Номер провадження: 22-ц/813/481/25
Справа № 497/2077/22
Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
22.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Кравцової А.В.,
за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі спадкоємця,
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі спадкоємця, в обґрунтування якого зазначив, що 19.04.2019 року ОСОБА_3 , в присутності двох свідків, отримала в борг у позивача ОСОБА_1 гроші в розмірі 74704,00 грн на лікування, що підтверджується виданою нею розписку, в якій, зокрема факт отримання грошей підтверджується свідками.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла не виконавши зобов?язання за розпискою. 20.05.2019 року позивачем подано приватному нотаріусу Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтареву В.В. вимогу кредитора.
Проте, в якості подяки ОСОБА_3 окремо залишила заповіт на ім?я позивача, згідно якого заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку - кадастровий номер 5121483800:01:001:0268, площею 2,3302 га, категорії земель сільськогосподарьского виробництва, яка розташована на території Залізничненської сільської ради Болградського району Одеської області.
05.12.2019 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОЕ 224762, в реєстрі за № 1233, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В.
Спадкоємець ОСОБА_2 вимогу позивача не задовольнив, позиковий борг не повернув, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.
Позивач просив суд стягнути зі спадкоємця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_1 грошові кошти за борговою розпискою виданою ОСОБА_3 19.04.2019 року, якою підтверджується отримання нею у ОСОБА_1 грошових коштів в борг в розмірі 74704,00 грн та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Болградський районний суд Одеської області рішенням від 17.05.2023 року відмовив в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі спадкоємця.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що позивач, що є одночасно і спадкоємцем, і кредитором, не зазначив та не надав жодного доказу (окрім зазначеної земельної ділянки, яку сам і прийняв у спадщину), про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого іншого рухомого/нерухомого майна та його вартості, та яке прийняв у спадщину відповідач. Будь-які інформаційні довідки про інше нерухоме і рухоме вартісне майно, що належали безпосередньо спадкодавцю - померлій ОСОБА_3 - в матеріалах даної справи відсутні, а відтак, відповідач не може відповідати своїм майном перед позивачем, який теж є спадкоємцем та отримав майно від спадкодавця і є стягувачем та боржником в одній особі. Суд зазначив, що ані пояснення позивача, ані свідчення свідків не мають значення для вирішення даної справи, оскільки, відповідно до ст. 1282 ЦК України, позивач не довів, та не надав належних та допустимих доказів про те, що відповідач отримав достатній обсяг спадкового майна та його вартість, та визначив межі відповідальності спадкоємця ОСОБА_2 за боргами спадкодавця ОСОБА_3 . Оцінюючи у підсумку належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо у даній справі, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності з обставинами та відомостями, що надані суду сторонами, та, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить р??ішення Болградського районного суду Одеської області від 17.05.2023 року по цивільній справі № 497/2077/23 скасувати, ???ухвалити нове рішення, за змістом позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що судом в основу такого висновку покладено виключно доводи представника відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Між тим, в обґрунтування позиції щодо існування альтернативних можливостей щодо стягнення зі спадкоємця боргу спадкодавця, стороною позивача було зроблено посилання на правовий висновок викладений в постанові ВС КЦС від 02.10.2019 року по справі № 636/2726/16-ц, згідно якого відсутність свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Зазначає, що Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов?язку в натурі.
Зазначає, що за позовною заявою ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 19.06.2023 року відкрито провадження по справі № 497/980/23, що свідчить про навмисне приховання від суду відповідачем факту наявності спадкового майна під час розгляду справи № 497/2077/22, рішення в якої є предметом даного оскарження.
Посилається, що позивачем в судових засіданнях пояснювалось, що до складання спадкодавцем на його ім?я заповіту, ним за договором купівлі-продажу придбано у ОСОБА_3 іншу земельну ділянку, саме щодо цієї земельної ділянки виявлено помилку в кадастровому номері, яку він виправляв за власний кошт.
Щодо заповіту, то він не має жодного відношення до боргового зобов?язання спадкодавця, і є вільним волевиявленням останньої.
Зазначає, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (постанова Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N? 63цс13). Отже розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг. Так, підтвердженням укладення договору позики між позивачем як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником та закріпленням факту отримання останньою в борг грошових коштів у сумі 74704,00 грн є згадана вище розписка від 19.04.2019 року, написана власноручно ОСОБА_3
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.07.2023 року роз'яснювалось ОСОБА_2 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 копію ухвали про відкриття провадження від 12.07.2024 року отримала 13.07.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач звернувся з заявою до нотаріусу про вступ у спадок, відповідно до витягу з реєстру прав власності у власності спадкодавиці була лише земельна ділянка з кадастровим номером 5121483800:01:001:0268, яку відповідно до заповіту прийняв скаржник.
Посилання скаржника, на те що відповідач повинен відповідно до ст. 1282 ЦПК України, та п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦПК України, примусово виконати обов'язок в натурі, оскільки спадкодавиця/боржниця мала на момент смерті інше майно, яке відповідач приховав. Але дане твердження скаржника не відповідає дійсності, так в матеріалах справи міститься спадкова справа, де зазначена вся інформація стосовно наявного майна, яке належало або могло належати спадкодавиці. Апелянт мав та має доступ до відкритих реєстрів та не надав жодного доказу на момент слухання справи, про наявність іншого майна у ОСОБА_3 на момент смерті, або будь якого іншого майна, яке зберігалось би у третіх осіб.
Посилання апелянта, що вже після розгляду справи відповідач подав позов про визнання права власності в порядку спадкування (справа № 497/980/23) не є прихованням будь-якого майна, як це стверджує апелянт, а є лише визнання право власності на майно колгоспного двору, членом якого є відповідач, головою даного колгоспного двору був його покійний батько, та документи на домогосподарство, яке є колгоспним, не збереглися, тому відповідач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про визнання право власності на дане домогосподарство, дані твердження підтверджується наявними у матеріалах справи доказах. А відтак були розглянуті судом першої інстанції. Звертає увагу суду, що апелянт не додав допустимих доказів, які б підтверджували його твердження, що відповідач отримав від покійній матері майно, або є «приховане» майно, на суму яка зазначена у розписці.
Відповідач зазначає, що посилання скаржника у апеляційний скарзі на відкрите 19.06.2023 року справу про визнання право власності на майно колгоспного двору, членом якого є відповідач, не є винятковим випадком, оскільки спадкова справа, яка була відкрита після смерті боржниці ОСОБА_3 , є предметом дослідження і по справі № 497/980/23.
24.10.2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи: належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину, подану 26.05.2023 року приватному нотаріусу Болградського районного нотаріального округу Ажинтареву В.В.
Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 18.11.2023 року надійшли заперечення на долучення доказів та клопотання про долучення доказів: постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.05.2023 року, постановлену приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Ажинтаревим В.В.; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру від 03.07.2023 року; заяву ОСОБА_3 про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.12.2018 року; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.06.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи зазначені докази, подані відповідачем, та приєднано до матеріалів справи копію заяви ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину, подану 26.05.2023 року приватному нотаріусу Болградського районного нотаріального округу Ажинтареву В.В., для всебічного повного з'ясування всіх обставин справи, крім того під час розгляду справи судом апеляційної інстанції сторони по справі посилались на зазначені обставини.
Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 03.10.2024 року надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи звіту про ринкову вартість об'єкта нерухомості.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи зазначений доказ для всебічного та повного з'ясування всіх обставин справи.
Учасники процесу у судове засідання, призначене на 22.05.2025 року о 15:50 годині не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 судову повістку отримала 08.04.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Від представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшла заява про проведення засідання без присутності представника відповідача, просила суд апеляційну скаргу відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, що є одночасно і спадкоємцем, і кредитором, не надав доказів про наявність у спадкодавця на праві власності будь-якого іншого рухомого/нерухомого майна та його вартості. Суд зазначив, що відповідно до ст. 1282 ЦК України, позивач не довів, та не надав належних та допустимих доказів про те, що відповідач отримав достатній обсяг спадкового майна та його вартість, та визначив межі відповідальності спадкоємця ОСОБА_2 за боргами спадкодавця ОСОБА_3 . Враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України).
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що реальним (від лататинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути зі спадкоємця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 грошові кошти за борговою розпискою, виданою ОСОБА_3 19.04.2019 року, якою підтверджується отримання нею у ОСОБА_1 грошових коштів в борг в розмірі 74704 грн.
Позивачем на підтвердження заявлених вимог надано до суду копію розписки від 19.04.2019 року, яка засвідчена суддею Кравцовою А.В.
Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 473/995/18 (провадження № 61-6674св21), від 14 липня 2021 року у справі № 266/7291/18-ц (провадження № 61-96св21), від 25 березня 2019 року у справі № 211/2672/16-ц (провадження № 61-41785св18), від 30 січня 2019 року у справі № 751/1000/16-ц (провадження № 61-586св17).
З наданої позивачем розписки вбачається, що ОСОБА_3 отримала в борг у ОСОБА_1 гроші в розмірі 74704 грн. Факт отримання грошей підтверджується підписами двох свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть НОМЕР_1 , яке було видане 18.05.2019 року Болградським районним відділом державної РАЦС ГТУЮ в Одеській області, а/з №387.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
Із матеріалів спадкової справи № 60-2019 до майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений19 квітня 2019 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В., зареєстрований в реєстрі за № 404, яким заповідалаОСОБА_1 на випадок своєї смерті земельну ділянку площею 2,3302 га, що розташована: Одеська область, Болградський район, Залізничненська сільська рада, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за кадастровим номер 5121483800:01:001:0268.
20 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріусаБолградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтарева В.В., із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_2 шляхом звернення 01 липня 2019 року із заявою про прийняття спадщини за законом до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтарева В.В.
Згідно заяви № 138 від 01.07.2019 року ОСОБА_8 відмовився від прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_3 , на користь сина померлої - ОСОБА_2 .
Зазначені обставини свідчать про те, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями є: син ОСОБА_2 - спадкоємець за законом та ОСОБА_1 - спадкоємець за заповітом.
15.12.2019 роуц приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,3302 га, що розташована: Одеська область, Болградський район, Залізничненська сільська рада, кадастровим номер 5121483800:01:001:0268.
Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.
Відповідно до статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.
Разом з тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Із матеріалів спадкової справи № 60-2019 вбачається, що 20.05.2019 року ОСОБА_1 заявив вимоги до спадкоємця в частині повернення коштів у розмірі 74704 грн.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, і звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Судом встановлено, що у справі, яка переглядається, кредитор ОСОБА_1 своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, пред'явивши вимоги за існуючим зобов'язаннями боржника, про отримання померлою ОСОБА_3 від нього позики у розмірі 74704 грн, повернення якої на момент смерті не відбулося, що підтверджується матеріалами справи.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна.
Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21), від 22 червня 2022 року у справі № 592/8474/20 (провадження № 61-4657св21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 521/10631/20 (провадження № 61-5934св22), від 01 лютого 2023 року у справі № 210/1489/14-ц (провадження № 61-11200св20).
Суд же першої інстанції на це уваги не звернув і, незважаючи на дотримання позивачем строку для пред'явлення вимоги до відповідача як спадкоємця, який прийняв спадщину, прийшов до неправильного висновку про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів вартість отриманого у спадщину майна. Такий висновок суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача.
Зважаючи на те, що відповідач прийняв спадщину після смерті матері, а тому несе зобов'язання перед його кредитором в межах вартості майна, одержаного у спадщину за правилами частини 1 статті 1282 ЦК України.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
У постанові від 06 листопада 2019 року в справі № 559/375/16 Верховний Суд зазначив, що записи в погосподарських книгах визнавалися як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право власності. Під час вирішення питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди в порядку спадкування записи в погосподарських книгах оцінюються в сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Згідно з інформацією з погосподарської книги Залізничненської сільської ради зареєстровано домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці закріпленій за Залізничненською сільською радою, в домоволодінні постійно був зареєстрований ОСОБА_8 , і на день його смерті були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
Як встановлено апеляційним судом, 26.05.2023 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Ажинтарева В.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину 2/5 частки будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначивши, що з вказаного будинку 1/5 частка належала особисто спадкодавцю, 1/5 частка належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спадкоємцем якого була його дружина - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Ажинтарева В.В. від 26.05.2023 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі зазначеного свідоцтва.
Вартість будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно звіту про ринкову вартість об'єкта нерухомості, проведеного ТОВ «БУДЕКСПЕРТ-Т», станом на 21 березня 2023 року складає 46000 грн.
Отже до складу спадкового майна увійшли 2/5 частки зазначеного вище будинку та земельна ділянка за кадастровим номером 5121483800:01:001:0268, вартість якої складає 84484 грн 32 копійки, згідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку, створеного за допомогою програмного забезпечення відділом у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 28.11.2019 року.
Зважаючи на вищевикладене, вартість спадкового майна склала 102884,32 грн (84484+46000*2/5). З яких частка спадкового майна відповідача становить 17,88%.
Таким чином, з урахуванням частки спадкового майна відповідача, на користь позивача підлягають стягненню 17,88% від суми боргу, що складає 13357,08 грн (74704 грн * 17,88%).
Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що згідно принципу змагальності цивільного процесу, закріпленого у статтях 12, 81 ЦПК України, за яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, - доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12.
Отже висновок суду першої інстанції про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів про вартість спадкового майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов'язок доказування наведених обставин на позивача.
Колегія суддів зауважує, що як вже зазначалось вище статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
З огляду на викладене, встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність боргових зобов'язань спадкодавця, факт прийняття спадщини відповідачем після смерті позичальника ОСОБА_3 , наявність спадкового майна у вигляді нерухомого майна, не надання відповідачем доказів на спростування того, що вартість спадкового майна не перевищує розмір боргу, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 13357,08 грн.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі спадкоємця задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , який є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 борг за розпискою від 19 квітня 2019 року у сумі 13357,08 грн, однак в межах вартості майна одержаного в спадщину.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 під час подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн, що підтверджується фіскальним чеком платіж № 1025076759 від 20.10.2022 року та судовий збір в сумі 496,20 грн, що підтверджується фіскальним чеком платіж № 1025076882 від 20.10.2022 року, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 1488,60 грн, що підтверджується фіскальним чеком платіж № 1172918782 від 23.06.2023 року.
У зв'язку з тим, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 532,32 грн.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 17 травня 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі спадкоємця задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , який є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 борг за розпискою від 19 квітня 2019 року у сумі 13357,08 грн, однак в межах вартості майна одержаного в спадщину.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 532,32 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 червня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
М.В. Назарова