Номер провадження: 11-сс/813/858/25
Справа № 521/3822/25 1-кс/521/1591/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 17.04.2025, якою в межах к/п №12025162470000111 від 15.01.2025 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тецьке Старобельського р-ну Луганської обл., громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, було застосовано запобіжний захід у вигляді застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12025162470000111 від 15.01.2025 було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та застосовано стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., із покладенням на останнього строком до 12.06.2025 включно, в межах строку досудового розслідування, відповідних обов'язків.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що органом досудового розслідування була доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та існування ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення, обумовлені обставинами вчинення даного кримінального правопорушення, особистою зацікавленістю підозрюваного в отриманні неправомірної вигоди з метою власного збагачення, узгодженістю дій співучасників.
З урахуванням викладених обставин, а також з огляду на дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, тобто має міцні соціальні зв'язки, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення підозрюваному застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не погодилась із оскаржуваною ухвалою з огляду на наступні обставини:
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що у органу досудового розслідування не було підстав для ініціювання перед судом клопотання про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу через 7 днів з моменту вручення повідомлення про підозру, натомість, підозрюваний на виклики слідчого з'являється, не спілкується з іншими сторонами кримінального провадження та свідками;
- слідчим суддею було застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави за відсутності підстав, натомість, ОСОБА_7 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, сім'ю, є пенсіонером, одружений, при цьому, жінка також є пенсіонером, має на піклуванні онука, який хворіє;
- визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для підозрюваного ОСОБА_7 , його родина не в змозі внести її розмір.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що 11.04.2025 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (а.с. 30-35).
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він 05.03.2025 о 09:45 год., перебуваючи перед вхідними дверима до магазину, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Князя Ярослава Мудрого, буд. 14/11, реалізуючи свій злочинний умисел, відповідно до відведеної йому ролі, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, отримав від ОСОБА_10 свою частину переданої ОСОБА_11 неправомірної вигоди в розмірі 600 доларів США, поміщених до конверту зеленого кольору, за вплив на прийняття адміністратором територіального сервісного центру рішення про успішну здачу ОСОБА_11 практичного іспиту на право керування транспортними засобами.
Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 разом з ОСОБА_11 попрямували до кафе, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 18/1, навпроти будівлі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), на зустріч з товаришем ОСОБА_7 , який 06.03.2025 з метою здачі практичного іспиту мав відвести їх до м. Подільськ Одеської області, для узгодження умов поїздки.
Прямуючи до вказаного кафе та перебуваючи у його приміщенні, ОСОБА_7 повідомляв ОСОБА_11 , що працює в автошколі та в територіальному сервісному центрі, перший заступник керівника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) є його знайомим, називав анкетні дані цієї особи та повідомив, що після зустрічі піде до нього та поспілкується з приводу здачі іспиту, розповідав про осіб, яким раніше допомагав успішно скласти практичний іспит, інформував про порядок його здачі, тим самим додатково підтвердив вже сформоване у ОСОБА_11 переконання, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 в дійсності зможуть посприяти у вирішенні питання щодо успішного складання ним практичного іспиту на право керування транспортними засобами та отримання посвідчення подія.
В подальшому 06.03.2025 ОСОБА_11 разом з ОСОБА_7 на автомобілі під керуванням товариша останнього прибули до ТСЦ №5149, розташованого за адресою: Одеська обл., Подільський р-н, м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 202 Б, де ОСОБА_11 успішно склав практичний іспит на право керування транспортними засобами та отримав посвідчення подія.
Питання стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України в апеляційному порядку сторонами кримінального провадження не заперечується, внаслідок чого апеляційний суд доходить переконання, що така підозра є обґрунтованою та підтверджується матеріалами, доданими до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
На переконання апеляційного суду, в даному випадку сукупності зібраних органом досудового розслідування доказів достатньо для формування стійкого переконання у причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, тому підозра у вчиненні останнім зазначеного злочину є обґрунтованою.
Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В цьому контексті апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні у справі «Клішин проти України», відповідно до якої наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитись відповідними доказами.
На переконання колегії суддів, органом досудового розслідування була доведена наявність в зазначеному кримінальному провадженні ризиків можливого переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, обумовлені тим, що: останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, відповідальність за який передбачена у виді штрафу від 2000 до 5500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 2-х до 5-ти років; особисто знайомий із іншою особою, підозрюваною у вчиненні даного кримінального правопорушення, що може свідчити про можливість коригування його дій із цією особою, впливу на зміст показань, тощо; має процесуальну можливість ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження та анкетними даними свідків, які підлягають безпосередньому допиту судом під час судового розгляду, що свідчить про існування такого ризику до моменту проведення допиту свідків судом; ОСОБА_12 , офіційно не працевлаштований, законних засобів до існування не має, обґрунтовано підозрюється у вчинення корупційного кримінального правопорушення, що може підштовхнути його до вчинення інших кримінальних правопорушень з метою власного збагачення.
При цьому, відповідно до позиції ЄСПЛ, викладеної в рішенні «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом із тим, заслуговують на увагу доводи захисника про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, зокрема, одружений, має родину та піклується про онука, який хворіє (а.с. 88-89), є пенсіонером (а.с. 95), проте зазначені обставини, хоча й характеризують підозрюваного ОСОБА_7 з позитивного боку, проте, з огляду на обставини злочину, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а також з урахуванням доведених органом досудового розслідування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не можуть слугувати підставою для застосування стосовно нього більш м'якого, ніж застава, запобіжного заходу, або підставою для відмови в застосуванні жодного запобіжного заходу.
Що стосується тверджень захисника ОСОБА_8 стосовно непомірності визначеного підозрюваному ОСОБА_7 розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За приписами п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, визначається в межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Санкція інкримінованого ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, передбачає покарання у виді штрафу від 2000 до 5500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 2-х до 5-ти років, на підставі чого зазначене кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.
При цьому, розмір застави визначається слідчим суддею, судом, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
В цьому контексті апеляційний суд приймає до уваги положення п. 25 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022, в якому Суд зауважує на тому, що загальні принципи щодо обґрунтування визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява №26744/16, п.п. 154-157, від 04.07.2019), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява №12050/04, п.п. 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, п. 70, від 22.05.2018). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим ст. 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява №60859/00, п. 111, від 07.12.2006).
Враховуючи підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, який, відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, з огляду на обставини кримінального правопорушення, розмір ймовірно отриманої неправомірної вигоди (600 доларів США), майновий та сімейний стан підозрюваного, який є пенсіонером, одружений, середній розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_7 , відповідно до довідки про доходи, становить 13 000 грн. (а.с. 92), а також зважаючи на існування зазначених вище ризиків, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано визначив підозрюваному ОСОБА_7 заставу в найвищих межах розміру, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України для осіб, підозрюваних у вчиненні нетяжких злочинів, а саме в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Застава у вищевказаного розміру, на переконання суду апеляційної інстанції, здатна буде забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків та його належну процесуальну поведінку, з огляду на перспективу її втрати.
Додатковим спростуванням тверджень сторони захисту з приводу непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_7 слугує той факт, що визначена застава в розмірі 60 560 грн. була внесена підозрюваним 23.05.2025, на чому наголосив захисник в судовому засіданні апеляційного суду.
Окремо, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на теперішній час досудове розслідування зазначеного кримінального провадження завершено та 02.06.2025 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України направлено до Київського райсуду м. Одеси для судового розгляду.
Що стосується посилань сторони захисту на те, що у органу досудового розслідування не було підстав для ініціювання перед судом клопотання про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу через 7 днів з моменту вручення повідомлення про підозру, колегія суддів зауважує на наступному.
Так, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що системний аналіз вимог Глави 10 КПК України «Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування», а також положень ст. 176 КПК України, дає підстави стверджувати про те, що чинний кримінальний процесуальний закон не встановлює для органу досудового розслідування строку звернення із клопотанням про застосування запобіжного заходу, який би відраховувався від моменту повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Натомість, таке клопотання про застосування запобіжного заходу подається органом досудового розслідування у разі наявності для цього передбачених законом підстав, зокрема, обґрунтованої підозри особи у вчиненні певного кримінального правопорушення та наявності у кримінальному провадженні певних ризиків, яким необхідно запобігти шляхом застосування запобіжного заходу.
З урахуванням встановлення в даному кримінальному провадженні обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а також наявності вищезгаданих ризиків, слідчий за погодженням із прокурором, вважаючи зазначені обставини достатніми, звернувся до слідчого судді із відповідним клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що застосований стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави, є достатнім для запобігання вищенаведеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного на даному етапі досудового розслідування, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 17.04.2025, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4