Провадження № 11-кп/821/438/25 Справа № 694/1378/24 Категорія: ст. 78 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
04 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
представника органу пробації ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.03.2025 про відмову в задоволенні подання Звенигородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_9 для відбування призначеного судом покарання
Провідний інспектор Звенигородського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_10 звернувся до суду з поданням про направлення засудженого ОСОБА_9 для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі.
Подання мотивує тим, що під час перебування на обліку засуджений ОСОБА_9 порушив порядок та умови відбування покарання, а саме: 08.11.2024 року та 15.11.2024 року без поважної причини не з'явився на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, чим порушив покладений на нього судом обов'язок відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 76 КК України. З метою з'ясування причин неявки 22.11.2024 року працівником органу пробації було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_9 . Відповідно до письмового пояснення засудженого від 22.11.2024 року, він не з'явився на реєстрацію через те, що «не мав грошей на проїзд». За допущене порушення цього ж дня йому було винесено письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Крім того, 21.10.2024 року Звенигородським РВ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 187 КУпАП. 17.12.2024 року постановою Звенигородського районного суду Черкаської області його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу. Крім зазначених порушень, засуджений ОСОБА_9 продовжував систематично не з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації без поважних причин (підтверджуючих документів не надав), а саме: 06.12.2024, 13.12.2024, 20.12.2024, 03.01.2025, 10.01.2025, 17.01.2025 року. 06.02.2025 року працівником органу пробації було здійснено повторний виїзд за місцем проживання засудженого. У зв'язку з повторним порушенням йому було винесено ще одне письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. У своєму письмовому поясненні від 06.02.2025 року він зазначив, що не з'являвся на реєстрацію через відсутність коштів на проїзд. Щодо притягнення до адміністративної відповідальності пояснив: «дійсно не з'явився на відмітку без поважної причини». Незважаючи на попередження, засуджений ОСОБА_9 продовжив порушувати встановлені судом обов'язки, а саме: 07.02.2025, 14.02.2025, 21.02.2025 він знову не з'явився на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації без поважної причини (підтверджуючих документів не надав). 04.03.2025 засуджений у письмовому поясненні знову вказав, що не з'являвся на реєстрацію через відсутність коштів на проїзд. Таким чином, ОСОБА_9 відповідних висновків не робить, методи перевиховання та ресоціалізації, індивідуально-профілактичну роботу, яка проводиться з боку працівників уповноваженого органу з питань пробації до уваги не бере, на шлях виправлення не стає, обов'язки, покладені на нього судом, не виконує, притягувався до адміністративної відповідальності та за період іспитового строку одинадцять разів не з'являвся на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, що є беззаперечним систематичним фактом ухилення від відбування покарання, призначеного вироком.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.03.2025 відмовлено в задоволенні подання Звенигородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_9 для відбування призначеного судом покарання, оскільки причини неявки засудженого ОСОБА_9 на реєстрацію в орган пробації визнані судом поважними та відсутні дані про систематичне вчинення ним адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок, тому висновок провідного інспектора про небажання засудженого ОСОБА_9 стати на шлях виправлення є передчасним.
Також судом першої інстанції зазначено, що орган пробації має посприяти засудженому у пошуках роботи та отриманні заробітку, щоб він мав змогу з'являтися на реєстрацію в місто Звенигородку, а також надати засудженому можливість стати на шлях виправлення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу в якій, просив ухвалу скасувати, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання провідного інспектора Звенигородського районного відділу ДУ «Центр пробації» в Черкаській області про скасування засудженому ОСОБА_9 звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, призначеного вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.08.2024
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що порушення порядку та умов виконання покарання, вчинені ОСОБА_9 є систематичними, носять умисний характер та свідчать про повне ігнорування ним вимог закону і його свідоме небажання стати на шлях виправлення.
ОСОБА_9 під час відбування покарання з випробуванням допускає систематичні неявки на реєстрацію - 11 разів, будучі двічі письмово попереджений про скасування звільнення від відбування покарання жодного разу не з'являвся на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.
Зауважує, що попри працездатний вік , ніде не працює і жодних спроб щодо отримання допомоги, у тому числі від працівників територіального органу з питань пробації, щодо працевлаштування не здійснював, проживає в населеному пункті, що знаходиться за 30 км від місця відмітки, за місцем проживання характеризується негативно, не має стійких соціальних зв'язків, має незняті і непогашені судимості за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів як корисливої спрямованості, так і проти життя та здоров'я, що у своїй сукупності вказує на те, що засуджений не бажає і не став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, думки прокурора ОСОБА_6 та представника органу пробації ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора, просили її задовольнити; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та направлення засудженого для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст.76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При скасуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Відповідно до вимог ст.166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Систематичним невиконанням покладених на засудженого обов'язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов'язків без поважних причин.
Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.
Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_9 був засуджений вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 12.08.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Вирок набрав законної сили та був направлений для виконання до Звенигородського РВ філії ДУ «Центр пробації».
04.11.2024 засуджений ОСОБА_9 з'явився до Звенигородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області, де йому було роз'яснено порядок та умови перебування на іспитовому строку, роз'яснено обов'язки, покладені на нього судом, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та попереджено про відповідальність за їх порушення, про що відібрано підписку. Цього ж дня засудженому було оголошено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, а саме 1, 2, 3-тю п'ятницю кожного місяця.
В поданні органу пробації зазначено, що ОСОБА_9 08.11.2024, 15.11.2024, 06.12.2024, 13.12.2024, 20.12.2024, 03.01.2025, 10.01.2025, 17.01.2025, 07.02.2025, 14.02.2025, 21.02.2025 не з'явився на реєстрацію до Звенигородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області без поважних причин, притягувався до адміністративної відповідальності, що свідчить про беззаперечний та систематичний факт ухилення від відбування покарання, призначеного вироком.
З письмових пояснень, які надавав ОСОБА_9 інспектору вбачається, що на поважність причин не прибування до органу пробації він вказував на відсутність в нього коштів на проїзд до міста Звенигородка, однак орган пробації такі причини неявки визнав не поважними.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали подання органу пробації та особової справи засудженого ОСОБА_9 та прийшов до вірного висновку, що причини неявки засудженого на реєстрацію в орган пробації є поважними та відсутні дані про систематичне вчинення ним адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок, тому висновок провідного інспектора про небажання засудженого ОСОБА_9 стати на шлях виправлення є передчасним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність коштів є поважною причиною неявки, оскільки значна віддаленість міста Звенигородка від місця проживання засудженого - село Рижанівка Звенигородського району, близько 30 км, унеможливило його явку до місця реєстрації без достатніх коштів на проїзд. Також судом враховано, що можливість заробити кошти в селі значно обмежена, а заробітки в основному складають із продуктів харчування.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.12.2024 ОСОБА_9 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 187 КУпАП, тобто за порушення правил адміністративного нагляду, однак дане правопорушення не відноситься до правопорушень, що посягають на громадський порядок.
Слід зазначити, що свою відсутність під час перевірки за адресою АДРЕСА_1 , та 07 жовтня 2024 року, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності, засуджений ОСОБА_9 пояснив тим, що на той час він став проживати в с. Рижанівка Звенигородського району, про що повідомляв офіцера громади. Пояснення засудженого, щодо місця проживання підтверджуються матеріалами справи, а його доводи про те, що він повідомляв офіцеру громади про зміну місця проживання жодним чином не спростовані представником органу пробації, тому обґрунтовано були прийняті до уваги судом першої інстанції, таких спростувань не наведено і в апеляційній скарзі прокурора.
За результатом апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено обставин які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції та необхідність скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_9 , таких обставин не наведено і в апеляційній скарзі прокурора.
В апеляційній скарзі прокурор посилається на обставини, які були предметом розгляду судом першої інстанції, та яким судом надано належну правову оцінку, з чим погоджується колегія суддів. Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції апеляційна скарга прокурора не містить.
З врахуванням наведеного, ухвала Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.03.2025 є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування та постановлення нової ухвали, як того просить прокурор в апеляційній скарзі - відсутні.
Керуючись ст. 78 КК України, ст. 405, 407, 412, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.03.2025 про відмову в задоволенні подання Звенигородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_9 для відбування призначеного судом покарання залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді