вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2025 р. Справа№ 911/1587/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Старча С.А.,
від відповідача 1 - Білан М.І.,
від відповідача 2 - Вайло Г.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/1587/24 (суддя - Карпечкін Т.П., повне рішення складено - 03.02.2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТОР-ЕКСПО" до 1) Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ" про визнання недійсними аукціону та Договору.
встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТОР-ЕКСПО" звернулось до суду з позовом до Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ" про:
- визнання недійсним аукціону з надання в оренду пункту переробки та сортування з автоваговою та майданчиком, проведеного 19.06.2023, результати якого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № LLE001-UA-202320612-63912 від 18.06.2023.
- визнання недійсним Договору № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.07.2023, укладеного між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ".
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача 1 не було законних підстав для передачі орендованого позивачем майна в оренду іншій особі, з огляду на чинність укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору оренди.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/1587/24 позов задоволено повністю; визнано недійсним аукціон з надання в оренду пункту переробки та сортування з автоваговою та майданчиком, проведений 19.06.2023, результати якого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № LLE001-UA-202320612-63912 від 18.06.2023; визнано недійсним Договір № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.07.2023, укладений між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ".
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у відповідача 1 не було законних підстав для передачі орендованого позивачем майна в оренду іншій особі, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання недійсним аукціону з надання в оренду пункту переробки та сортування з автоваговою та майданчиком, проведеного 19.06.2023, результати якого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № LLE001-UA-202320612-63912 від 18.06.2023.
Також, суд вказав, що оскільки майно, яке було надано відповідачем 1 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ" (відповідачу 2) за Договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 31/2023 від 03.07.2023, вже перебувало в оренді у позивача, зміст цього правочину суперечить законодавству, порушує права та інтереси позивача, тому відповідний правочин підлягає визнанню недійсним.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апелянт у скарзі, з посиланням на положення частин 1-5 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, вказує про те, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, а позивач не належить до осіб, які мають право на отримання (продовження) в оренду державного майна без його проведення.
В судовому засіданні представник апелянта - відповідача 1 підтримав вимоги апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу відповідача 1 підтримав також присутній в судовому засіданні представник відповідача 2.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимоги про визнання недійсним аукціону, з наступних підстав.
28.10.2016 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТОР-ЕКСПО" (орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016 строком на 1 рік 2 місяці, тобто до 31.12.2017 включно (далі - Договір оренди).
02.01.2018 між ТОВ "АНТОР-ЕКСПО" та Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди, якою термін дії Договору було продовжено по 31.12.2018.
02.01.2019 між ТОВ "АНТОР-ЕКСПО" та Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору оренди, якою термін дії Договору було продовжено до 31.12.2019 включно.
17.01.2020 між ТОВ "АНТОР-ЕКСПО" та Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору оренди, якою термін дії Договору було продовжено терміном на 2 роки 11 місяців, тобто до 17.12.2022.
За доводами позивача, йому стало відомо, що стосовно орендованого ним майна на підставі чинного Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016 від 28.10.2016 року, орендодавцем (Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України, відповідачем 1) неправомірно ініційовано та проведено електронний аукціон з передачі державною майна в оренду, за результатами якого з переможцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ" (відповідач 2) укладено Договір № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.07.2023.
Позивач зазначає про неправомірність призначення та проведення Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України (відповідачем 1) аукціону з передачі в оренду майна: пункту переробки та сортування з автоваговою та майданчиком, проведеного 19.06.2023, результати якого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № LLE001-UA-202320612-63912 від 18.06.2023 та укладення Договору № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.07.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ", оскільки відповідне майно перебувало в оренді позивача.
Враховуючи наведене, позивачем пред'явлено вимоги про визнання недійсними аукціону та Договору № 31/2023, які були задоволені місцевим господарським судом.
Стосовно висновків суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, колегія суддів зазначає наступне.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідна умова визначена та узгоджена в укладеному між позивачем та відповідачем 1 Договорі оренди, зокрема у п. 10.6. Договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Як вже було вказано вище, 17.01.2020 між ТОВ "АНТОР-ЕКСПО" та Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору оренди, якою термін дії Договору було продовжено терміном на 2 роки 11 місяців, тобто до 17.12.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із вказаної дати на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на час розгляду даної справи.
Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" № 634 від 27.05.2022 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Отже, оскільки строк дії Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016 завершувався у період воєнного стану, то відповідно до вказаної постанови він вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
При цьому, слід вказати, що в розумінні п. 5 вищезгаданої Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" № 634 від 27.05.2022, від Інституту садівництва Національної академій аграрних наук України (балансоутримувача/орендодавця) не надходило повідомлення орендарю за 30 календарних днів до дати закінчення Договору оренди про непродовження Договору оренди.
В свою чергу, відповідач 1 у відзиві на позов наполягав, що ТОВ "Антор-Експо" систематично, на протязі всього строку дії Договору порушувало обов'язки по своєчасній і у повному обсязі сплаті орендної плати та інші умови Договору. У зв'язку з чим, Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України 18.10.2022 особисто директору ТОВ "Антор-Експо" Стеценку О.Д., під його власноручний підпис, було вручене "Повідомлення (в порядку ст. 782 ЦК України) про відмову від Договору оренди № 12/2016 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності" від 17.10.2022 № 346.
Позивач заперечував факт отримання наведеного "Повідомлення (в порядку ст. 782 ЦК України) про відмову від Договору оренди № 12/2016 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності" від 17.10.2022 № 346.
Колегією суддів враховується, що в межах розгляду спору у справі Господарського суду Київської області №911/2450/23 про стягнення заборгованості за Договором оренди № 12/2016 та примусове виселення, судом було досліджено та надано правову оцінку Повідомленню про відмову від Договору оренди (17.10.2022 року) та встановлено, що для відмови від договору оренди за статтею 782 ЦК України необхідною умовою є обставина невнесення орендарем плати протягом трьох місяців, проте така обставина станом на день підписання Повідомлення про відмову від Договору оренди (17.10.2022 року) не існувала, оскільки ТОВ "Антор-Експо" регулярно проводилися часткові оплати. Тому Повідомлення про відмову від Договору не мало наслідком розірвання Договору з моменту одержання вимоги. Окрім того, навіть у разі наявності підстав для розірвання чи припинення договору, Інститут садівництва Національної академій аграрних наук України не забезпечив отримання Повідомлення про відмову від Договору представником ТОВ "АНТОР-ЕКСПО", а відтак дане Повідомлення про відмову від Договору не отримане ТОВ "АНТОР-ЕКСПО".
Окрім того, суд відзначив про недоведеність факту отримання вказаного повідомлення саме директором орендаря 18.10.2022, оскільки наявність здійсненого кульковою ручкою особистого підпису та дати не засвідчує те, що будь-яка невстановлена особа-підписант отримала вказане повідомлення будучи уповноваженою на це, до її відома доведено зміст цього повідомлення, враховуючи те, що жодних додаткових відміток про це не здійснено та не зазначено чий це підпис і що цей підпис засвідчує.
Суд акцентував увагу сторін, що господарське судочинство не здійснюється на підставі припущень, а має бути підтверджено належними документами.
Також, Господарський суд Київської області у справі № 911/2450/23 визначив, що Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016, укладений 28.10.2016 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТОР-ЕКСПО", вважається продовженими на період дії воєнного стану відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022.
Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Таким чином, рішення у справі № 911/2450/23 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №911/1587/24, не можуть йому суперечити.
Отже, станом на дату початку аукціону 13.06.2023, дату його проведення 19.06.2023 та станом на дату укладення з переможцем цього аукціону договору оренди 03.07.2023 діяв Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016, укладений з позивачем.
Стосовно доводів апелянта, з посиланням на положення частин 1-5 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, про те, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, а позивач не належить до осіб, які мають право на отримання (продовження) в оренду державного майна без його проведення, слід зазначити наступне.
Так, дійсно частина перша ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX передбачає, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, згідно Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону (п. 6-1) під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
Як вже вказувалося вище, Постановою Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" №634 від 27.05.2022 були встановлені інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом.
Отже, вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
З огляду на викладене, колегією суддів визнаються вірними висновки суду першої інстанції про те, що у відповідача 1 не було законних підстав для передачі орендованого позивачем майна в оренду іншій особі.
Наведена вище обставина місцевим господарським судом була визначена підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним аукціону та укладеного за його наслідками договору.
Щодо визначення способу захисту, як визнання недійсними аукціону та договору, і задоволення обох цих вимог судом першої інстанції, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити також із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57)), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 72- 76)).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові необхідно відмовити.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.
У даній справі за результати електронного аукціону №LLE001-UA-202320612-63912 03.07.2023 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ" укладено Договір № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.
Отже, у справі, що розглядається, аукціон завершився укладенням договору.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про визнання недійсним аукціону, оскільки позивач обрав неналежний та неефектний спосіб захисту свого права, який не відновить його право, адже визнання в судовому порядку недійсними результатів електронного аукціону не вплине на правове становище позивача, оскільки протокол, в якому відображено результати електронного аукціону, вже вичерпав свою дію внаслідок укладання договору.
Таким чином, єдиною належною (зокрема ефективною) позовною вимогою є вимога позивача про визнання недійсним договору № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, оскільки її задоволення призводить до фактичного повернення всіх учасників спірних правовідносин до попереднього стану, що існував до оголошення та проведення аукціону.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Отже, відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує, як і обрання неналежного та неефективного способу захисту є підставою для відмови у позові.
Оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, тому у задоволенні заявленої у цій справі позовної вимоги про визнання недійсним аукціону слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.
Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).
Згідно п. 7.2 договору оренди № 12/2016 орендодавець зобов'язався не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.
Внаслідок укладення оскарженого договору відповідач 2 отримав право оренди майна, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо того ж самого майна.
Оскільки майно, яке було надано відповідачем 1 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ" (відповідачу 2) за Договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 31/2023 від 03.07.2023, вже перебувало в оренді у позивача, зміст цього правочину суперечить законодавству, порушує права та інтереси позивача, тому відповідний правочин підлягає визнанню недійсним.
Отже, в цій частині висновки місцевого господарського суду є обґрунтованими.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення вимоги про визнання недійсним аукціону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про часткове задоволення позову.
При цьому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за їх подання покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/1587/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/1587/24 скасувати в частині задоволення вимоги про визнання недійсним аукціону та прийняти нове - про відмову в її задоволенні.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2024 у справі №911/1587/24 в наступній редакції:
3.1. Позов задовольнити частково.
3.2. Визнати недійсним Договір № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.07.2023, укладений між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ".
3.3. У задоволенні решти вимог відмовити.
3.4. Стягнути з Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (03027, Київська область, Фастівський р-н, с. Новосілки, вул. Садова, 23, код ЄДРПОУ 00413297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТОР-ЕКСПО" (03027, Київська область, Фастівський р-н, с. Новосілки, вул. Садова, 6, код ЄДРПОУ 31425352) 1 514 грн судового збору.
3.5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛ КРАФТ" (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 27, код ЄДРПОУ 42504525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТОР-ЕКСПО" (03027, Київська область, Фастівський р-н, с. Новосілки, вул. Садова, 6, код ЄДРПОУ 31425352) 1 514,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТОР-ЕКСПО" (03027, Київська область, Фастівський р-н, с. Новосілки, вул. Садова, 6, код ЄДРПОУ 31425352) на користь Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (03027, Київська область, Фастівський р-н, с. Новосілки, вул. Садова, 23, код ЄДРПОУ 00413297) 4 542 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 10.06.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко