Справа №583/6140/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/719/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Хуліганство
04 червня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
неповнолітньої особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_7 ,
законного представника неповнолітньої особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами законного представника неповнолітньої особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.01.2025, якою відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення суспільно-небезпечного діяння передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом,-
Як слідує з матеріалів справи 16.10.2024 близько 00.20 год ОСОБА_7 перебував біля маркету «Обжорка», розташованого за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Батюка, буд. 9, тобто знаходився у громадському місці, де нахабно, виявляючи своє зневажливе ставлення до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, в присутності неповнолітнього ОСОБА_10 , безпричинно виражаючись нецензурною лайкою, підійшов до металевої установи для паркування велосипедів та штовхнув її ногою.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_7 , перебуваючи в громадському місці, знаходячись біля маркету «Обжорка», діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у зневажливому ставленні до чужого майна, підійшовши до працюючого кавового автомату «Sagoma LuceE/5 Codico D31500C253000 Matricola 05110130», який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_11 , безпричинно, завдав по ньому правою ногою близько 2-3 ударів, після чого, схопивши обома руками, звалив на землю з метою його пошкодження, припинивши при цьому роботу кавового автомату, та зник з місця події. В результаті протиправних дій ОСОБА_7 було пошкоджено кавовий автомат «Sagoma LuceE/5 Codico D31500C253000 Matricola НОМЕР_1 », монетоприймач NRI G 46, купюроприймач Cash Code MSM та антівандальний корпус, чим завдано матеріальних збитків ОСОБА_11 на суму 25 300 гривень, а також порушено нормальний порядок роботи підприємницької діяльності останньої.
Суспільно небезпечні дії неповнолітнього ОСОБА_7 , які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
09.12.2024 прокурор звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням, про застосування відносно ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
23.01.2025 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення суспільно-небезпечного діяння передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
З таким рішенням суду не погодились законний представник неповнолітньої особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 , та кожен окремо, подали апеляційні скарги в яких:
- законний представник просила ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.01.2025, скасувати та винести нову ухвалу, якою застосувати до неповнолітнього ОСОБА_7 амбулаторне лікування в закладі з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Крім цього, просила повторно дослідити докази у справі та допитати експерта, який надав висновок № 997 від 27.11.2024 з приводу можливості застосування до неповнолітнього ОСОБА_7 заходів амбулатоного чи стаціонарного лікування;
- захисник просила ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.01.2025, змінити та пом'якшити вид примусових заходів медичного характеру та застосувати до неповнолітнього ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Також захисник просила дослідити консультативний висновок спеціаліста від 16.01.2025.
В обгрунтування своїх вимог законний представник зазначала, що матеріали справи судом першої інстанції розглянуті не повно та без врахвання всіх її обставин. Зокрема апелянт наголошувала про те, що судом безпідставно недопитано експерта, який виносив висновок в якому йдеться про те, що ОСОБА_7 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги. Зауважувала, що з дати винесення вказаного висновку та до дати постановлення судом ухвали минуло 2 місяці і за цей час ОСОБА_7 проходив додаткове лікування. Також, суд не врахував того, що неповнолітній ОСОБА_7 навчається в школі, скарг від вчителів на нього не надходило, тобто він не є суспільно-небезпечним. За таких обставин, враховуючи соціальні зв'язки ОСОБА_7 та його вік, законний представник вважала, що для лікування ОСОБА_7 було б достатньо заходів у виді саме абмулаторного лікування.
Захисник зазначала, що правильність фактичних обставин справи вона не оскаржує, днак була не згодна з рішенням суду про необхідність застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
Захисник цитувала зміст висновку експерта, який покладений судом в основу рішення, та зміст п.1 ч. 1 ст. 94 КК України і вважала, що суд не врахував ні її позиції, як захисника, ні позиції законного представника, про те, що відносно ОСОБА_7 достатньо амбілаторного лікування, оскільки він учень школи та йому слід закінчити навчання і здати ЗНО. Також захисник зауважувала і на тому, що висновок експерта для суду не є обов'язковим та просила врахувати, що на сьогодні ОСОБА_7 навчається в 11 класі Охтирської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11, відвідує психолога, стоїть на обліку у дитячого лікаря - психіатра КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», не становить суспільної небезпеки для оточуючих, неодноразово проходив додаткове лікування в медичних закладах та весь час знаходиться під контролем матері.
Заслухавши доповідь судді, думки неповнолітньої особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 , його законного представника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 , які вимоги апеляційних скарг підтримали, просили відносно ОСОБА_7 застосувати амбулаторне лікування в закладі з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення апеляційниих скарг заперечила, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як слідує з матеріалів справи ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржена двома її учасниками - законним представником неповнолітньої особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та захисником ОСОБА_9 , які правильності встановлення судом фактичних обставин щодо вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, під сумнів не ставлять та не оскаржують.
Водночас, апелянти не погоджувались з видом примусових заходів медичного характеру, які застосував суд відносно ОСОБА_7 , а саме з тим, що останнього слід госпіталізувати до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом та вважали, що достатнім для ОСОБА_7 буде абмулаторне лікування, а тому просили ухвалу суду змінити або ж скасувати з урахуванням їх вимог.
За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 404 КПК України колегія суддів матеріали кримінального провадження переглядає в межах заявлених апелянтами вимог та зазначає наступне.
Порядок здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру регламентований главою 39 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України: підчас постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Встановивши, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до роз'яснень, які містить п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» ухвала (постанова) у справі про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам кримінально-процесуального закону і крім вирішення питань, передбачених ст.420 КПК України, містити в собі як формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом установленим, так і посилання на перевірені в судовому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки, а також мотиви прийнятого ним рішення по суті.
Згідно із ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Як встановлено п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру, як госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
При цьому, примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК України), - висновку судово-медичної експертизи.
Колегіє суддів встановлено, що судом першої інстанції, при постановленні ухвали про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру, вказаних вимог закону дотримано.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що на час вчинення вище вказаного суспільно небезпечного діяння ОСОБА_7 в період інкримінованого йому діяння страждав і на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизотипового розладу. Встановлено, що вказане хронічне психічне захворювання позбавляло ОСОБА_7 можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. За своїм психічним станом ОСОБА_7 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. За своїм психічним станом, відповідно до ст. 92 КК України, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги. Також судом встановлено, що ОСОБА_7 з урахуванням особливостей його інтелектуально-мнестичної, емоційно-вольової та особистісної сфер, емоційного стану та віку міг правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження та може давати про них відповідні покази. У ОСОБА_7 підвищеної схильності до фантазування та підвищеної схильності до навіювання не виявлено.
Що стосується доводів апеляційних скарг законного представника та захисника з приводу того, що на даний час ОСОБА_7 не становить суспільної небезпеки для оточуючих людей, оскільки з дати винесення вказаного висновку та до дати постановлення судом ухвали минуло 2 місяці і за цей час ОСОБА_7 проходив додаткове лікування, що ОСОБА_7 навчається в школі, скарг від вчителів на нього не надходило, що ОСОБА_7 відвідує психолога, стоїть на обліку у дитячого лікаря - психіатра КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», що він неодноразово проходив додаткове лікування в медичних закладах та весь час знаходиться під контролем матері, у зв'язку з чим до нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру у виді примусового амбулаторного лікування, то слід зазначити про наступне.
У відповідності до вище наведених вимог кримінального процесуального закону, суд, при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного характеру, серед іншого, має встановити зокрема, чи було вчинене особою суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, у стані неосудності, а також чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Як слідує з матеріалів спарви судом було встановлено, що такі обставини підтверджуються висновком експерта № 997 від 27.11.2024, згідно якого ОСОБА_7 в період інкримінованого йому діяння страждав і на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизотипового розладу. Вказане хронічне психічне захворювання позбавляло ОСОБА_7 можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. За своїм психічним станом ОСОБА_7 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. За своїм психічним станом, відповідно до ст. 92 КК України, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги.
Таким чином, судом було встановлено, що ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності. Обставин, які б вказували, що на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_7 видужав або в наслідок змін у стані його здоров'я відпала потреба у застосуванні примусових заходів медичного характеру, встановлено не було.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив одержані у передбаченому КПК України порядку докази та правомірно застосував щодо ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру.
В апеляційній скарзі захисник цитувала зміст висновку експерта, який покладений судом в основу рішення, та зміст п.1 ч. 1 ст. 94 КК України і вважала, що суд не врахував ні її позиції, як захисника, ні позиції законного представника та зауважувала, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, з чим колегія судідв погодитись не може, оскільки саме цей доказ слугує ключовим для встановлення підстав для задоволення чи відмови в задоволенні вимог клопотання прокурора.
Слід зазначити, що апеляційним судом перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції з урахуванням тих обставин, які були актуальні на час його постановлення, а тому ті обставини, що з перебігом тривалого часу лікування ОСОБА_7 , за словами апелянтів, знизився рівень суспільної небезпеки, не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.01.2025.
Крім того, будь-яких підтверджуючих вказані обставини даних, суду надано не було, а надана колегії суддів захисником копія консультатичного висновку спеціаліста, в черговий раз підтверджує факт наявності у ОСОБА_7 діагнозу «шизотиповий розлад особистості F21.0» що дійсно потребує його лікування.
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення про застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді районним судом клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , які б слугували підставою для зміни чи скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги, колегією суддів не встановлено.
За наведеного, апеляційні скарги законного представника та захисника особи, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.01.2025, якою відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення суспільно-небезпечного діяння передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом, залишити без зміни, а апеляційні скарги законного представника неповнолітньої особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 на цю ухвалу, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4