ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.04.2025Справа № 910/862/22 (910/5477/23)
За позовом розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького А.С.
до Agro Import OU - 1
Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" - 2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Констракшн Холдінг"
про визнання недійсним контрактів в межах справи № 910/862/22
Суддя Івченко А.М.
Представники: відповідно до протоколу
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості в межах справи № 910/862/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 відкрито провадження у справі.
19.06.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 відкладено підготовче засідання на 06.07.2023.
03.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 відкладено підготовче засідання на 01.08.2023
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 відкладено підготовче засідання на 29.08.2023.
09.08.2023 від Голосіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві надійшли документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.09.2023.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 відмовлено в задоволенні позову повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/862/22 (910/5477/23) залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2024 касаційну скаргу розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський полімер" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/862/22 (910/5477/23) задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/862/22 (910/5477/23) скасовано; справу № 910/862/22 (910/5477/23) направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024, справу 910/862/22 (910/5477/23) передано судді Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 прийнято справу № 910/862/22 (910/5477/23) до свого провадження, призначити розгляд справи на 15.05.24; зобов'язано учасників провадження у справі надати суду письмові обґрунтовані пояснення з урахуванням змісту постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2024.
10.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський полімер" надійшли пояснення.
14.05.2024 від Agro Import OU надійшли пояснення.
14.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський полімер" надійшло клопотання про відкладення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 відкладено розгляд справи на 17.07.24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 відкладено розгляд справи на 11.09.24; запропоновано учасникам провадження у справі надати пояснення по справі.
11.09.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 відкладено розгляд справи на 23.10.24; запропоновано учасникам провадження у справі надати пояснення по справі; залишено заяву про збільшення позовних вимог без руху та надати строк у десять днів, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків, а саме, надати суду пояснення та докази того, що зміна предмету позову необхідна для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання.
08.10.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 відкладено розгляд справи на 20.11.24; запропоновано учасникам провадження у справі надати пояснення по справі; залишено заяву про збільшення позовних вимог без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 відкладено розгляд справи на 18.12.24; заяву про залучення третьої особи задоволено; залучено до участі у справі ТОВ "Девелопмент Констракшн Холдінг" до участі у справі № 910/862/22 (910/5477/23) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; зобов'язано позивача направити на адресу залученої особи копію позовної заяви з додатками, докази чого надати суду; запропоновано учасникам провадження у справі надати пояснення по справі.
02.12.2024 від позивача надійшли документи.
17.12.2024 від третьої особи надійшли пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 закрито підготовче провадження з розгляду заяви розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького А.С. про визнання недійсним контрактів в межах справи № 910/862/22; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 22.01.254 запропоновано учасникам провадження у справі надати пояснення до розгляду справи по суті.
20.01.2025 від відповідача 1 надійшли пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкладено розгляд справи на 26.02.25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 відкладено розгляд справи на 26.03.25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 відкладено розгляд справи на 09.04.25.
В судовому засіданні представники учасників провадження у справі виступили із промовами у судових дебатах.
Судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.03.2023 року розпорядником майна ТОВ «Черкаський полімер» було отримано від Агро Імпорт Ою заяву з грошовими вимогами до боржника у розмірі 436 522 073 (чотириста тридцять шість мільйонів п'ятсот двадцять дві тисячі сімдесят три) грн. 49 коп. основних вимог та витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 5 178 (п'ять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Із заяви вбачається, що в період 2020-2021 рр. між Агро Імпорт Ою (далі - Продавець) та ТОВ «Черкаський полімер» (далі - Покупець) було укладено ряд контрактів на поставку, наладку обладнання, відповідно до яких на прохання Покупця Продавець зобов'язується поставити обладнання (що загалом мають назву «Товари»), а також забезпечити інжиринг і інші технічні послуги, включаючи керівництво монтажними роботами, введення в експлуатацію, навчання і технічну підтримку всієї перерахованої техніки і обладнання, що І входить у вартість, відповідно до зазначених в Контракті умовами.
В силу ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ визначено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Приписи ч. 2 ст. 42 КУзПБ визначають, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
- боржник безоплатно здійснив відчуження майна;
- взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
- боржник уклав договір дарування.
Позивач зазначає таке.
1) 10.03.2021 між ТОВ «Черкаський полімер» та Агро Імпорт Ою був укладений Контракт № US-10/03/21 від 10.03.2021 на поставку, наладку обладнання, відповідно до умов якого визначено, що на прохання Покупця Продавець зобов'язується поставити обладнання (що загалом мають назву «Товари»), а також забезпечити інжиринг і інші технічні послуги, включаючи керівництво монтажними роботами, введення в експлуатацію, навчання і технічну підтримку всієї перерахованої техніки і обладнання, що 1 входить у вартість, відповідно до зазначених в Контракті умовами.
Продавець здійснює поставку станків та обладнання, які відносяться до даного Контракту в пакуванні для прямої поставки автотранспортом без перевалки, на умовах DАР смт. Слобожанське, Харківська область, України відповідно до Інкотермс 2010.
Обов'язковою умовою своєчасного постачання є передане Покупцем на адресу Продавця не пізніше 4 тижнів до відправки вантажу, письмове підтвердження про готовність приміщення до установки машин і устаткування, тобто приміщення повинно бути чистим, повинні бути готові всі комунікації, відповідно до специфікації Продавця (п. 3.1.3 Контракту).
Ціна за даним контрактом становить 570 240,00 Євро на умовах DАР смт. Слобожанське, Харківська область, Україна згідно Інкотермс 2010 (п. 7.1 Контракту).
Додатковою угодою від 11.08.2021 про внесення змін до Контракту було внесено зміни до п. 7.2 Контракту, та викладено у наступній редакції: «Оплата за даним контрактом здійснюється протягом 90 календарних днів з дати оформлення митної декларації в режимі імпорту «ІМ 40 DЕ».
Крім того, було внесено зміни до ст. 18 Контракту та викладено у такій редакції: «Всі суперечки за цим Контрактом або які можуть виникнути при його виконанні передаються на розгляд господарського суду України відповідно до законодавства України».
Додатком А до контракту сторони погодили товар на загальну вартість 570 240,00 Євро.
Відповідно до Додатку В1 до Контракту (акт прийому-передачі) від 07.04.2021 Агро Імпорт Ою було передано ТОВ «Черкаський полімер» товар на загальну суму 490 692,00 Євро.
Відповідно до Додатку В2 до Контракту (акт прийому-передачі) від 16.08.2021 Агро Імпорт Ою було передано ТОВ «Черкаський полімер» товар на загальну суму 79 548,00 Євро.
Докази оплати з боку ТОВ «Черкаський полімер» грошових коштів на загальну гуму 570 240,00 Євро в матеріалах справи відсутні.
2) 01.12.2020 між ТОВ «Черкаський полімер» та Агро Імпорт Ою був укладений Контракт № ФЧ-01/12/20 на поставку, наладку обладнання, відповідно п. 1.1 якого визначено, що на прохання Покупця Продавець зобов'язується поставити обладнання (що загалом мають назву «Товари»), а також забезпечити інжиринг і інші технічні послуги, включаючи керівництво монтажними роботами, введення в експлуатацію, навчання і технічну підтримку всієї перерахованої техніки і обладнання, що входить у вартість, відповідно до зазначених в Контракті умовами.
Додатковою угодою від 16.12.2020 про внесення змін до Контракту було внесено зміни до п. 7.2 Контракту, та викладено у наступній редакції: «Оплата за даним контрактом здійснюється протягом 180 календарних днів з дати оформлення митної декларації в режимі імпорту «ІМ 40 DЕ».
Також, було внесено зміни до ст. 18 Контракту та викладено у такій редакції: «Всі суперечки за цим Контрактом або які можуть виникнути при його виконанні передаються на розгляд господарського суду України відповідно до законодавства України».
Додатком А до контракту Сторони погодили товар на загальну суму 633 840,00 Євро.
В матеріалах заяви відсутні докази оплати заборгованості з боку ТОВ «Черкаський полімер» на загальну суму 633 840,00 Євро.
3) 11.12.2020 між ТОВ «Черкаський полімер» та Агро Імпорт Ою був укладений Контракт № UKIL-11/12/20 на поставку, наладку обладнання, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що на прохання Покупця Продавець зобов'язується поставити обладнання (що загалом мають назву «Товари»), а також забезпечити інжиринг і інші технічні послуги, включаючи керівництво монтажними роботами, введення в експлуатацію, навчання і технічну підтримку всієї перерахованої техніки і обладнання, що входить у вартість, відповідно до зазначених в Контракті умовами.
Додатковою угодою від 16.01.2021 про внесення змін до Контракту було внесено зміни до п. 7.2 Контракту, та викладено у наступній редакції: «Оплата за даним контрактом здійснюється протягом 180 календарних днів з дати оформлення митної декларації в режимі імпорту «ІМ 40 DЕ».
Також, було внесено зміни до ст. 18 Контракту та викладено у такій редакції: «Всі суперечки за цим Контрактом або які можуть виникнути при його виконанні передаються на розгляд господарського суду України відповідно до законодавства України».
Додатком А до контракту Сторони погодили товар на загальну суму 574 500,00 доларів США.
Відповідно до Додатку В до Контракту (акт прийому-передачі) від 18.01.2021 Агро Імпорт Ою було передано ТОВ «Черкаський полімер» товар на загальну сум 574 500,00 доларів США.
В матеріалах заяви відсутні докази оплати заборгованості з боку ТОВ «Черкаський полімер» на загальну суму 574 500,00 доларів США.
4) 24.11.2020 між ТОВ «Черкаський полімер» та Агро Імпорт Ою був укладений Контракт STAU-25/11/20 на поставку, наладку обладнання, відповідно до п.1.1 Контракту визначено, на прохання Покупця Продавець зобов'язується поставити обладнання (що загалом мають назву «Товари»), а також забезпечити інжиринг і інші технічні послуги, включаючи керівництво монтажними роботами, введення в експлуатацію, навчання і технічну підтримку всієї перерахованої техніки і обладнання, що входить у вартість, відповідно до зазначених в Контракті умовами.
Додатковою угодою від 02.12.2020 про внесення змін до Контракту було внесено зміни до п. 7.2 Контракту, та викладено у наступній редакції: «Оплата за даним контрактом здійснюється протягом 180 календарних днів з дати оформлення митної декларації в режимі імпорту «ІМ 40 DЕ».
Також, було внесено зміни до ст. 18 Контракту та викладено у такій редакції: «Всі суперечки за цим Контрактом або які можуть виникнути при його виконанні передаються на розгляд господарського суду України відповідно до законодавства України».
Додатком А до контракту Сторони погодили товар на загальну суму 63 000,00 Євро.
Відповідно до Додатку В до Контракту (акт прийому-передачі) від 07.12.2020 Агро Імпорт Ою було передано ТОВ «Черкаський полімер» товар на загальну сум 63 000,00 Євро.
Таким чином, в порушення умов п. 7.2 Контракту ТОВ «Черкаський полімер» не виконав своїх зобов'язань щодо оплати товару, який отримав на загальну суму 63 000,00 Євро.
5) 01.12.2020 між ТОВ «Черкаський полімер» та Агро Імпорт Ою був укладений Контракт SOL-01/12/20 на поставку, наладку обладнання, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що на прохання Покупця Продавець зобов'язується поставити обладнання (що загалом мають назву «Товари»), а також забезпечити інжиринг і інші технічні послуги, включаючи керівництво монтажними роботами, введення в експлуатацію, навчання і технічну підтримку всієї перерахованої техніки і обладнання, що входить у вартість, відповідно до зазначених в Контракті умовами.
Додатковою угодою від 02.12.2020 про внесення змін до Контракту було внесено зміни до п. 7.2 Контракту, та викладено у наступній редакції: «Оплата за даним контрактом здійснюється протягом 180 календарних днів з дати оформлення митної декларації в режимі імпорту «ІМ 40 DЕ».
Також, було внесено зміни до ст. 18 Контракту та викладено у такій редакції: «Всі суперечки за цим Контрактом або які можуть виникнути при його виконанні передаються на розгляд господарського суду України відповідно до законодавства України».
Додатком А до контракту Сторони погодили товар на загальну суму 580 896,00 Євро. Відповідно до Додатку В до Контракту (акт прийому-передачі) від 28.12.2020 Агро Імпорт Ою було передано ТОВ «Черкаський полімер» товар на загальну сум 580 896,00 Євро.
В матеріалах заяви відсутні докази оплати заборгованості з боку ТОВ «Черкаський полімер» на загальну суму 580 896,00 Євро.
6) 01.06.2021 між ТОВ «Черкаський полімер» та Агро Імпорт Ою був укладений Контракт РОL-01/06/21 на поставку, наладку обладнання, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що у порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець зобов'язується поставити в зумовлений строк Покупцеві обладнання згідно Додатку 1, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.2 Контракту визначено, що його загальна вартість складає 41 610,00 Євро.
23.06.2021 Додатковою угодою було внесено зміни до Контракту, а саме до п. 6.2 та п. 9.4 Контракту.
Пункт 6.2 було викладено у наступній редакції: «Покупець повинен здійснити оплату Товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати оформлення митної декларації в режимі імпорту «ІМ 40 DЕ».
Пункт 9.4 було викладено в наступній редакції: « Спори, які виникають за Контрактом або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання письмового повідомлення, передаються на розгляд господарського суду України відповідно до законодавства України».
Додатком 1 до Контракту сторони погодили товар на загальну вартість 41610 Євро.
Відповідно до акту прийому-передачі від 22.06.2021 Агро Імпорт Ою було передано ТОВ «Черкаський полімер» товар на загальну суму 41 610 Євро.
В матеріалах заяви відсутні докази оплати заборгованості з боку ТОВ «Черкаський полімер» на загальну суму 41610 Євро.
7) 24.11.2020 між ТОВ «Черкаський полімер» та Агро Імпорт Ою був укладений Контракт РІС-24/11/20 на поставку, наладку обладнання, відповідно до п. 1.1 якого визначено, що на прохання Покупця Продавець зобов'язується поставити обладнання (що загалом мають назву «Товари»), а також забезпечити інжиринг і інші технічні послуги, включаючи керівництво монтажними роботами, введення в експлуатацію, навчання і технічну підтримку всієї перерахованої техніки і обладнання, що входить у вартість, відповідно до зазначених в Контракті умовами.
Додатковою угодою від 02.12.2020 про внесення змін до Контракту було внесено зміни до п. 7.2 Контракту, та викладено у наступній редакції: «Оплата за даним контрактом здійснюється протягом 180 календарних днів з дати оформлення митної декларації в режимі імпорту «ІМ 40 DЕ».
Також, було внесено зміни до ст. 18 Контракту та викладено у такій редакції: «Всі суперечки за цим Контрактом або які можуть виникнути при його виконанні передаються на розгляд господарського суду України відповідно до законодавства України».
Додатком А до контракту Сторони погодили товар на загальну суму 63 000,00 Євро.
Відповідно до Додатку В до Контракту (акт прийому-передачі) від 07.12.2020 Агро Імпорт Ою було передано ТОВ «Черкаський полімер» товар на загальну сум 63 000,00 Євро,
ТОВ «Черкаський полімер» взяло на себе зобов'язання сплатити за усіма Контрактами кошти в загальному розмірі 3 168 825,00 Євро та 574 500,00 доларів США в надзвичайно короткі строки. Беручи до уваги наявну фінансову звітність Боржника починаючи з 2017 року. Товариство не б мало змоги здійснити розрахунки згідно контрактів, оскільки перебувало в скрутному фінансовому становищі, що зокрема підтверджується фінансовими звітностями ТОВ «Черкаський полімер», що наявні в матеріалах справи, а також Звітом про Аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника.
Так, Розпорядник майна ТОВ «Черкаський полімер» вважає, що існують наступні підстави для визнання недійсними контрактів:
- Контракти мають ознаки фіктивності, оскільки його було укладено між заінтересованими між собою особами із бажанням настання інших правових наслідків, ніж передбачені Договором.
- Керівником ТОВ «Черкаський полімер» було перевищено свої повноваження під час укладення договорів купівлі-продажу, оскільки існують певні обмеження щодо укладання такого виду договорів відповідно до вимог Статуту ТОВ «Черкаський полімер»;
- ТОВ «Черкаський полімер» до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст.215 ЦК України).
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (стаття 234 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.
В кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Так, правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.
Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.
Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.
Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Межі є невід'ємною рисою будь-якого суб'єктивного права. Суб'єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.
Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.
За одним із сучасних визначень, під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб'єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб'єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.
Тобто уповноважена особа, маючи суб'єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.
Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб'єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.
Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
У зв'язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства), стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").
Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок: "Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України)" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).
Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов'язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, що вчинений, зокрема, всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України.
Слід звернути увагу, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.
Так, частково задовольняючи касаційну скаргу розпорядника майна боржника, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/862/22 (910/5477/23) дійшов висновку про те, «що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосовано норми матеріального права - статей З, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
При новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити обставини щодо укладення/не укладення боржником оспорюваних правочинів із заінтересованою особою, в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, дослідити обставини щодо фінансового стану боржника, розміру його зобов'язань та активів станом на момент укладення оспорюваних правочинів, а також обставини щодо того, чи боржник взявши на себе зобов'язання за оспорюваними правочинами став неплатоспроможним та щодо того, чи виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим внаслідок укладення оспорюваних правочинів, дослідити зміст оспорюваних правочинів та додаткових угод до них, в тому рахунку на предмет набуття/не набуття боржником права власності на обладнання за оспорюваними правочинами, а також наявності або відсутності обставин щодо зменшення термінів оплати за контрактами, а також вплив вказаних обставин на платоспроможність боржника та на можливість виконувати його грошові зобов'язання перед іншими кредиторами, здійснити належну оцінку оспорюваних правочинів на предмет наявності або відсутності визначених законом підстав для визнання його недійсним, надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові, ухвалити законне та обґрунтоване рішення».
Згідно частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Системний аналіз частин першої та другої цієї норми дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.
Так, відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.
Тоді як частиною другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних право чинів.
Виходячи і з матеріалів справи, згідно преамбул Оскаржуваних контрактів вони були укладені між Agro Import Ou в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, та ТОВ «Черкаський полімер» в особі директора Толстова Д.Ю. , що діє на підставі Статуту.
Так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в період з 20.10.2020 по 04.01.2021 року засновниками ТОВ «Черкаський полімер» виступали АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний Фонд «Фьюче Інвестментс» (розмір частки становить 10 000,00 гри), ОСОБА_3 , (розмір частки становить 90 000,00 грн).
В період з 04.01.2021 по 26.04.2021 року засновниками ТОВ «Черкаський полімер» виступали АТ «ЗНВКІФ «Фьюче Інвестментс» (розмір частки становить 10 000,00 грн), ОСОБА_1 , (розмір частки становить 90 000,00 грн).
Також, з 26.04.2021 по 22.09.2021 року одноособовим засновником ТОВ «Черкаський полімер» була ОСОБА_3 , (розмір частки становить 100 000,00 грн).
При тому, згідно Довідки про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більша) акціонерних товариств вбачається, що ОСОБА_1 є власником 491 397 цінних паперів у АТ «ЗНВКІФ «Фьюче інвестментс».
Згідно відомoстей наданих Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві у повідомленні-підтвердженні та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 000400700074 від 26.07.2023 року, ОСОБА_3 перебувала у законному шлюбі з ОСОБА_1 ще починаючи з 05.07.2003 року, - та досі перебуває в шлюбі.
Засновником кредитора Адго Ішрогі Ои є ОСОБА_1 згідно рішення про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт» з апостилем двома мовами, та витяг з реєстру станом на 12.02.2022 року з апостилем двома мовами.
У відповідності до аб. 6 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої, особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявн обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
При тому згідно з ч. 1 та 4 ст. 45 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», правочин вважається правочином, щодо якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), якщо він укладається товариством з будь-ким із таких осіб:
1) посадовою особою товариства або її афілійованою особою;
2) учасником, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє часткою, що становить 20 відсотків статутного капіталу товариства, або його афілійованими особами;
3) юридичною особою, в якій будь-яка з осіб, передбачених пунктами 1 і 2 цієї частини, є членом органу товариства;
3-1) особою, яка здійснює функції управління таким товариством (у разі передання їй повноважень виконавчого органу товариства у випадках, передбачених законом);
4) іншою особою, визначеною статутом товариства.
Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення правочинів із заінтересованістю, солідарно відповідають за збитки, завдані товариству.
Відповідно до ч. 9 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», афілійованими особами вважаються особи, які визнаються такими відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства».
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи):
юридичні особи, одна з яких здійснює контроль над іншою або які перебувають під контролем третьої особи;
члени сім'ї фізичної особи, а саме чоловік (дружина), батьки (усиновителі),
опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини);
фізична особа та члени її сім'ї і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім'ї здійснюють контроль над юридичною особою.
У відповідності до пп. «а», «б», «в» пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
для юридичних осіб, - якщо одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;
для Фізичної особи та юридичної особи, - якщо фізична особа безпосередньо та/ або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків;
для фізичних осіб - чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.
На момент укладення оскаржуваних контрактів ОСОБА_1 перебував в законному шлюбі з ОСОБА_3 , однією із засновниць ТОВ «Черкаський полімер», а також кінцевим бенефіціаром АТ «ЗНВКІФ «Фьюче Інвестментс», яке було співзасновником Боржника. Більш того, враховуючи те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціаром та керівником Агро Імпорт Ою, то Агро Імпорт Ою є також заінтересованою, пов'язаною та афілійованою особою до ТОВ «Черкаський полімер».
Також, позивач зазначає, що згідно п. 8.1. вказаних Контрактів, обладнання залишається у виключній і необмеженій власності Продавця, тобто Агро Імпорт Ою, і/або законного і справжнього власника, до повної виплати всіх сум за цим Контрактом, не дивлячись на факт, що верстати та обладнання були переданий Покупцеві, тобто ТОВ «Черкаський полімер».
Таким чином, оскільки ТОВ «Черкаський полімер» не змогло здійснити оплати за Оскаржуваними Контрактами, обладнання за контрактами так і не передавалось у власність Боржника. Відсутність відповідного обладнання згідно Контактів у власності Боржника також підтверджується в Інвентаризаційному описі необоротних активів ТОВ «Черкаський полімер», що подавався до суду розпорядним майна Козирицьким А.С.
Також, у відповідності до додатку В Протоколу приймання до Контракту № РІС- 24/11/20 від 24.11.2020 року, обладнання за Контрактом було передано Агро Імпорт Ою та прийнято ТОВ «Черкаський полімер» 25.11.2020 року. При тому, згідно Акту звірки взаємних розрахунків станом 11.01.2022 року між ТОВ «Черкаський полімер» та Агро Імпорт Ою за договором № РІС-24/11/20 від 24.11.2020 року, - за даними Агро Імпорт Ою на поставку обладнання було оформлено наступні митні декларації в режимі імпорту «ІМ 40 DЕ»:
-UA100050/2020/226492 від 30.11.2020 року;
-UA100050/2020/226496 від 30.11.2020 року;
- UA100050/2020/226497 від 30.11.2020 року;
- UA100050/2020/226501 від 30.11.2020 року;
-UA100050/2020/226505 від 30.11.2020 року;
- UA100050/2020/226514 від 30.11.2020 року;
- UA100050/2020/226516 від 30.11.2020 року,
- UA100050/2020/226624 від 01.12.2020 року,
- UA100050/2020/226771 від 07.12.2020 року;
- UA100050/2020/226775 від 07,12.2020 року.
Тобто, обладнання за Контрактом № РІС-24/11/20 від 24.11.2020 року не могло бути прийнятим ТОВ «Черкаський полімер» в належному робочому стані 25.11.2020 року, оскільки згідно митних декларацій таке обладнання 30.11.2020 - 07.12.2020 року лише оформлялось на Закарпатській та Волинській митницях ДМС України. Отже, наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідне майно взагалі не поставлялось Боржнику. Враховуючи те, що оплати згідно Оскаржуваних контрактів ТОВ «Черкаський полімер» не здійснило в повному обсязі, обладнання, що було предметом Контрактів не перейшло у власність Боржника.
Верховний Суд у Постанові від 02.04.2024 року по даній справі також зауважив, що « 117. При новому розгляді суду необхідно здійснити належну оцінку оспорюваних правочинів на предмет наявності або відсутності визначених законом підстав для визнання його недійсним, надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.».
Так, згідно п. 8.1. Статуту ТОВ «Черкаський полімер», управління товариством здійснюється» Загальними зборами учасників (вищий орган) і Директором (виконавчий орган) Товариства.
Пунктами 9.3 та 9.4 Статуту визначено, що керівництво поточною діяльністю Товариства здійснюється Директором одноособово, однак з урахуванням обмежень, передбачених цим Статутом. Директор Товариства вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесені відповідно до законодавства або цього статуту до компетенції інших органів Товариства.
Згідно з п. 8.4. Статуту Відповідача 1, до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить надання згоди на укладання або затвердження укладених договорів (правочинів) на суму, що перевищує 100 000 (сто тисяч) грн.
Також, Статутом Відповідача 1 визначено, що Директор укладає правочини, договори, контракти, у тому числі зовнішньоекономічні, на суму, що не перевищує 100 000 (сто тисяч) грн. Укладення правочинів, договорів, контрактів, у тому числі зовнішньоекономічних на суму, що перевищує 100 000,00 (сто тисяч) грн здійснюється директором за рішенням загальними зборами учасників.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
За ч. 2 та 3 ст. 92 ЦК України у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закон, виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
А отже, відсутність відповідного погодження на укладення директором Боржника Оскаржуваних правочинів, свідчить про те, що такі правочини були укладені з перевищенням повноважень Директора ТОВ «Черкаський полімер», що є зокрема підставою для визнання контрактів недійсними
Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як підтверджується матеріалами справи, Оскаржувані контракти містять умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі Статуту підприємства, що встановлює повноваження зазначеної особи та свідчить про обізнаність відповідача зі статутом Боржника у частині, яка стосується відповідних повноважень, зокрема щодо підписання директором Оскаржуваних правочинів з наявними обмеженнями у Статуті Боржника відносно можливості укладення правочинів Директором на суму що перевищує 100 000,00 (сто тисяч) грн виключно за рішенням загальними зборами учасників.
Разом з тим, про наявність відповідного обмеження на укладення значних правочинів достеменно було відомо Агро Імпорт Ою, оскільки відповідна компанія є пов'язаною особою до Боржника а також, в ЄДР були наявні записи відносно обмежень директора укладати правочини сума яких є більшою 100 000 грн без належного на те рішення учасників Боржника.
З метою доведення обставин наявності ознак неплатоспроможності Боржника на момент укладення контрактів поставки, та фіктивності укладених контрактів поставки, розпорядником майна було досліджено та надано оцінку фінансовій звітності Боржника за попередні 3 роки до моменту його укладення.
Розпорядник майна боржника 02.10.2023 отримав копії банківських виписок по рахунках Боржника в АТ «Банк Восток».
У зв'язку з отриманням вказаних вище банківських виписок, розпорядник майна ТОВ «Черкаський полімер», звернувся до Фізичної особи підприємця Захар'євої Яни Василівни з метою підготовки нею Звіту про Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Черкаський полімер» та аналізу ознак фіктивного банкрутства доведення до банкрутства.
ФОП Захар'євою Яною Василівною Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Черкаський полімер» та аналізу ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства був підготовлений та наданий розпоряднику майна ТОВ «Черкаський полімер» 10.12.2023 року.
Поданий звіт підтверджує надані аргументи позивача про те, що оскаржувані контракти було укладено Боржником тоді коли він уже був у стійкій фінансові неспроможності. Також, висновки, що містяться в звіті підтверджують факт того, що Боржник, уклавши відповідні правочини до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого товариство стало неплатоспроможним або виконання грошових зобов'язань товариства перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Наявність кредиторської заборгованості у великих розмірах свідчить про те, що уже на момент укладення оскаржуваних правочинів, підприємство переступило допустимі межі ризику, втратило кредитоспроможність, а відповідно і можливість залучення потенційних інвесторів. Недоотримання прибутку та неможливість мобілізувати грошові кошти з інших джерел, вимагає додаткового залучення коштів в оборот підприємства для покриття його зобов'язань.
Таким чином, укладення завідомо неможливих до виконання Контрактів, в період коли боржник був уже неплатоспроможним, свідчить про укладення відповідного правочину без реальної мети щодо його виконання а виключно з метою збільшення кредиторських вимог у підконтрольній компанії та отримання можливості контролю в процедурі банкрутства Боржника.
При тому, за загальним аналізом фінансових звітів та податкових декларацій на додану вартість Боржника, ще з 2017 року і на момент укладення контрактів поставки, Боржник уже перебував у скрутному фінансовому стані, маючи не виконані значні грошові зобов'язання.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов'язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину задля нарощування обсягу наявних кредиторських зобов'язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий «дружній кредитор»). Такий правочин за участі боржника своїм правовим наслідком вчинення очевидно має вплив на розмір задоволених вимог кредитора, які задовольняються за рахунок конкурсної маси та реалізацію ним прав у справі про банкрутство, обсяг наявності яких (зокрема кількісний склад голосів на зборах та комітеті кредиторів) перебуває в залежності від наявних в нього визнаних судом вимог до боржника. Близький за змістом висновок наведений в постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 925/1248/21(925/111/22).
У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачами, шляхом укладення спірного договору, умисних, недобросовісних дій, які спрямовано на ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, штучного збільшення кредиторської заборгованості, тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину.
Враховуючи наведене, сукупність встановлених у цій справі обставин укладення спірного правочину у так званий "підозрілий період" до порушення провадження у справі про банкрутство, що мало наслідком збільшення кредиторської заборгованості боржника, що в свою чергу порушує права та майнові інтереси інших кредиторів, завдає їм шкоди, в тому числі в частині розміру погашення їх вимог, що в свою чергу завдає таким кредиторам збитків; пов'язаність, заінтересованість сторін оспорюваного правочину свідчить про наявність підстав для визнання контрактів недійсними згідно з положеннями статей 13, 215 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову повністю.
За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1 у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутство, ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним з моменту його укладення Контракт № US-10/03/21 від 10.03.2021 на поставку, наладку обладнання, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» (код ЄДРПОУ: 38780902, Україна, 03143, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕТРОЛОГІЧНА, будинок 42, секція 42/2) та Agro Import Ou (Агро Імпорт Ою) (Laulupeo, tn 2-7, Kesklinna, Linnnaosa, Tallin, Harju maakond, 10121, Estonia, Реєстраційний код: 12093461).
3. Визнати недійсним з моменту його укладення Контракт № ФЧ-01/12/20 на поставку, наладку обладнання від 01.12.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» (код ЄДРПОУ: 38780902, Україна, 03143, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕТРОЛОГІЧНА, будинок 42, секція 42/2) та Agro Import Ou (Агро Імпорт Ою) (Laulupeo, tn 2-7, Kesklinna, Linnnaosa, Tallin, Harju maakond, 10121, Estonia, Реєстраційний код: 12093461).
4. Визнати недійсним з моменту його укладення Контракт № UKIL-11/12/20 на поставку, наладку обладнання від 11.12.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» (код ЄДРПОУ: 38780902, Україна, 03143, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕТРОЛОГІЧНА, будинок 42, секція 42/2) та Agro Import Ou (Агро Імпорт Ою) (Laulupeo, tn 2-7, Kesklinna, Linnnaosa, Tallin, Harju maakond, 10121, Estonia, Реєстраційний код: 12093461).
5. Визнати недійсним з моменту його укладення Контракт STAU-25/11/20 на поставку, наладку обладнання від 24.11.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» (код ЄДРПОУ: 38780902, Україна, 03143, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕТРОЛОГІЧНА, будинок 42, секція 42/2) та Agro Import Ou (Агро Імпорт Ою) (Laulupeo, tn 2-7, Kesklinna, Linnnaosa, Tallin, Harju maakond, 10121, Estonia, Реєстраційний код: 12093461).
6. Визнати недійсним з моменту його укладення Контракт SOL-01/12/20 на поставку, наладку обладнання від 01.12.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» (код ЄДРПОУ: 38780902, Україна, 03143, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕТРОЛОГІЧНА, будинок 42, секція 42/2) та Agro Import Ou (Агро Імпорт Ою) (Laulupeo, tn 2-7, Kesklinna, Linnnaosa, Tallin, Harju maakond, 10121, Estonia, Реєстраційний код: 12093461).
7. Визнати недійсним з моменту його укладення Контракт POL-01/06/21 на поставку, наладку обладнання від 01.06.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» (код ЄДРПОУ: 38780902, Україна, 03143, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕТРОЛОГІЧНА, будинок 42, секція 42/2) та Agro Import Ou (Агро Імпорт Ою) (Laulupeo, tn 2-7, Kesklinna, Linnnaosa, Tallin, Harju maakond, 10121, Estonia, Реєстраційний код: 12093461).
8. Визнати недійсним з моменту його укладення Контракт РІС-24/11/20 на поставку, наладку обладнання від 24.11.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» (код ЄДРПОУ: 38780902, Україна, 03143, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕТРОЛОГІЧНА, будинок 42, секція 42/2) та Agro Import Ou (Агро Імпорт Ою) (Laulupeo, tn 2-7, Kesklinna, Linnnaosa, Tallin, Harju maakond, 10121, Estonia, Реєстраційний код: 12093461).
9. Стягнути з Agro Import Ou (Агро Імпорт Ою) (Laulupeo, tn 2-7, Kesklinna, Linnnaosa, Tallin, Harju maakond, 10121, Estonia, Реєстраційний код: 12093461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський полімер» (код ЄДРПОУ: 38780902, Україна, 03143, місто Київ, ВУЛИЦЯ МЕТРОЛОГІЧНА, будинок 42, секція 42/2) судовий збір у розмірі 18 788,00 грн.
10. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
11. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10.06.2025
Суддя А.М.Івченко