вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" червня 2025 р. Справа № 910/3514/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Шапрана В.В.
Барсук М.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024
у справі № 910/3514/24 (суддя Підченко Ю.О.)
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
про стягнення 17 609,44 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 17 609, 44 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник має до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3514/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 по справі №910/3514/24 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" суму страхового відшкодування у розмірі 17 609,44 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що наявними в матеріалах справи доказами доведено підстави для покладення на відповідача обов'язку з виплати страхового відшкодування у розмірі 17 609, 44 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 по справі № 910/3514/24, 26.12.2024 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" надійшла апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.12.2024 по справі № 910/3514/24 ухваливши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, скаржник вважає, що транспортний засіб «Рено» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 мав пошкодження складових частин кузова до ДТП та підлягав відновлювальному ремонту, що свідчить про наявність підстав для розрахунку коефіцієнту фізичного стосу на підставі пп. б) п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2024, автоматичний розподіл судової справи № 910/3514/24 не відбувся, в зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025, матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" по справі № 910/3514/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Шапран В.В., Барсук М.А.
06.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3514/24.
16.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3514/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3514/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
27.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи № 910/3514/24, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистрибюшн Карго Партіс» (як страхувальником) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (як страховиком) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів серії УБ №1465520 від 02.11.2020 (далі - договір), предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
29.06.2021 в місті Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Рено» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «ЗАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 39-D/14-25 від 07.07.2021 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Рено» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП складає 172 873,15 грн з ПДВ.
13.07.2021 Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» було складено страховий акт №СТО-21-55447/1 та розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи з протоколу (акту) огляду транспортного засобу та рахунку-фактури №Н3200017288 від. 05.07.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2021 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору.
На виконання умов договору позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок СТО в розмірі 172 874,52 грн, що підтверджується платіжним дорученням №35683 від 14.07.2021.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя у справі № 335/7583/21 від 04.08.2021 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Станом на дату ДТП транспортний засіб ЗАЗ 1103, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований у відповідача на підставі полісу ЕР/203708674 (ліміт за шкоду майну - 130 000, 00 грн; франшиза - 0, 00 грн).
Позивач звертався до відповідача із заявою від 11.08.2021 №3390-05-27/63, у якій просив відшкодувати кошти у розмірі 172 874,52 грн страхового відшкодування, сплаченого на підставі страхового акту №СТО-21-55447/1 від 13.07.2021.
Відповідачем перераховано на користь позивача кошти у розмірі 155 265,08 грн, що підтверджується банківськими виписками: №000004697 від 28.08.2021 та №000004955 від 09.09.2021.
Так, звертаючись до місцевого господарського суду із даним позовом, позивачем вказано, що відповідачем не у повному обсязі сплачено на його користь страхове відшкодування, внаслідок чого залишається несплаченою сума коштів у розмірі 17 609,44 грн страхового відшкодування.
Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач, зокрема, вважав, що транспортний засіб «Рено» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 мав пошкодження складових частин кузова до ДТП та підлягав відновлювальному ремонту, що свідчить про наявність підстав для розрахунку коефіцієнту фізичного стосу на підставі пп. б) п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, вину особи, яка керувала транспортним засобом «ЗАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлено Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 04.08.2021 у справі № 335/7583/21.
Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки за договорами майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу ЗАЗ 1103, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 врегульовані полісом ЕР/203708674 (ліміт за шкоду майну - 130 000, 00 грн; франшиза - 0, 00 грн), що підтверджується даними, наданими суду Моторним (транспортним) страховим бюро України.
Отже, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу ЗАЗ 1103, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не у повному обсязі сплачено на користь позивача страхове відшкодування, внаслідок чого залишається несплаченою сума коштів у розмірі 17 609,44 грн страхового відшкодування, які Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" за даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - методика).
Відповідно до п. 8.2 методики, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою:
Сврз=Ср+см+Сс х(1-Ез), де:
Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу;
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів;
Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 910/22886/16, від 06.02.2018 року у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 року № 910/5092/17.
Відповідно до пункту 8.3. методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
У пункті 7.39 методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 методики вимог.
Із аналізу наведених положень методики вбачається, що у разі якщо транспортний засіб має пошкодження кузова, кабіни, рами КТЗ у вигляді деформації або корозії, то до такого автомобіля не може застосовуватись коефіцієнт 0, незалежно від того, що строк експлуатації такого автомобіля не перевищує передбаченого п. 7.38 методики строку експлуатації.
З матеріалів справи вбачається, що строк експлуатації транспортного засобу «Рено» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2020, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди (29.06.2024) не перевищував 7 років.
Так, з метою визначення розміру вартості матеріального збитку, внаслідок ДТП, яка сталася 29.06.2024, позивачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування за допомогою системи Audatex враховуючи рахунок-фактуру СТО №Н3200017288 від 05.07.2021, який в свою чергу складено на підставі ремонтної калькуляції, яка наявна в матеріалах справи.
Крім того, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 39-D/14-25 від 07.07.2021 відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Рено» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП складає 172 873,15 грн з ПДВ.
В своїй апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що транспортний засіб «Рено» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 мав пошкодження складових частин кузова до ДТП та підлягав відновлювальному ремонту, що свідчить про наявність підстав для розрахунку коефіцієнту фізичного стосу на підставі пп. б) п. 7.39 Методики.
На підтвердження вказаних тверджень, відповідачем надано витяг з AudaHistory з якого вбачається, що до ДТП, яке сталося 29.06.2024, позивачем вже було здійснено розрахунки вартості ремонту автомобіля «Рено» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що комп'ютерна програма «Audatex», рекомендована пунктом 59 додатку 8 методики та входить до переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, яку рекомендовано до використання під час оцінки, наприклад для встановлення середньої ринкової ціни пропозиції до продажу КТЗ та інше.
Втім, з наданого відповідачем витягу з комп'ютерної програми «Audatex» неможливо встановити проведення фактичних ремонтних робіт щодо пошкодженого автомобіля та яким чином такий ремонт здійснювався. Отже, даний доказ не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного, що виключає можливість застосування пп. б) п. 7.39 методики.
При цьому, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки такий звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 та від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18.
Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Враховуючи вищенаведене, при розрахунку вартості відновлювального ремонту слід виходити із суми відновлювального ремонту, визначеної у рахунку-фактури СТО №Н3200017288 від 05.07.2021, у якому вартість ремонту транспортного засобу складає 172 874, 52 грн з ПДВ.
За таких обставин, у відповідача, у даному випадку, виник обов'язок з виплати страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту, яку визначено позивачем на підставі рахунку-фактури СТО №Н3200017288 від 05.07.2021, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює нулю.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем у повному обсязі своїх зобов'язань по виплаті страхового відшкодування не виконано.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
З приводу решти доводів сторін, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/3514/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/3514/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/3514/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи №910/3514/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді В.В. Шапран
М.А. Барсук