Єдиний унікальний номер справи: 954/167/23 Головуючий в суді І інстанції Гончаренко О.В. Номер провадження: 22-ц/819/99/25 Доповідач Кутурланова О.В.
03 червня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Кутурланової О.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Олійник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Поковба Василь Васильович, на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області у складі судді Гончаренка О.В. від 18 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У липні 2023 року представник ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 05.04.2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладено кредитний договір №0146/04/2017/0267, за яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 285 760,00 грн. на придбання житлової нерухомості строком з 05 квітня 2017 року по 04 квітня 2027 року, зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в межах терміну кредитування у розмірі 22,00% річних, в разі прострочення повернення грошових коштів у визначені договором строки в розмірі 27,00%.
05.04.2017 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" (Кредитором) та ОСОБА_2 (Поручителем) укладено договір поруки, відповідно до п.1.2 якого Поручитель зобов'язалася нести солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Посилаючись на те, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши 05.04.2017 року готівкою з каси банку кредитні кошти відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку та заявою на видачу готівки № TR.2978435.51356.9304 від 05.04.2017 року, а відповідачі допустили порушення виконання зобов'язань за договором, на вимогу Банку сплатити прострочену заборгованість належним чином не відреагували, внаслідок чого станом на 22.06.2023 року за відповідачами рахується заборгованість за кредитом, загальний розмір якої складає 245 582,31 грн., а саме:
- заборгованість по кредиту поточна - 188 477,56 грн.;
- заборгованість по кредиту прострочена - 18 951,35 грн.;
- заборгованість по процентах поточна - 2 662,00 грн.;
- заборгованість по процентах прострочена - 34 394,52 грн.;
- сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту - 255,52 грн.;
- сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим процентам - 664,08 грн.;
- сума 3% річних, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України за несвоєчасну сплату кредиту - 49,50 грн.;
- сума 3% річних, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України за несвоєчасну сплату нарахованих, але несплачених процентів по кредиту - 127,78 грн.
На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 245 582,31 грн. за кредитним договором №№0146/04/2017/0267 від 05.04.2017 року та судові витрати у розмірі 3 683,74 грн. по 1841,87 грн. з кожного.
Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №0146/04/2017/0267 від 05.04.2017 року в розмірі 167 582,31 грн. та судові витрати в розмірі 2 513,74 грн. по 1 256,87 грн з кожного.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також вважаючи його таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовну заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" залишити без розгляду.
У письмовому відзиві на скаргу представник ПАТ АБ "Укргазбанк", посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомленні про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення повістки-повідомлення на їхню поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі, а адвокат Поковба В.В. - до його електронного кабінету в системі «Електронний суд», сторона відповідача втретє поспіль заявила клопотання про відкладення розгляду справи і на судовий розгляд, призначений в режимі відеоконференції, не з'явилися.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів та їх представника, оскільки їх явка у судове засідання обов'язковою не визнавалась, це третя поспіль неявка сторони відповідачів (відповідачів та їх адвоката), а відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позову, оскільки позивач свої зобов'язання за укладеним кредитним договором виконав, а відповідачі свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів виконували неналежним чином, внаслідок чого за ними рахується заборгованість у загальному розмірі 245 582,31 грн., яка підлягає частковому стягненню з відповідачів, з урахуванням сплаченої останніми під час розгляду справи суми у розмірі 78 000,00 грн.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з зазначеним висновком суду з огляду на наступне.
Так, судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 05.04.2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладено кредитний договір №0146/04/2017/0267, за яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 285 760,00 грн. на придбання житлової нерухомості строком з 05 квітня 2017 року по 04 квітня 2027 року, зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в межах терміну кредитування у розмірі 22,00% річних, в разі прострочення повернення грошових коштів у визначені договором строки в розмірі 27,00 % річних (т.1 а.с.6-10).
Відповідно до п.3.1. Кредитного договору, Позичальник здійснює погашення кредиту у відповідності з графіком, встановленим в Додатку № 2 до цього Договору, та сплату процентів за користування кредитними коштами (надалі кредитна заборгованість) шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 5 929,00 грн. (надалі - періодичний платіж) (крім першого та останнього платежів), щомісячно з 1-го (першого) по 10-е (десяте) число кожного місяця (надалі строк сплати періодичного платежу) шляхом внесення коштів на рахунок (надалі Рахунок кредиту), відкритий в АБ «Укргазбанк», код банку 320478, через касу Банку або шляхом безготівкового перерахування.
Згідно п.4.3.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у п.1.2. цього Договору цілі, повернути Банку отриманий кредит та сплатити нарахованої комісії (якщо буде мати місце), нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у строки та в порядку згідно цього Договору.
Крім того, 05.04.2017 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" (Кредитором) та ОСОБА_2 (Поручителем) укладено договір поруки, за п.1.2 якого Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору (т.1 а.с.14-15).
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши Відповідачу кредитні кошти, які видані Позичальнику 05.04.2017 року готівкою з каси Позивача, що підтверджується випискою по рахунку та заявою на видачу готівки № TR.2978435.51356.9304 від 05.04.2017 року.
Відповідно до наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 22.06.2023 року становить 245 582,31 грн., яка складається з:
- заборгованість по кредиту поточна - 188 477,56 грн.;
- заборгованість по кредиту прострочена - 18 951,35 грн.;
- заборгованість по процентах поточна - 2 662,00 грн.;
- заборгованість по процентах прострочена - 34 394,52 грн.;
- сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту - 255,52 грн.;
- сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим процентам - 664,08 грн.;
- сума 3% річних, нарахованим в порядку ст.625 ЦК України за несвоєчасну сплату кредиту - 49,50 грн.;
- сума 3% річних, нарахованим в порядку ст.625 ЦК України за несвоєчасну сплату нарахованих, але не сплачених процентів кредиту - 127,78 грн. (т.1 а.с.30-34).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем ОСОБА_1 надано суду квитанцію №14114_2 від 24.10.2023 року про часткове погашення боргу в сумі 78 000,00 грн. через відділення ПАТ АБ «Укргазбанк».
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановивши вищезазначені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі в порушення умов кредитного договору, укладеного з позивачем, зобов'язання за договором виконували неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом та процентами, яку на вимогу кредитора відповідачі зобов'язані сплатити.
Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що в порушення ст.9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Банком неправомірно нараховано та включено у суму боргу неустойку у вигляді індексу інфляції простроченої заборгованості та 3% річних, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Так, статтею 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено наступне:
ч.1 - загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій російською федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором;
ч.2 - за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов'язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру;
ч.3 - кредитор з урахуванням вимог частин першої та другої цієї статті зобов'язаний здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором та/або договором позики у семиденний строк з дня надходження письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи.
У разі невиконання кредитором свого обов'язку щодо здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором та/або договором позики на умовах, визначених цією статтею, така заборгованість вважається автоматично перерахованою на наступний день після закінчення відповідного семиденного строку з дня надходження до кредитора письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи.
ч.5 - відповідальність за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов'язань за кредитним договором та/або договором позики покладається на російську федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права;
ч.6 - положення частин першої - п'ятої цієї статті поширюються виключно на кредитні договори та договори позики, укладені:
до дати початку тимчасової окупації з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;
до 14 квітня 2014 року з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Положення частин першої - п'ятої цієї статті не поширюються на заборгованість внутрішньо переміщених осіб, які:
залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій російською федерацією території України та в яких станом на дату початку тимчасової окупації наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики;
залишили або покинули своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях та станом на 14 квітня 2014 року в яких наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики.
24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє по теперішній час.
Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року, тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у м. Каховка Херсонської області, яке наразі є тимчасово окупованим російською федерацією.
Відповідно до довідок № 2114-7001414918 від 10 серпня 2022 року та № 2114-7001650084 від 28 листопада 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 32,33).
З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви Банком, вбачається, що станом на лютий 2022 року (тимчасова окупація м.Каховка), а також станом на момент отримання відповідачами статусу внутрішньо переміщених осіб, у останніх наявна заборгованість за кредитним договором, оскільки вони не в повному обсязі виконували свої зобов'язання по сплаті щомісячних обов'язкових платежів ще до повномасштабного вторгнення рф на територію України (т.1 а.с. 30-34).
З даного розрахунку також вбачається, що нарахування Банком сум інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачами зобов'язань по сплаті кредитних коштів здійснено у порядку ст.625 ЦК України за період з 11.10.2018 року по 23.02.2022 року, тобто до дати тимчасової окупації м.Каховка Херсонької області та отримання відповідачами статусу внутрішньо переміщених осіб.
Нарахування відсотків за користування кредитними коштами відбувалося за мінімальною ставкою, визначеною п.1.4.1. Кредитного договору, неустойка (пеня, штрафи) Банком не нараховувались.
Зважаючи на надані позивачем докази, колегія суддів не може погодитись з доводами відповідачів, викладеними в апеляційній скарзі, про наявність підстав для застосування положень статті 9-2 Закону України №1646 ІХ від 14.07.2021 року до спірних правовідносин, оскільки, незважаючи на те, що кредитний договір укладено до лютого 2022 року і після окупації м.Каховка Херсонської області відповідачі набули статусу внутрішньо переміщених осіб, однак станом на лютий 2022 року та на момент отримання відповідачами статусу внутрішньо переміщених осіб у позичальників мало місце прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, що відповідно до положень ч.6 ст.9-2 зазначеного Закону має наслідком не поширення положеннь частин першої - п'ятої цієї статті на заборгованість внутрішньо переміщених осіб.
Крім того, з позовної заяви вбачається, що вимог про стягнення неустойки, підвищеної процентної ставки за прострочення виконання зобов'язань у цій справі Банком не заявлено.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення суми заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, що передбачено ст.625 ЦК України, з огляду на встановлені апеляційним судом наступні обставини.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи наведене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
У постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року, справа № 522/9547/13-ц, зазначено, що проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання, на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Крім того, якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Звернувшись у липні 2023 року до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту, позивач змінив порядок, умови і строк виконання зобов'язання щодо повернення всієї суми кредиту з нарахованими відсотками.
Отже, з огляду на те, що на нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених ст.625 ЦК України Банк має право після закінчення строку кредитування, а позивач нарахував ці суми за період з 11.10.2018 року по 14.02.2022 року, тобто в період дії строку кредитування, застосувавши при цьому підвищену процентну ставку за прострочення виконання зобов'язань, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідачів суми заборгованості, яка складається із суми індексу інфляції та трьох відсотків річних.
На підставі наведеного, суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів, необхідно зменшити на загальну суму 1 096,88 грн., яка включає в себе:
сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту - 255,52 грн.;
сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим процентам - 664,08 грн.;
сума 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасну сплату кредиту - 49,50 грн.;
сума 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасну сплату нарахованих, але несплачених процентів по кредиту - 127,78 грн.
Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи відповідачів щодо неналежного їх повідомлення про день та час розгляду справи, з огляду на наступне.
Відповідно до п.4.3.3. кредитного договору позичальник зобов'язується протягом 3 (трьох) банківських днів письмово повідомити Банк про зміну місця реєстрації або місця проживання, номера телефону. Аналогічні положення встановлені й для поручителя у п.6.4. Договору поруки.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачі повідомляли Банк про зміну місця свого проживання, як внутрішньо переміщені особи.
Оскільки відповідачами порушено п.4.3.3. Кредитного договору та п.6.4. Договору поруки, у зв'язку з чим позивач при зверненні з позовними вимогами, правомірно зазначив адресу відповідачів, яка вказана в кредитному договорі.
Відповідно до ч.1 ст. 12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачів про день та час слухання справи повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що свідчить про належне їх повідомлення.
Крім того, після того, як відповідачі звернулися до суду з заявою про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції направляв судові повістки відповідачам на електронну адресу, зазначену ОСОБА_1 у своїй заяві. Зазначені обставини не дають підстав для висновку про необізнаність відповідачів із розглядом справи в суді першої інстанції та неможливість подати пояснення по справі до суду.
Також слід зауважити, що на момент подання позивачем позову останнім було дотримано вимоги ч.1 ст.27 ЦПК України щодо підсудності даної справи, оскільки відомостей щодо зміни місця реєстрації відповідачами Банку не надано.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції прийняв справу до свого провадження і лише під час розгляду справи встановив нове місце реєстрації відповідачів, колегія суддів вважає правомірним продовження розгляду справи Нововоронцовським районним судом Херсонської області, що відповідає положенням ч.2 ст.31 ЦПК України.
Апеляційний суд відхиляє й доводи відповідачів про те, що під час ухвалення рішення судом не враховано п.5.4. та п.5.5. Кредитного договору, відповідно до яких позичальник не відповідає за порушення зобов'язань якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили (обставин форс-мажору), визначених цим розділом. Довідкою Торгово-промислової палати від 24.02.2022 року №2024/02.0-7.1. війна визнана форс-мажорною обставиною, наслідком чого є те, що жодної відповідальності за порушення кредитних зобов'язань не може бути під час воєнного стану.
З цього приводу слід зазначити наступне.
У своєму листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України виклала позицію про те, що війна в Україні належить до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що виключає можливість притягнення до відповідальності за порушення зобов'язання.
Законом України від 15.03.2022р № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, зокрема, таке:
- тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
В зазначеному листі від 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили), як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок, тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання такого сертифіката беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 03.04.2024 року у справі № 453/1229/22.
Вказаним Законом України від 15.03.2022р № 2129-IX не припинено виконання рішень судів в принципі.
Суд апеляційної інстанції враховує вказане вище, а також те, що відповідачі не обґрунтували невиконання своїх зобов'язань за кредитним договором належними доказами, які вказували б на те, що існували непереборні обставини, за яких вони не могли виконувати свої зобов'язання в зазначений час.
Зважаючи на вище наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене судом першої інстанції рішення слід змінити, зменшивши суму заборгованості, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь банку з 167 582,31 грн. до 166 485,40 грн.
У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.367,368,376,381,382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Поковба Василь Васильович, задовольнити частково.
Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2024 року змінити, зменшивши розмір суми заборгованості за кредитним договором №0146/04/2017/0267 від 05.04.2017 року, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», з 167 582,31 грн. до 166 485,40 грн., та розмір судових витрат з 2 513,74 грн. до 2 497,28 грн., що складає по 1 248,64 грн. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2025 року.
Головуючий О.В.Кутурланова
Судді: Л.П.Воронцова
І.В.Склярська