Номер провадження: 11-сс/813/876/25
Справа № 493/552/25 1-кс/493/30/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Балтського районного суду Одеської обл. від 04.04.2025 про арешт майна у к/п №12025168180000040 від 02.04.2025 за ч. 4 ст. 358 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання дізнавача СД ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та було накладено арешт на вилучене 02.04.2025 під час огляду місця події посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 17.09.2016 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане Держсільгоспінспекцією в Одеській обл. з відкритими категоріями «А1, А2, В1, В2, С, D1, D2, Е1, Е2, F1, F2, G1, G2», шляхом заборони розпоряджатися вказаним майном та використовувати його.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, може відтак є необхідність у його збереженні з метою проведення експертного дослідження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- всупереч вимог КПК України із клопотанням про арешт майна до слідчого звернувся дізнавач, а не прокурор;
- ні клопотання дізнавача про арешт майна та долучені до нього матеріали, ні оскаржувана ухвала не містять відомостей про проведення будь-яких експертиз та залучення експертів, спеціалістів під час проведення огляду посвідчення тракториста-машиніста, серії НОМЕР_1 від 17.09.2016 року, що давало б можливість визначити реальність ознак підробки. Більш того, у клопотанні не було зазначено, які саме ознаки підробки вбачалися на посвідченні;
- рапорт, на підставі якого внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального проступку за ч. 4 ст. 358 КК України є нечитабельним, тобто не містить дату його складання, дату реєстрації, що перешкоджає можливості перевірити відповідність часу та умов, що передували внесенню відомостей до ЄРДР.
- до матеріалів справи, дізнавачем було долучено протокол огляду предмету від 03.04.2025, огляд DVD-R диску ємністю 4.7 ГБ на якому міститься копія відеозапису за 02.04.2025 по факту використання завідомо підробленого документа ОСОБА_7 , водночас матеріали справи не містять інформації та доказів походження оглянутого DVD-R диску тобто, яким чином останній потрапив до дізнавача, на який пристрій було здійснено запис
За таких обставин, представник власника майна ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 04.04.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити дізнавачу у задоволенні клопотання.
Представник власника майна ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений про дату та час судового засідання до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, із жодними клопотаннями не звертався. Водночас, прокурор Подільської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_9 направив на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, проти її задоволення заперечував.
Відтак, відповідно до ч. 4 ст. 107 та ст. 405 КПК України розгляд проведено без учасників судового розгляду та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За приписом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Водночас, ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні,3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ч. 2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, 02.04.2025до чергової частини ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській обл. надійшло повідомлення на лінію «102» про те, що 02.04.2025 в с. Коритне по вул. Шевченко було зупинено трактор, під керуванням ОСОБА_7 , який надав посвідчення тракториста-машиніста на своє ім'я серії НОМЕР_1 від 17.09.2016 року, яке має явні ознаки підробки.
02.04.2025 під час огляду місця події виявлено та вилучено посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 17.09.2016 року на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане Держсільгоспінспекцією в Одеській області, з відкритими категоріями «А1, А2, В1, В2, С, D1, D2, Е1, Е2, F1, F2, G1, G2».
У подальшому, постановою дізнавача СД ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 від 03.04.2025 зазначене посвідчення було визнане речовим доказом.
Метою накладення арешту на майно дізнавач визначив необхідність збереження речових доказів.
Водночас, апеляційний суд враховує надані прокурором документи, а саме копію висновоку експерта від 16.04.2025 №859/25-21 відповідно до якого бланк посвідчення тракториста-машиніста видане на ОСОБА_7 серії НОМЕР_1 від 17.09.2016 не відповідає аналогічним документам, які знаходяться в офіційному обігу на території України.
Таким чином, посвідчення ОСОБА_7 має ознаки об'єкта кримінального правопорушення та вочевидь відповідає критерію речового доказу.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, при цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Що стосується доводів представника власника майна з приводу того, що клопотання про арешт майна було подано дізнавачем, а не прокурором, апеляційний суд зауважує, що положення ст. 171 КПК України є спеціальними відносно приписів ст. 64-2 КПК України та, враховуючи неоднозначне застосування вимог закону в даному випадку, колегія суддів наголошує на тому, що клопотання дізнавача, який при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого,про арешт майна у зазначеному кримінальному провадженні затверджено прокурором, що свідчить про відсутність будь-яких порушень органом досудового розслідування вимог закону при складенні та затвердженні клопотання про арешт майна.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Приписами п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що на теперішній час підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Балтського районного суду Одеської обл. від 04.04.2025 про арешт майна, а саме посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 17.09.2016 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане Держсільгоспінспекцією в Одеській обл. з відкритими категоріями «А1, А2, В1, В2, С, D1, D2, Е1, Е2, F1, F2, G1, G2», вилученого 02.04.2025 під час огляду місця подіїу к/п №12025168180000040 за ч. 4 ст. 358 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4