнтів, так і загрозу його значного пошкодження та/або знищення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.
13.02.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.03.2025, зобов'язано відповідача у строк до 26.02.2025 надати суду у формі заяви свідка вичерпну відповідь окремо на кожне запитання по суті, що поставлені позивачем у додатку до позовної заяви та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
25.02.2025 від відповідача надійшла заява свідка з відповідями на запитання, що поставлені позивачем у додатку до позовної заяви.
27.02.2025 від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.
У підготовче засідання 03.03.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
У підготовчому засіданні 03.03.2025 судом було оголошено перерву до 07.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 07.04.2025.
10.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що строк, на який майно було передано ще не закінчився, а підстави для дострокового розірвання договору позички відсутні, оскільки при наданні у користування апаратів штучної вентиляції легень не було обумовлено їх періодичного технічного обслуговування, як і не було передано інструкції з їх експлуатації. При цьому, за доводами відповідача, вказані апарати використовуються в лікувальній роботі й відповідачеві бракує апаратів штучної вентиляції легень відповідно до нормативів Міністерства охорони здоров'я України.
07.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач хибно вважає, що апарати штучної вентиляції легень були передані у строк до настання перемоги у війні, позаяк відповідно до досягнутих у березні 2022 року домовленостей, апарати мали б бути у використанні у період тяжкого стану у Києві та області і мали б бути повернуті після стабілізації ситуації. Позивач також зазначає, що наявність або відсутність у відповідача необхідної кількості медичного обладнання не може бути підставою для відмови у розірванні договору позички, який був укладений між позивачем та відповідачем, оскільки позивач визначив підставою для розірвання договору позички неналежне використання його апаратів, що в кінцевому результаті може привести до їх несправності, а не відсутність потреби у відповідача в їх використанні. Позивач відзначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що апарати ШВЛ ним використовуються не відповідно до інструкції з експлуатації, лікарня не несе витрат на їх утримання, їх технічне обслуговування з моменту введення в експлуатацію не здійснювалось. Таким чином, за доводами позивача, відповідач фактично погодився з доводами позивача щодо наявності підстав для розірвання договору позички, позаяк незнання правил експлуатації апаратів ШВЛ не звільняє його від обов'язку використовувати їх відповідно до правил експлуатації і так, щоб це не призвело до їх несправності або завдання шкоди пацієнтам, яким надається медична допомога.
У підготовче засідання 07.04.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 07.04.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 15.05.2025.
09.05.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
15.05.2025 від відповідача надійшла заява про долучення доказу до матеріалів справи.
У підготовче засідання 15.05.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 судом було долучено до матеріалів справи додані сторонами докази, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.06.2025.
У судове засідання 09.06.2025 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 09.06.2025 представником відповідача були подані письмові пояснення, які суд залишив без розгляду на підставі ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на норми ч.2 ст.208 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що у вступному слові учасники справи в усній формі викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача, також, надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві та іншій заяві по суті справи.
У судовому засіданні 09.06.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
У березні 2022 року позивачем передано відповідачу 30 апаратів штучної вентиляції легень марки «Vela» (далі - обладнання), що підтверджується листом позивача № 3-01 від 26.03.2022 та актом № 03-01 прийому-передачі та введення в експлуатацію медичного обладнання від 26.03.2022.
Зі змісту листа вбачається, що обладнання направляється для потреб лікарні для роботи в умовах воєнного стану. Всі питання будуть вирішуватися після стабілізації і нашої Перемоги.
У липні 2023 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернути обладнання.
Оскільки відповідач обладнання не повернув, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/14780/23 позов було задоволено та зобов'язано Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислова Компанія «Н.З. Техно» надані у тимчасове безоплатне користування апарати штучної вентиляції легень у кількості 30 штук.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» було задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі № 910/14780/23 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислова Компанія «Н.З. Техно».
Суди в зазначеній справі встановили, що аналіз долучених до матеріалів справи документів, а також характер спірних правовідносин сторін, дозволяє зробити висновок, що за своїм змістом та правовою природою, укладений між сторонами правочин є договором позички з безоплатного користування майном (речами), відмінним від нерухомого. Як вбачається зі змісту укладеного правочину та акта прийому-передачі відповідного медичного обладнання, останнє було передане позивачем відповідачеві у безоплатне користування «для потреб лікарні для роботи в умовах воєнного стану. Всі питання будуть вирішуватися після стабілізації і нашої Перемоги». Отже, з вказаного договору не вбачається про встановлення сторонами строку користування річчю, а тому, він визначається відповідно до мети користування обладнання. За таких обставин, з урахуванням того, що станом на момент звернення позивача до відповідача із претензією № 07-01 від 11.07.2023 строк користування обладнанням за вказаним вище договором позички відповідно до мети його користування, визначеної власне ТОВ «Торгово-Промислова Компанія «Н.З. Техно», не закінчився, враховуючи, що КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» продовжує користуватися річчю за її призначенням та відповідно до мети, визначеної у договорі позички, що, тим самим, свідчить про не закінчення строку дії договору позички, на переконання колегії суддів відсутніми є правові підстави для повернення відповідачем обладнання позивачу, переданого останньому як благодійна допомога у вигляді безоплатної передачі КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» права користування обладнанням про що сторонами укладено договір позички у спрощений спосіб.
Після того, 30.04.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою, зокрема, надати документальне підтвердження належного використання обладнання, зокрема, інформацію стосовно витрат, пов'язаних із підтриманням обладнання у належному стані.
Оскільки відповідач не надав відповідь на вказану вимогу представник позивача направив відповідачеві низку адвокатських запитів.
У відповідь на адвокатський запит, відповідач листом № 586 від 24.06.2024 повідомив, що передане позивачем обладнання поставлено на позабалансовий рахунок та використовується відповідачем за призначенням. Обладнання знаходиться в належному стані, його ремонт не здійснювався через відсутність потреби, тому витрати, пов'язані з експлуатацією обладнання не були понесені.
У подальшому позивач направив відповідачу клопотання від 06.11.2024 про надання доступу до обладнання. Копію зазначеного клопотання було направлено позивачем до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Листом № 061-10618 від 15.11.2024 Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача, що за інформацією КНП «КМКЛШМД» від 15.11.2024 № 061/26-1448 в телефонному режимі з представником ТОВ «ТПК «Н.З.Техно» було узгоджено дату та час проведення перевірки - 29.11.2024 о 15:00.
Аналогічні дата та час проведення перевірки зазначені у листі відповідача № 1081 від 20.11.2024.
19.12.2024 позивач направив відповідачу лист, у якому зазначено, що в усній розмові із представником відповідача попередньо була узгоджена дата - 29.11.2024, однак за кілька днів до цього огляд був перенесений на невизначену дату. На початку грудня 2024 року працівники позивача знову намагалися узгодити час та дату огляду обладнання, однак конкретна дата визначена не була, оскільки представники відповідача повідомили про те, що надати для огляду обладнання складно з технічних причин, тому попросили їх зателефонувати знову, але не раніше 10.01.2025. Зрештою позивач у зазначеному листі просив забезпечити доступ до обладнання до кінця січня 2025 року.
Докази вручення відповідачу зазначеного листа, як і докази його розгляду останнім в матеріалах справи відсутні.
Листом від 04.01.2024, який було надіслано відповідачу 07.01.2025, позивач повідомив відповідача про розірвання договору позички, за яким відповідачу було надано обладнання, та вимагав протягом 7 днів від дати отримання цього листа повернути обладнання.
У відповідь, листом № 75 від 21.01.2025, відповідач повідомив, що строк дії договору позички ще не сплив і відповідач зможе розірвати договір лише після стабілізації ситуації в країні і нашої перемоги, тобто після закінчення строку, на який такий договір було укладено.
Оскільки відповідач не здійснює заходів для підтримання обладнання у належному стані, у зв'язку з чим воно перебуває у технічно несправному стані, а його використання є неможливим та становить як загрозу для пацієнтів, так і загрозу його значного пошкодження та/або знищення, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить:
- розірвати договір позички, укладений між позивачем та відповідачем 26.03.2022;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу передані у безоплатне користування апарати штучної вентиляції легень марки «Vela».
Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог полягають у тому, що строк, на який майно було передано ще не закінчився, а підстави для дострокового розірвання договору позички відсутні, оскільки при наданні у користування апаратів штучної вентиляції легень не було обумовлено їх періодичного технічного обслуговування, як і не було передано інструкції з їх експлуатації.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За приписами частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, законом передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій. При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що укладені в письмовій формі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором позички, який підпадає під правове регулювання Глави 60 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 831 Цивільного кодексу України якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.
За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.
Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 у справі № 910/14780/23 мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують укладення між сторонами договору позички, а також строк його дії, який, за відсутності про це домовленості сторін визначається відповідно до мети користування річчю.
Північний апеляційний господарський суд у постанові від 10.04.2024 у справі № 910/14780/23 зазначив, що зі змісту укладеного правочину, обладнання було передане позивачем відповідачеві у безоплатне користування «для потреб лікарні для роботи в умовах воєнного стану. Всі питання будуть вирішуватися після стабілізації і нашої Перемоги». Отже строк дії укладеного сторонами правочину, та, відповідно, безоплатного користування переданим медичним обладнанням, що за згодою між позивачем та відповідачем визначений як «після стабілізації і нашої Перемоги», на час розгляду справи № 910/14780/23 не настав.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів (див. рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі ««Совтрансавто-Холдинг» проти України» (заява № 48553/99)).
З урахуванням викладеного, у твердженнях позивача про те, що обладнання передавалось у зв'язку із окупацією Київської області та ймовірною окупацією міста Києва, й ситуація стабілізувалася після контрнаступу, що тривав з 22.03.2022 до 02.04.2022, внаслідок якого територія Київської області була деокупована, суд вбачає намагання домогтися повторного розгляду спору, переоцінки доказів та ухвалення нового рішення, що свідчить про порушення принципу res judicata (принцип остаточності рішення), тому такі доводи суд відхиляє.
У справі, що розглядається спір полягає у неналежному, за доводами позивача, виконанні відповідачем обов'язку із підтримання належного стану обладнання, переданого йому в користування.
Обов'язки користувача визначені у статті 833 Цивільного кодексу України, згідно з частинами 1, 2 якої користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. Користувач зобов'язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; 3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.
Частиною 1 статті 834 Цивільного кодексу України передбачено, що користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі.
Відповідно до частини 2 статті 834 Цивільного кодексу України позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: 1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; 2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; 3) річ самочинно передана у користування іншій особі; 4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.
Судом встановлено, що за актом № 03-01 прийому-передачі та введення в експлуатацію медичного обладнання від 26.03.2022 позивачем було передано та введено в експлуатацію апарати штучної вентиляції легень модель Vela виробництва Vyaire Medical (США) у кількості 30 шт.
За змістом довіреності від 12.05.2021, чинної на момент укладення договору позички, Vyaire Medical, Inc., раніше займалося бізнесом як Care Fusion («Vyaire») (виробник), уповноважує Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Н.З. Техно» (уповноважений представник), в інтересах та коли і де це потрібно, від імені виробника створювати події, виконувати юридичні дії, пов'язані зі здійсненням функцій уповноваженого представника виробника в Україні. Цією довіреністю виробник призначає уповноваженого представника на території України з наданням йому права та обмежень, зокрема: здійснювати постачання, інсталяцію медичних виробів та навчати персонал; забезпечувати гарантійним та післягарантійним сервісним обслуговуванням кваліфікованими інженерами уповноваженого представника впродовж всього строку експлуатації. Виробник підтверджує, що ця довіреність видана тільки одному уповноваженому представнику в Україні відносно кожного окремого медичного виробу. Перелік медичних виробів щодо яких поширюється юридична дія довіреності включає, зокрема, апарат штучної вентиляції легень, модель Vela. Ця довіреність дійсна протягом 12 місяців з дати, зазначеної вище, якщо раніше не буде скасовано виробником на свій розсуд.
У подальшому виробником були видані довіреності від 08.05.2023 та від 23.05.2024 на наступний дванадцятимісячний термін з аналогічним обсягом прав уповноваженого представника.
З урахуванням викладеного суд знаходить слушними доводи позивача про те, що єдиним сертифікованим центром з технічного обслуговування апаратів штучної вентиляції легень, моделі Vela, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Н.З. Техно» і лише його працівники на території України уповноважені виробником забезпечувати обладнання гарантійним та післягарантійним сервісним обслуговуванням.
У розділі 6 Інструкції з використання апарата штучної вентиляції легень серії Diamond Vela(тм) зазначено, що:
- потрібно періодично перевіряти датчик СО2 на надмірну вологу або накопичення виділень;
- кожні 12 місяців точність датчика Capnostat(R) 5 повинна порівнюватися із калібрувальним газом.
У розділі 7 Інструкції з використання апарата штучної вентиляції легень серії Diamond Vela(тм) зазначено, що:
- кожні 500 годин потрібно перевіряти та при необхідності чистити впускний повітряний фільтр;
- щороку необхідно здійснювати планово-профілактичне обслуговування Vela, яке включає заміну: заднього повітряного фільтра, фільтру підводу кисню, фільтрувальних сіток та кілець ущільнювачів глушника турбіни, вентилятора фільтра, із наступним обслуговуванням: видалення і заміна вищевказаних компонентів, перевірка калібрування, контрольна перевірка, щоб підтвердити, що вентилятор функціонує в межах оптимальних параметрів;
- експлуатаційна перевірка батареї повинна здійснюватися, як зазначено в Інструкції з сервісного обслуговування Vela. На додаток до порядку випробування батареї, CareFusion рекомендує здійснювати заміну внутрішніх батарей кожні 10 000 годин, або кожні 2 роки.
Однак, як свідчать обставини справи, відповідач відповідне обслуговування обладнання не проводив.
Так, у листі № 586 від 24.06.2024 відповідач повідомив, що обладнання знаходиться в належному стані, його ремонт не здійснювався через відсутність потреби, тому витрати, пов'язані з експлуатацією обладнання не були понесені.
З наведеного слідує, що відповідач користується обладнанням без дотримання встановлених виробником вимог, а саме не здійснює періодичне обслуговування та експлуатаційну перевірку і заміну батарей. Запевнення відповідача про перебування обладнання у справному стані не скасовує необхідність його періодичного обслуговування.
При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про те, що при передачі обладнання не було умов щодо необхідності його обслуговування та не була передана відповідна інструкція з використання, оскільки, по-перше, позивачем було поставлено відповідачу аналогічне обладнання за договором поставки № 03-16 від 16.03.2020, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Н.З. Техно» (постачальник), Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (отримувач) та Благодійною організацією «Фонд Родини Загорій» (платник), за змістом підп. 3.6.2 п. 3.6 якого отримувач зобов'язався експлуатувати товар відповідно до вимог правил експлуатації, а у п. 4 акту прийому-передачі товару від 18.03.2020, що є додатком № 2 до зазначеного договору, відповідач підтвердив про ознайомлення з умовами експлуатації, а по-друге, за висновком суду, необгрунтовано припускати можливість використання високотехнологічного медичного обладнання в лікувальній роботі без ознайомлення з інструкцією щодо його використання та технологічного супроводу.
У цьому контексті суд знаходить слушними доводи позивача про ризики заподіяння шкоди пацієнтам, для лікування яких використовується таке обладнання і у такий спосіб.
Суд, також, погоджується із позивачем, що в результаті недбалого поводження відповідача з обладнанням воно може бути пошкоджене або знищено, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 834 Цивільного кодексу України надає позивачу право вимагати розірвання договору і повернення речі.
Судом встановлено, що 07.01.2025 позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору позички на підставі пункту 4 частини 2 статті 834 Цивільного кодексу України (лист від 04.01.2024), яке відповідач отримав і листом № 75 від 21.01.2025 надав відповідь, за змістом якої договір може бути розірвано після закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до частини 3 статті 827 Цивільного кодексу України до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу, яка регулює відносини найму (оренди) майна.
У своїй постанові у справі № 910/15100/17 від 22.01.2019 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що строк користування не є істотною умовою договору позички, а річ за таким договором може передаватися в користування без визначення строку. У такому разі якщо строк користування річчю не може бути визначений відповідно до мети користування нею, за аналогією закону має застосовуватися частина 2 статті 763 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк найму не встановлений, то договір найму вважається укладеним на невизначений строк; кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а в разі найму нерухомого майна - за три місяці.
Отже, у разі укладення договору позички на невизначений строк, позичкодавець може відмовитися від договору у будь-який час і право позичкодавця на відмову від договору позички є безумовним та не залежить від виконання або невиконання користувачем покладених на нього обов'язків.
Однак, як встановлено судом вище, за згодою між позивачем та відповідачем строк дії укладеного сторонами правочину та, відповідно, безоплатного користування переданим медичним обладнанням, визначений як «після стабілізації і нашої Перемоги». Таким чином, на час розгляду справи № 910/14780/23 строк дії договору позички не сплив.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже про розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про розірвання договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін. При цьому на розгляд суду можуть передаватися вимоги про розірвання договору не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.
Так, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як на підставу для розірвання Договору позивач посилається на пункт 4 частини 2 статті 834 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.
За приписами частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відтак, оскільки договір позички не був розірваний за домовленістю сторін, зважаючи на встановлені судом обставини неналежного догляду за обладнанням, суд вважає, що наявні підстави для розірвання договору позички, що був укладений між позивачем та відповідачем 26.03.2022 у спрощений спосіб та повернення відповідачем переданого у користування обладнання.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачу обладнання, суд зазначає таке.
У постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).
Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив позивач, і його обґрунтування, вимогу зобов'язати відповідача повернути позивачу передані у безоплатне користування апарати штучної вентиляції легень марки «Vela» слід розуміти як вимогу про витребування цього майна з володіння і користування відповідача на користь позивача.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак договір позички, що був укладений між позивачем та відповідачем 26.03.2022 у спрощений спосіб, підлягає розірванню, а передані позивачем за цим договором у безоплатне користування відповідачу апарати штучної вентиляції легень марки «Vela» у кількості 30 шт. підлягають витребуванню від останнього на користь позивача.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 25 528,00 грн, відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір позички, укладений 26.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Н.З. Техно» та Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
3. Витребувати з володіння та користування Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул.Братиславська, буд.3, м.Київ, 02660; ідентифікаційний код 00184945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Н.З. Техно» (вул.Бережанська, буд.14, кв.7, м.Київ, 04201; ідентифікаційний код 30682900) апарати штучної вентиляції легень, марка Vela виробництва Vyaire Medical (США), у кількості 30 шт., передані за актом № 03-01 прийому-передачі та введення в експлуатацію медичного обладнання від 26.03.2022.
4. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул.Братиславська, буд.3, м.Київ, 02660; ідентифікаційний код 00184945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Н.З. Техно» (вул.Бережанська, буд.14, кв.7, м.Київ, 04201; ідентифікаційний код 30682900) витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 528 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 00 коп.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.06.2025.
Суддя Т.П. Капцова