Справа № 137/717/25
Провадження №11-кп/801/736/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 30.05.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч.ч. 1, 2 ст. 209 КК України, в кримінальному провадженні №12024020010001775,
Цією ухвалою суду обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів щодо обвинуваченої ОСОБА_9 , тобто до 28.07.2025 включно, з визначенням розміру застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 гривень.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати посади або займатись певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, наявні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які підтверджуються поведінкою ОСОБА_9 , яка неодноразово порушувала умови попередньо обраних запобіжних заходів, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить дотримання обвинуваченою процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , посилаючись на необґрунтованість та невмотивованість судового рішення, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 30.05.2025 та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та зменшити розмір застави до двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 500 гривень.
Свої апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що судом не в повній мірі враховано особу обвинуваченої, яка має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні трьох дітей, раніше не судима, не обґрунтовано у чому полягає недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора та які базуються на припущенням та жодним доказом необґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді, виступ сторони захисту на підтримку апеляційної скарги, прокурора, на думку якого судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, перевіривши матеріали контрольного провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з вимогами п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Положеннями ст. 422-1 КПК України передбачено порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Висновок, викладений в ухвалі cуду першої інстанції від 30.05.2025 щодо підстав для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора про застосування до обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, послався на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, наявність ризиків, передбачених у ч.1 ст. 177 КПК України, та доведеність невиконання обвинуваченою умов, покладених на неї при застосуванні раніше обраних запобіжних заходів.
Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, у тому числі тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати посади або займатись певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України - переховування обвинуваченої від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які дають підстави для обрання щодо обвинуваченої найсуворішого запобіжного заходу.
Крім того, доведений факт порушення обвинуваченою умов попередньо обраних запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, який ґрунтується на наступному.
Так, будучи під застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у підготовче судове засідання 05.02.2025 обвинувачена не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надала.
Також ОСОБА_8 не з'явилась в судове засідання і 05.03.2025, у зв'язку з чим судом було задоволено клопотання прокурора про оголошення обвинуваченої в розшук та надано дозвіл на її затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про її затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про заміну запобіжного заходу.
Ухвалою суду від 21.03.2025 застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, однак обвинувачена не з'явилась у підготовче судове засідання, яке призначено на 02.04.2025, про причини неявки суд не повідомила, у зв'язку з чим судом задоволено клопотання прокурора та ОСОБА_8 оголошено в розщук та надано дозвіл на її затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про її затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про заміну запобіжного заходу.
Отже, з урахуванням характеру та ступеня тяжкості інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, суворості покарання, яке їй загрожує в разі визнання винуватою у їх вчиненні, даних про її особу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить її належної процесуальної поведінки, так як вона неодноразово порушувала умови попередньо обраних запобіжних заходів.
Таким чином у випадку незастосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.
Сам по собі факт заперечення захисником правових підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 не свідчить про незаконність та необґрунтованість постановленої щодо обвинуваченої ухвали.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, має на утриманні трьох дітей, раніше не судима, не можуть слугувати обставинами, які б спростовували ризики, зазначені в ухвалі суду першої інстанції чи можливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Щодо визначеного судом першої інстанції розміру застави в сумі 151 400 гривень, то на думку апеляційного суду, він є таким, що співвідноситься з даними про особу обвинуваченої, її майнового та сімейного стану, обставинами кримінальних правопорушень та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України та достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків і не може вважатись завідомо непомірним для неї, а тому не підлягає зменшенню.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є вмотивованою і обґрунтованою, постановленою у відповідності до вимог закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим вважає за необхідне залишити її без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченої - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 30.05.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4