ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/14892/22 (632/1780/24)
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (04123, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, офіс 108/4)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича (10008, м. Житомир, вул. В. Бердичевська, буд. 35)
приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (02094, м. Київ, вул. Черчилля Вінстона, 42, оф. 329)
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
В межах справи № 910/14892/22
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (ідентифікаційний код 40888017)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача не з'явились
Від відповідача не з'явились
В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/14892/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.01.2023.
18.10.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24.10.2024 цивільну справу № 632/1780/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/14892/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева".
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.11.2024 матеріали справи № 910/14892/22 (632/1780/24) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2024 прийнято справу №632/1780/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню до розгляду в межах справи № 910/14892/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" та розгляд справи призначено на 10.03.2025.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2025 розгляд справи відкладено на 12.05.2025.
У судове засідання 12.05.2025 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд
16.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис №12522 за Кредитним договором №106/8613DCLRKPT від 04.08.2014, укладеним між ОСОБА_1 (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк", правонаступником якого відповідно до Договору відступлення прав вимоги №147 від 22.03.2018 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (далі - відповідач), про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 54 754,85 грн.
19.08.2020 постановою приватного виконавця міста Києва Клименка Романа Васильовича відкрито виконавче провадження №62850747 з виконання виконавчого напису №12522 від 16.07.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису №12522 від 16.07.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства.
Відповідно ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно із п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно із пп. 1.1 п.1 г. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Стаття 89 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Аналогічне положення також передбачене пунктом 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Підпунктом 1.2. п.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а також за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Згідно із пп.3.2 п.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами надаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
З матеріалів справи слідує, що виконавчий напис вчинений на підставі ст. 87-91 Закону України "Про нотаріат" та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" доповнено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин", а саме: "п. 2 Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № К/800/6492/17 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" визнано незаконною та нечинною в частині доповнення вказаного переліку розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 викладено наступну правову позицію: "Оскільки у судовому порядку постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" визнано незаконною та нечинною у частині "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин", кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса".
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Таким чином, нотаріус, як на правову підставу вчинення виконавчого напису посилається на пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, який на момент вчинення напису (16.07.2020) вже втратив чинність, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № К/800/6492/17.
Враховуючи викладене, нотаріус, станом на 16.07.2020, мав право вчиняти виконавчий напис відносно нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172).
Однак виконавчий напис №12522 від 16.07.2020 вчинено на підставі Кредитного договору №106/8613DCLRKPT від 04.08.2014, який не підлягає нотаріальному посвідченню, а тому не може відноситися до переліку документів, на підставі яких нотаріус може вчиняти виконавчий напис.
Також в обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що не згоден із сумою заборгованості, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, як наслідок вимога про стягнення заборгованості не є безспірною.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо наявності заборгованості, а також відсутності будь-яких суперечностей у документах, що підтверджували б таку заборгованість.
Так, на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу повинні бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус при вчиненні нотаріальної дії, а саме, виконавчого напису, після надання стягувачем (відповідачем) документів, що свідчать про наявність заборгованості у боржника (позивача), повинен впевнитися у безспірності боргу зі сторони боржника, а також перевірити момент виникнення права вимоги у кредитора.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
В матеріалах справи відсутні відомості про дійсний розмір заборгованості позивача перед відповідачем. Крім того, позивачем не зазначено чи проводились будь-які розрахунки за Кредитним договором №106/8613DCLRKPT від 04.08.2014, також не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості або встановлювали її розмір.
До того ж в матеріалах справи відсутній оригінал виконавчого напису №12522 від 16.07.2020, а позивачем, в свою чергу, не заявлено клопотання про витребування вказаного виконавчого напису та документів, на підставі яких зазначений напис був вчинений, у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича.
З огляду на викладене, неможливо встановити суму заборгованості, з якою не згоден позивач.
Щодо посилання позивача про те, що виконавчий напис не міг бути вчинений, у зв'язку із пропуском строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Приписами ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Аналогічна норма мітиться в пп.3.1 п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 визначено, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений ст. 88 Закону України "Про нотаріат", безпосередньо пов'язаний з позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами.
Як вбачається зі змісту виконаного напису №12522 від 16.07.2020, копія якого міститься в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Женева" є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 147 від 22.03.2018, а стягнення заборгованості за кредитним договором проводиться за період з 22.08.2018 по 11.03.2020, тобто з моменту набуття правонаступником (відповідачем) статусу кредитора у зобов'язанні за Кредитним договором №106/8613DCLRKPT від 04.08.2014.
Таким чином, звертаюсь до нотаріуса 16.07.2020 відповідачем було дотримано строки для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, позивачем не доведено в повному обсязі обґрунтованість своїх вимог, відтак суд вважає за доцільне у задоволенні позову відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П. Чеберяк