вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1433/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 3 860,07 грн.
Без участі представників сторін.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення інфляції грошових коштів в сумі 3 143,72 грн. за загальний період з квітня 2022 по грудень 2023 та річних в сумі 716,35 грн. за загальний період з 18.03.2022 по 03.01.2024.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 в частині строків внесення плати за користування вагонами по відомості плати ф. ГУ-46 № 16039237.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що нормами спеціального законодавства про залізничний транспорт встановлено обмежену відповідальність вантажовідправників, залізниці та вантажоодержувачів за договором перевезення - у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами. Понад встановлені граничні межі відповідальності вантажоодержувача за договором перевезення з вантажоодержувача не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки.
Також, відповідач вважає, що розмір стягуваних інфляційних втрат та 3% річних підлягають зменшенню на 99% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, так як позивач не поніс збитків у зв'язку з порушенням строків оплати з боку відповідача, а також тому, що наявні обставини, які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану підприємства - відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення рф на територію України; зменшення чисельності працівників (зокрема з причин призову до служби в ЗСУ та загибелі внаслідок військових дій); надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним силам України та Військовим адміністраціям.
Крім того, Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що позивач звернувся з позовом до суду після спливу строку позовної давності, у зв'язку з чим просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
25.04.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності.
02.06.2025 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшли пояснення по справі, які фактично є відповіддю на відзив ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
Щодо вказаної заяви по суті, господарський суд вважає необхідним зазначити про таке.
Ухвалою від 11.04.2025 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/1433/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У вказаній ухвалі позивачу роз'яснено його право на подачу відповіді на відзив та встановлено строк на подачу такої заяви по суті - протягом 5 днів з дня одержання відзиву.
Як вбачається із залученої до матеріалів справи квитанції № 3290249 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, відзив на позовну заяву з доданими до нього документами позивач отримав 25.04.2025 13:39, у зв'язку з чим останній мав можливість подати відповідь на відзив в строк до 30.04.2025 включно.
Також слід зазначити про те, що право на вчинення такої процесуальної дії як, у т.ч. подача відповіді на відзив, відповідно до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частиною 2 зазначено вище статті встановлено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вже було зазначено вище, відповідь на відзив, який заявником названо: "пояснення по справі", надійшла на адресу суду 02.06.2025, тобто, останню подано після закінчення встановленого судом процесуального строку.
З огляду на викладене, вказана заява по суті підлягає залишенню без розгляду.
Ухвалою від 01.04.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
10.04.2025 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв'язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/1433/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 11.04.2025.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача інфляції грошових коштів та річних (за вказаний позивачем період) за порушення умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 в частині строків внесення плати за користування вагонами по відомості плати ф. ГУ-46 № 16039237.
12.12.2022 Господарським судом Дніпропетровської області розглянуто спір за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами.
За результатами розгляду зазначеного вище спору господарським судом ухвалено рішення у справі № 904/3005/22, яким позов задоволено та присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 13 266,00 грн. - плати за користування вагонами та 2 481,00 грн. - судового збору (з урахуванням ухвали від 23.05.2023 про виправлення описки).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/3005/22 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/3005/22 - залишено без змін.
Так, вказаним вище рішенням, яке набрало законної сили 07.04.2023, встановлено наступні обставини.
20.03.2020 позивачем (Залізницею) та відповідачем (власником колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець ДП "Придніпровська залізниця" № ПР/М-20240/НЮдч (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 зазначеного вище договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику, що примикає до станції Інгулець РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" - стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії" встановлено на продовженні колії № 3 біля вхідного світлофора "НІ", на продовжені колії № 2 біля вхідного світлофора "НІІ".
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 50 624,66 погонних метрів (пункт 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (пункт 4 договору).
Відповідно до пункту 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції Інгулець по телефону відповідальному працівнику залізничного цеху ПрАТ "ІНГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2.
Згідно з пунктами 6,7 договору вагони для під'їзної колії Власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій " 1,2,3,IV,5,6,7,8,9,10 станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії. Всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тонн.
Про готовність вагонів до відправлення з під'їзної колії відповідальний працівник залізничного цеху ПрАТ "ІНГЗК" повідомляє по телефону відповідного працівника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (пункт 8 договору).
Середньодобова переробна спроможність по основним вантажам фронтам наведена у додатку 1 до договору. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці (пункт 10 договору).
Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 12,0 год. (пункт 11 договору).
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (пункт 13 договору).
Відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від Власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує Залізниця для Власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД".
Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до ст. 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі ст. 35 Статуту залізниць України.
Відповідно до додаткової угоди № 4 від 20.09.2021 цей Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками Сторін, і діє з 01.04.2020 до 31.03.2025 включно.
Відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1. відправника/одержувача 5347; 2. платника 2558012 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Повідомлення підписано електронним підписом старшого інспектора відділу договорів та тарифів служби комерційної роботи та маркетингу регіональної філії "Придніпровська залізниця" Лях В.В. 30.06.2020 14:20:41.
Таким чином, 30.06.2020 АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" уклали договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі.
Так, на момент виникнення спору, укладені та діяли договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії та договір про надання послуг.
14.03.2022 о 12:00 год. на під'їзну колію ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" подавалися вагони-цистерни № 74706268, 74744038, 74747353, 74811456, 74891011, 75011338 з вантажем "дизельне паливо", що підтверджується пам'ятками про подавання вагонів ф. ГУ-45 № 705.
16.03.2022 о 16:10 год. відповідач передав на залізничну станцію Інгулець Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, таким чином повідомив про готовність зазначених вище цистерн до передачі залізниці. Повідомлення прийняте 16.03.2022 о 16:20 год. прийомоздавальником станції Інгулець - Зайко Ю.А.
Відповідно до Пам'ятки про забирання вагонів № 715, цистерни забрані залізницею 16.03.2022 о 16:30 год.
За весь час перебування вагонів на під'їзній колії відповідача позивач нарахував плату за користування спірними вагонами у загальній сумі 13 316,40 грн., що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 16039237, яку представник відповідача підписав із застереженням: "З сумою 11 055,00 не згодні, так як у зв'язку зі зміною Вантажоодержувача цистерни виставили на ст. Інгулець 14.03.2022 о 21:20 год.".
На підставі листа відповідача № 58-30/21 від 21.03.2022 видано наказ № 211 від 21.03.2022, відповідно до якого спірні цистерни переадресовані за новими перевізними документами на ст. Грекувата Придніпровської залізниці на адресу ПрАТ "Центральний ГЗК". Нове перевезення оформлене накладною № 46144333.
У зазначеному рішенні від 12.12.2022 у справі № 904/3005/22 судом також встановлено, що з Акту загальної форми вбачається, що прийомоздавальник відповідача не з'явився для підписання Пам'ятки № 705 про подавання вагонів, відповідно до якої 14.03.2022 о 12:00 год. на під'їзну колію ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" подавалися вагони-цистерни № 74706268, 74744038, 74747353, 74811456, 74891011, 75011338 з вантажем "дизельне паливо".
Посилань на комендантську годину акт загальної форми ГУ-23 не містить.
Відповідач не надав доказів направлення повідомлень на станцію призначення щодо неможливості забирання вагонів з під'їзної колії у зв'язку з введенням воєнного стану та комендантської години.
Відповідач не спростував доводів позивача, не довів наявність обставин, що є підставою для відмови у позові з огляду на положення п. 121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Застереження відповідача, внесені у відомість № 16039237 не прийняті господарським судом до уваги, оскільки відповідно до матеріалів справи, повідомлення про закінчення вантажних операцій зі спірними вагонами передане старшим прийомоздавальником ПрАТ "Інгулецький ГЗК" Бондар В.Н. 16.03.2022 о 16:10 год., прийняте прийомоздавальником ст. Інгулець Зайко Ю.А. 16.03.2022 о 16:20 год. Пам'ятка про забирання вагонів № 715 про повернення цистерн від комбінату до залізниці складена 16.03.2022 о 16:30 год. Зміна вантажоодержувача (переадресація) спірних цистерн відбулася 21.03.2022, тобто вже після забирання вагонів.
Будь яких розпорядчих документів щодо порядку роботи підприємства з введенням комендантської години, у тому числі повідомлень позивачеві про зміну режиму роботи, відповідач суду не надав.
Вказані обставини стали підставою для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 13 266,00 грн. плати за користування вагонами.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/3005/22 відповідачем 04.01.2024 сплачено 13 266,00 грн. плати за користування вагонами, що підтверджується витягом з реєстру документів зі спеціальним режимом використання.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає про те, що відповідач, не маючи належних підстав, проставив заперечення у відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 № 16039237, чим, у свою чергу, унеможливив списання залізницею належних їй коштів (13 266,00 грн. плати за користування вагонами) у визначений договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 строк (не пізніше 2 робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами)).
Вказані неправомірні дії відповідача, за твердженням позивача, призвели до порушення строків виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" нараховано та пред'явлено до стягнення з ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" інфляцію грошових коштів в сумі 3 143,72 грн. за загальний період з квітня 2022 по грудень 2023 та річні в сумі 716,35 грн. за загальний період з 18.03.2022 по 03.01.2024.
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги, заявлені позивачем, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які відповідають положенням частин першої, сьомої статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 передбачений обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (пункт 2.1.4 договору).
Замовник зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (пункт 2.1.7 договору).
Відповідно до пункту 1.4 договору про надання послуг з організації перевезення №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Проте, договором не визначено строку виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.
Порядок оплати належних залізниці платежів передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085) (далі - Правила, Правила розрахунків за перевезення вантажів).
Так, пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (пункт 2.5 Правил).
Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Згідно з пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Отже, Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
Згідно з пунктом 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом (457-98-п) порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Обставини, встановлені судом у справі № 904/3005/22, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами по відомості ф. ГУ-46 № 16039237. Тому, стягнення платежів за вказаним документом здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
За усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 904/2543/22, 18.09.2020 у справі № 908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними й допустимими доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
При цьому настання строку виконання зобов'язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.
За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/3005/22, яке набрало законної сили 07.04.2023 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 904/256/24).
Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Враховуючи вказане вище, судом встановлено, що прострочення відповідача існувало в період з 08.04.2023 (наступний день після набрання рішенням суду у справі № 904/3005/22 законної сили) до 03.01.2024 (день, що передує дню оплати).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім за порушення строків внесення плати за користування вагонами по відомості плати ф. ГУ-46 № 16039237 до стягнення заявлені інфляція грошових коштів в сумі 3 143,72 грн. за загальний період з квітня 2022 по грудень 2023 та річні в сумі 716,35 грн. за загальний період з 18.03.2022 по 03.01.2024.
Розрахунки інфляції грошових коштів та річних позивачем завищено з огляду на зазначені вище обставини.
Так, оскільки обов'язок з оплати спірної суми виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 у справі № 904/3005/22, обґрунтованим періодом нарахування грошових коштів та річних, з урахуванням меж позовних вимог, є період з 08.04.2023 по 03.01.2024.
Після здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягають інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з квітня 2023 по грудень 2024 в сумі 264,68 грн. та річні за загальний період прострочення з 08.04.2023 по 03.01.2024 в сумі 295,48 грн.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає про таке.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина 1 статті 258 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором становить один рік.
У рішеннях від 20.09.2011 (справа ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії") від 22.10.1996 (справа "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства") вказано, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Позовна давність, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі № 127/15672/16-ц та від 24.04.2024 по справі № 657/1024/16-ц).
Отже, строк позовної давності у даному спорі становить не один рік, як помилково вважає відповідач, а три роки.
Таким чином, зважаючи на те, що прострочення відповідача мало місце з 08.04.2023, то трирічний строк позовної давності спливає 08.04.2026.
Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву у даній справі було подано 25.03.2025, тобто в межах визначеного законодавством трирічного строку.
Враховуючи вказане, заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності є безпідставною.
Щодо підстав для зменшення інфляції грошових коштів та річних, що підлягають до стягнення з відповідача, суд зазначає наступне.
Нарахування процентів річних, передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, тісно пов'язане із застосуванням індексу інфляції, що свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
За змістом частини другої вказаної статті нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проте, у даному випадку сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих річних.
До того ж, слід зазначити про те, що інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, інфляційні втрати не є неустойкою (штрафною санкцією), тому у суду відсутнє право застосовувати положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛ.РУДНА, будинок 47; код ЄДРПОУ 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237) 264,68 грн. - інфляції грошових коштів, 295,48 грн. - річних та 439,41 грн. - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 999,57 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 10.06.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко