Справа № 946/3547/25
Провадження № 1-кс/946/1005/25
09 червня 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_1 у розгляді справи за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
В провадженні слідчого судді знаходиться справа скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
05.06.2025 ОСОБА_3 надала заяву про відвід судді ОСОБА_1 .
При цьому, слідчим суддею встановлено наступне.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 15.05.2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду з п'ятьома заявами про відвід слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 при розгляді справи №946/3547/25.
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_4 від 19.05.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 у справі № 946/3547/25.
21.05.2025 ОСОБА_3 надала чотири заяви про відвід судді ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 від 21.05.2025 року заяви ОСОБА_3 від 21.05.2025 про відвід судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 946/3547/25 (провадження № 1-кс/946/1005/25) за скаргами ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КПК України, усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.
Згідно ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. ст. 1, 8, 9 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права для України, в своєму рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (заява №33949/02) зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38) (п. 49).
Стосовно об'єктивного критерію в цьому ж рішенні далі суд зазначив, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45) (п. 53).
На думку Європейського суду з прав людини, наявність об'єктивно обґрунтованих сумнівів у безсторонності судді, навіть без наявності ознак, які б вказували на прояв особистої упередженості з боку судді, все одно свідчить про недодержання судом принципу безсторонності за об'єктивним критерієм та призводить до порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
В п. 2 листа ВССУ 16.06.2016 № 223-1650/0/4-16 «Щодо окремих питань здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні» зазначено, що реалізуючи законодавчу вимогу щодо надання судам нижчого рівня рекомендаційних роз'яснень з метою забезпечення однакового застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм чинного законодавства, з метою уникнення неоднозначного його тлумачення, з огляду на звернення представників судової гілки влади й інших державних органів щодо практичної необхідності таких роз'яснень з питань територіальної підсудності клопотань про застосування заходів забезпечення, строків розгляду цих клопотань та гласності судового засідання, а також відводу судді, який розглядає питання відводу слідчого судді, судова палата у кримінальних справах ВССУ звертає увагу місцевих та апеляційних судів на наступне: заявлення відводів судді, який розглядає відвід слідчому судді, а отже, не здійснює повноваження судді (слідчого судді) у даному кримінальному провадженні, а лише перевіряє наявність підстав, що виключають участь слідчого судді у кримінальному провадженні, КПК не передбачено. Заявлення такому судді відводів можна розцінювати як зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження та, діючи відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК, залишати такі заяви без розгляду.
Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 від 05.06.2025 про відвід судді ОСОБА_1 як повторно заявлений відвід та за змістом ідентичний раніше поданим та розглянутим по суті заявам про відвід, який має ознаки зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду скарги, а тому така заява із вказаних підстав, відповідно до ч. 4 ст.81 КПК України, повинна бути залишена без розгляду.
За наведених обставин, враховуючи правові позиції Верховного Суду, зокрема постанову ВС від 06.11.2019 року у справі № 300/474/17, вважаю, що заява про відвід слідчого судді підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 77, 80, 81, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Заяву ОСОБА_3 від 05.06.2025 про відвід судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 946/3547/25 (провадження № 1-кс/946/1005/25) за скаргами ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1