пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
04 червня 2025 року Справа № 903/226/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/226/25
за позовом Акціонерного товариства “Оператор ринку», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготрейдер», м. Луцьк
про стягнення 23132933,37 грн.,
за участю представників:
від позивача: Сарасека Ю. В. - адвокат (довіреність від 24.02.2025),
від відповідача: н/з,
28.02.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Оператор ринку» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготрейдер» 23132933,37 грн., з них 14636209,88 грн. збитків, 1349739,25 грн. процентів річних, 7146984,24 грн. збитків, завданих інфляцією.
Ухвалою суду від 05.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02 квітня 2025 року; встановлено строк відповідачу до 31.03.2025 подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.03.2025 була надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу його місцезнаходження: Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 26, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте, 17.03.2025 ухвала суду від 05.03.2025 про відкриття провадження у справі повернулась на адресу суду. До конверта прикріплена поштова довідка про причини повернення, згідно з якою адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідач не подав відзиву на позов, не направив повноважного представника у судове засідання.
Ухвалою суду від 02.04.2025 було відкладено підготовче засідання на 23.04.2025; постановлено повторно повідомити відповідача про судовий розгляд; попереджено відповідача, що у випадку неподання ним відзиву на позов справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
23.04.2025 у судове засідання представник відповідача не з'явився, відповідач відзиву на позов не подав. Ухвалу суду від 02.04.2025 було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 26.
Згідно з безкоштовним запитом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ТОВ “Енерготрейдер» є: Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 26.
Ухвала суду від 02.04.2025, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась: причина повернення “Адресат відсутній за вказаною адресою».
23.04.2025 в судовому засіданні представник позивача висловила думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 23.04.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 14.05.2025.
У судовому засіданні з 14.05.2025 було оголошено перерву до 04.06.2025.
Відповідача повідомлено шляхом надіслання йому ухвали-повідомлення засобами поштового зв'язку на адресу його місцезнаходження: Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 26, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, ухвала суду від 14.05.2025 повернулась: причина повернення “Адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Направлення відповідачу ухвали суду рекомендованою кореспонденцією на його дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення відповідача належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, тобто суду.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Подача відзиву на позовну заяву - це процесуальне право відповідача, яким він не скористався.
З огляду на викладене, справу на підставі ч.9 ст.165 ГПК України розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У процесі розгляду справи встановлено, що 22.10.2020 між ДП «Оператор ринку» та ТОВ «Енерготрейдер» було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» № 518/01РДН (надалі - договір) за типовою формою, наведеною у додатку 2 до Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку (надалі - Правил РДН/ВДР) .
Також сторонами було укладено додаткові угоди від 19.07.2021 № 1 до договору, від 11.08.2021 № 2 до договору, від 07.12.2021 № 3 до договору, від 13.01.2022 № 4 до договору, від 26.07.2022 № 5 до договору.
Згідно з інформацією, яка міститься в ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 43755967, було змінено місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Енерготрейдер» на: 43000, Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 26.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1.6.2. глави 1.6. розділу І Правил РДН/ВДР укладення договорів про купівлю-продаж електричної енергії на РДН/ВДР здійснюється через програмне забезпечення ОР. Таким програмним забезпеченням АТ «Оператор ринку» є система XMtrade ®РХS.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 1 Закону «Про ринок електричної енергії» та пункту 2.3.1. глави 2.3. розділу ІІ Правил РДН/ВДР договори про купівлю-продаж електричної енергії на РДН та ВДР укладаються в електронній формі.
Вищезазначений договір та зміни до нього підписано шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб оператора ринку та ТОВ «Енерготрейдер», що підтверджується роздруківками з вебсайту Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України.
Відповідно до умов договору ТОВ «Енерготрейдер»:
- у грудні 2021 року реалізовано на РДН електричну енергію на загальну суму 87 703 545,47 грн, у тому числі ПДВ 14 617 257, 58 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії на РДН від 31.12.2021;
- у січні 2022 року реалізовано на РДН електричну енергію на загальну суму 39 855 521,65 грн, у тому числі ПДВ 6 642 586,94 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії на РДН від 31.01.2022.
АТ «Оператор ринку» сплатило ТОВ «Енерготрейдер» у повному обсязі за електричну енергію, реалізовану в грудні 2021 року, у сумі 84 232 717,41 грн, в тому числі ПДВ у сумі 14 038 786,24 грн, про що свідчать платіжні доручення: від 01.12.2021 № 7010111202; від 02.12.2021 № 7010111203; від 03.12.2021 № 7010111204; від 04.12.2021 № 7010111205; від 05.12.2021 № 7010111206; від 06.12.2021 № 7010111207; від 07.12.2021 №7010111208; від 08.12.2021 №7010111209; від 09.12.2021 № 7010111210; від 10.12.2021 № 7010111211; від 11.12.2021 № 7010111212; від 12.12.2021 № 7010111213; від 13.12.2021 №7010111214; від 14.12.2021 № 7010111215; від 15.12.2021 № 7010111216; від 16.12.2021 № 7010111217; від 17.12.2021 № 7010111218; від 18.12.2021 № 7010111219; від 19.12.2021 № 7010111220; від 20.12.2021 № 7010111221; від 21.12.2021 № 7010111222; від 22.12.2021 № 7010111223; від 23.12.2021 № 7010111224; від 24.12.2021 № 7010111225; від 25.12.2021 № 7010111226; від 26.12.2021 № 7010111227; від 27.12.2021 № 7010111228; від 28.12.2021 № 7010111229; від 29.12.2021 № 7010111230; від 30.12.2021 № 7010111231.
2021 року АТ «Оператор ринку» сплатило ТОВ «Енерготрейдер» авансовий платіж за електричну енергію січня 2022 року у розмірі 3 584 541,89 грн, в тому числі ПДВ 597 423,65 грн, про що свідчить платіжне доручення від 31.12.2021 року № 7010120101.
Отже, в січні 2022 року ТОВ «Енерготрейдер» мало зареєструвати податкову накладну на суму 14 636 209,88 грн.
Згідно з пунктом 4.6. договору учасник та ОР зобов'язані надавати податкові накладні, складені та зареєстровані в ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства України.
Пунктом 4.3.9. глави 4.3. розділу IV Правила РДН/ВДР передбачено, що Учасники РДН/ВДР та ОР складають податкові накладні в електронній формі та реєструють їх у ЄРПН з дотриманням вимог чинного податкового законодавства України.
Пунктом 5.2. договору закріплено обов'язок учасника виконувати зобов'язання, визначені Правилами РДН/ВДР.
Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до 1 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.
У разі якщо операції, визначені цим пунктом, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:
покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця.
Абзацом шістнадцятим пункту 201.10. статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, а саме: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У січні 2022 року ТОВ «Енерготрейдер» подало на реєстрацію податкову накладну за грудень 2021 року на суму 14 636 209,88 грн
Однак, податкова накладна від 31.12.2021 № 36 за грудень 2021 року на суму 14 636 209,88 грн була зупинена контролюючим органом та в подальшому ТОВ «Енерготрейдер» відмовлено в її реєстрації, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних, скріншот з електронного кабінету ЄРПН АТ «Оператор ринку» приєднано до позовної заяви.
Відповідно до підпункту 14.1.181. статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту в силу вимог пункту 198.1. статті 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.
Отже, лише зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
З огляду на викладене, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від постачальника - ТОВ «Енерготрейдер», який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок, залежить реалізація покупцем -АТ «Оператор ринку» майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, постачальник - ТОВ «Енерготрейдер» залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
За приписами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно- наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Всупереч вимог податкового законодавства, Правил РДН/ВДР та договору, укладеному між сторонами у справі, податкова накладна від 31.12.2021 № 36 на суму 14 636 209,88 грн не була зареєстрована в ЄРПН, що є наслідком протиправної поведінки ТОВ «Енерготрейдер», а саме: невжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарський сфері інших учасників господарських відносин, а тому АТ «Оператор ринку» було позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 14 636 209,88 грн.
Таким чином, із вищезазначеного вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями ТОВ «Енерготрейдер» щодо невиконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включити суми ПДВ у розмірі 14 636 209,88 грн до податкового кредиту АТ «Оператор ринку» та зменшити податкове зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками товариства на суму 14 636 209,88 грн, та підлягає відшкодуванню відповідачем.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, загальна сума збитків, завданих позивачу внаслідок порушення відповідачем зобов'язання, визначеного податковим законодавством, Правилами РДН/ВДР та договором, щодо реєстрації податкової накладної від 31.12.2021 № 36 за грудень 2021 року в ЄРПН становить 14 636 209,88 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Станом на час розгляду справи відповідач не подав доказів на підтвердження оскарження рішення контролюючого органу в порядку статті 56 ПК України, доказів того, що подавались додаткові пояснення та документи на вимогу контролюючого органу для реєстрації податкової накладної від 31.12.2021 № 36 за грудень 2021 року, доказів на спростування наведених обставин, доказів реєстрації податкової накладної від 31.12.2021 №36 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, позивачем доведено обставини існування у відповідача обов'язку реєстрації податкової накладної та обставини невчинення такого обов'язку останнім, тобто доведено наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Водночас, відповідачем під час розгляду справи взагалі не наводилося будь-яких доводів на спростування відсутності його вини у вчинюваному порушенні податкового законодавства та не подавалося жодних доказів на підтвердження відповідних обставин.
Позивач просить також стягнути з відповідача проценти річних у розмірі 1 349 739,25 грн. за період з 16.01.2022 по 11.02.2025, збитки, завдані інфляцією, у розмірі 7 146 984,24 грн. за період з лютий 2022 року - січень 2025 року (розрахунки наведені у позовній заяві - а.с.5 - 6).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 відступила, зокрема, від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі № 826/17656/16 і Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.07.2021 у справі № 686/22674/20-ц про те, що передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання у виді компенсації інфляційних втрат і 3 % річних може виникати тільки у договірних правовідносинах і не стосується правовідносин, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, та її подальшим відшкодуванням (пункт 75).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкової накладної, що викликало неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення ним податкового зобов'язання на вказану суму, яка є збитками позивача (збитки - це грошове вираження шкоди) та визначив їх розмір.
Отже, між сторонами виникло грошове зобов'язання, оскільки одна сторона зобов'язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
А тому вимога про нарахування передбачених статтею 625 ЦК України процентів річних та інфляційних втрат, які є складовою відшкодування завданої позивачеві шкоди, є правомірною.
Проценти річних у розмірі 1 349 739,25 грн. нараховані позивачем за період з 16.01.2022 по 11.02.2025, збитки, завдані інфляцією, у розмірі 7 146 984,24 грн. нараховані за період з лютий 2022 року - січень 2025 року, враховуючи приписи абзацу шістнадцятого пункту 201.10. статті 201 ПК України та те, що податкова накладна від 31.12.2021 № 36 за грудень 2021 року мала бути зареєстрована відповідачем до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вона складена.
З огляду на наведені приписи законодавства та враховуючи встановлені судом фактичні обставини, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 1349739,25 грн. процентів річних, 7146984,24 грн. збитків, завданих інфляцією.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову витрати позивача у розмірі 277 595,20 грн., пов'язані з оплатою судового збору, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготрейдер»( 43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 26, код ЄДРПОУ 43755967) на користь Акціонерного товариства “Оператор ринку» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 43064445)
- 14636209 грн. 88 коп. збитків,
- 1349739 грн. 25 коп. процентів річних,
- 7146984 грн. 24 коп. збитків, завданих інфляцією,
- 277595 грн. 20 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне рішення виготовлено і підписано 10.06.2025
Суддя І. О. Якушева