вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" червня 2025 р. Справа№ 910/12453/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Коробенка Г.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група»
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025
у справі №910/12453/24 (суддя О.М. Ярмак)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 74 047,99 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі, відповідач) з вимогою про стягнення 74 047,99 грн, з яких 21 637,72 грн 3% річних та 52 410,27 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 у справі №910/16401/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 270 577 грн 79 коп., 0,01% річних в розмірі 741 грн 31 коп. та інфляційні втрати в розмірі 552 899 грн 16 коп. за порушення зобов'язання згідно з договором про закупівлю товарів від 31.01.2023 №4600007172.
06.08.2024 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» виконало своє зобов'язання перед ТОВ «Українська незалежна геологічна група» на загальну суму 824 218,26 грн. Отже, за доводами позивача, у відповідача наявне прострочення з виконання грошового зобов'язання у сумі 824 218,26 грн за період з 21.09.2023 (дата, з якої відповідачем прострочено оплату відповідачем вимоги позивача про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару від 11.09.2023 №1109/2023-1) по 05.08.2024 (дата. Що передує даті погашення суми штрафних санкцій 824 218,26 грн), на яке позивачем нараховані 3% річних у розмірі 21 637,72 грн та 52 410,27 грн інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі №910/12453/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення, суд зазначив, що у даному випадку спір стосується коштів, правову природу яких встановлено судом у справі № 910/16401/23, а саме штрафні санкції та суми за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. Тому це не є грошовими зобов'язаннями у розумінні вимог статті 625 Цивільного кодексу України, а винесенням судом рішення про стягнення штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат не змінює його правову природу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 17.02.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 та постановити нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» суму боргу, що становить 74 047,99 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення, дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат заявлені щодо сум, які не є грошовими зобов'язаннями у розумінні вимог статті 625 Цивільного кодексу України.
Відносини між сторонами щодо сплати 824 218,26 грн є саме зобов'язальними відносинами, які виникли з підстав, визначених законом та умовами Договору, внаслідок невчасної оплати за товар.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
03.04.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
У відзиві відповідач наголосив на тому, що у даному випадку в межах справи №910/12453/24 спір стосується коштів, які фактично є штрафними санкціями. Тому це не є грошовими зобов'язаннями у розумінні вимог статті 625 Цивільного кодексу України, а ухвалення судом у справі № 910/16401/23 рішення про стягнення таких штрафних санкцій не змінює їх правову природу. Рішення суду про стягнення штрафу не перетворює останній у грошове зобов'язання, а тому до відповідних правовідносин не застосовується положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
08.04.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив, у яких він наголосив на тому, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується, що правовідносини, які склались між сторонами Договору, відповідають поняттю зобов'язання, визначеного частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з приписами статті 529, частини 2 статті 530, частини 2 статті 625, пункту 3 частини 1 статті 611, частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 231 Господарського кодексу України та умов пунктів 7.1, 7.2, 7.7 Договору, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» зобов'язане було вчинити на користь позивача певну дію - сплатити кошти на загальну суму 824 218,26 грн і ТОВ «Українська незалежна геологічна група» мало право вимагати від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» виконання його обов'язку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі №910/12453/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12453/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
06.03.2025 матеріали справи №910/12453/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі №910/12453/24 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.
14.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію 855 від 13.03.2025 про сплату судового збору у розмірі 3 633,60 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі №910/12453/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 74 047,99 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку електронного документа - ухвали суду від 18.03.2025 сторонам у підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених судом процесуальних строків на подачу відзиву, заперечень на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
31.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» (ТОВ «УНГГ», постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (ТОВ «ОГТСУ», покупець) було укладено Договір про закупівлю товарів від 31.01.2023 №4600007172 (Договір), на поставку товару.
Як зазначає позивач, враховуючи невчасну оплату за товар, поставлений відповідно до умов Договору, ТОВ «УНГГ», керуючись частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, звернулося до ТОВ «ОГТСУ» з вимогою від 11.09.2023 №1109/2023-1 у семиденний строк від дня пред'явлення перерахувати 824 218,26 грн, з яких: 270 577,79 грн - пеня за порушення строків оплати, 741,31 грн - 0,01% річних (передбачених договором) та 552 99,16 грн - інфляційні втрати за порушення грошових зобов'язань, визначених умовами Договору. 13.09.2023 ТОВ «ОГТСУ» поштовим відправленням №0303515837763 отримало зазначену вимогу, але до 20.09.2023 вказана у вимозі сума сплачена не була та з 21.09.2023 виник борг у розмірі 824 218,26 грн.
У зв'язку з цим ТОВ «УНГГ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ОГТСУ» про стягнення 824 218,26 грн, з яких: 270 577,79 грн - пеня за порушення строків оплати, 741,31 грн - 0,01% річних (передбачених договором) та 552 99,16 грн - інфляційні втрати, за порушення грошових зобов'язань, визначених умовами Договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 у справі №910/16401/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2024, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» пеню в розмірі 270 577 (двісті сімдесят тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн 79 коп., 0,01% річних в розмірі 741 (сімсот сорок одну) грн 31 коп., інфляційні втрати в розмірі 552 899 (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 16 коп., судовий збір в розмірі 12 363 (дванадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 28 коп.
06.08.2024 ТОВ «ОГТСУ» виконало перед ТОВ «УНГГ» грошове зобов'язання в розмірі 824 218,26 грн, сплативши загальну суму боргу платіжною інструкція №279046 на суму 552 899,16 грн, платіжною інструкцією №279044 на суму 270 577,79 грн та платіжною інструкцією №279045 на суму 741,31 грн.
Позивач зазначає, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 824 218,26 грн й таке прострочення складає 320 календарних днів: з 21.09.2023 по 05.08.2024.
16.09.2024 ТОВ «УНГГ», керуючись частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, поштовим відправленням Укрпошта 0303516258325 звернулося до ТОВ «ОГТСУ» із вимогою від 16.09.2023 №1609/1 у семиденний строк від дня її пред'явлення перерахувати 74 047,99 грн, з яких: 21 637,72 грн - 3% річних та 52 410,27 грн - індекс інфляції (інфляційне збільшення) за порушення грошових зобов'язань на суму 824 218,26 грн.
Згідно з інформацією на офіційному сайті Укрпошта (трекінг), ТОВ «ОГТСУ» 18.09.2024 отримало поштове відправлення 0303516258325, але у строки, визначені частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, не виконало вимогу від 16.09.2023 №1609/1, внаслідок чого з 26.09.2024 у відповідача виник борг перед ТОВ «УНГГ» у розмірі 74 047,99 грн, який на дату подання позову в даній справі не погашений.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказував, що у даному випадку в межах справи №910/12453/24 спір стосується коштів, які фактично є штрафними санкціями, тому це не є грошові зобов'язання у розумінні вимог статті 625 Цивільного кодексу України, а ухвалення судом у справі №910/16401/23 рішення про стягнення таких штрафних санкцій не змінює їх правову природу. У зв'язку з цим відсутні підстави для стягнення заявлених позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
За змістом положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості.
Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними кредиторові.
Натомість, у спірному випадку в межах справи №910/12453/24 спір стосується стягнення коштів, які за своєю правовою природою є штрафними санкціями та платою за прострочення виконання грошового зобов'язання й нараховані на суми штрафних санкцій (не основний борг), присуджені до стягнення рішеннями судів у справі № 910/16401/23
Однак, ухвалення судом у справі №910/16401/23 рішення про стягнення штрафних санкцій та плати за прострочення виконання грошового зобов'язання не змінює їх правову природу та не перетворює останні у грошові зобов'язання, а тому до відповідних правовідносин не застосовується положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у пунктах 50, 55 постанови від 15.11.2019 у справі №905/1753/18 зазначив таке:
« 50. При цьому за встановлених у цій справі обставин нарахування 3% річних та інфляційних втрат на встановлену рішенням суду від 29.10.2015 у справі №905/1524/15 заборгованість до складу якої, окрім основного боргу, входять суми неустойки, 3 проценти річних та інфляційних втрат, не відповідає принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності та суперечить положенням статті 550 Цивільного кодексу про заборону нарахування процентів на неустойку.»;
« 55. Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити неустойку за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, тому що неустойка є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового та не змінює. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.02.2014 у справі №905/909/13-г, відступати від якої суд не вбачає підстав.».
Крім того, згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Виходячи із положень зазначених норм, рішення суду про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір.
У силу положень статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3 (три) відсотки річних нараховуються на суму боргу. Натомість, в межах спірних правовідносин сума основної заборгованості була сплачена відповідачем ще до звернення позивачем до суду із позовною заявою у справі № 910/16401/23, що сторонами не заперечується.
Отже, чинним законодавством не передбачено можливості нарахування індексу інфляції та 3% на пеню, відсотки річних та інфляцію (за умови, що основний борг вже було погашено ще до нарахування інфляції), які були стягнуті з відповідача рішенням суду у справі №910/16401/23.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в даній справі.
Позивачем наведених висновків суду першої інстанції належними та допустимими доказами не спростував.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі №910/12453/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі №910/12453/24 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська незалежна геологічна група».
Матеріали справи №910/12453/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
Г.П. Коробенко