Справа № 761/19007/25
Провадження № 1-кс/761/12957/2025
22 травня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024000000000865 від 08.07.2024, -
Прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування клопотання вказано, що Головним підрозділом детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000865 від 08.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України.
07.05.2025 підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/14752/25 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено мобільні телефони, якими користується ОСОБА_5 , в ході попереднього огляду яких було виявлено інформацію яка має значення для кримінального провадження.
За результатом проведення обшуку було виявлено та вилучено наступні речі та документи а саме: мобільний телефон марки Iphone 7 білого кольору imei НОМЕР_1 з сім картою «Vodafone» НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Iphone 12 синього кольору imei НОМЕР_3 , НОМЕР_4 з сім картою «Vodafone» НОМЕР_5
Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор просив накласти арешт на вказане тимчасово вилучене майно.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Представник власника майна у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання у зв'язку з його безпідставністю.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши учасників, дійшов висновку про наступне.
Встановлено, що Головним підрозділом детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000865 від 08.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України.
07.05.2025 підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/14752/25 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone 7 білого кольору imei НОМЕР_1 з сім картою «Vodafone» НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Iphone 12 синього кольору imei НОМЕР_3 , НОМЕР_4 з сім картою «Vodafone» НОМЕР_5
Постановою слідчого від 07.05.2025 вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадження.
Так, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, у клопотанні вказується про необхідність накладення арешту на мобільні телефони та ноутбук з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КК України.
У силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Так, у порушення вимог ч. 3 ст. 170 КПК України прокурором не надано доказів, що підтверджують той факт, що вилучене у ОСОБА_5 майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, могло зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Долучена до клопотання постанова про визнання майна речовим доказом носить формальний характер, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що вказане вилучене майно відповідає критеріям, визначеними ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене, враховуючи, що прокурором не надано достатньої кількості доказів необхідності накладення арешту, його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, слідчий суддя не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення клопотання, оскільки наявні документи не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах слідства від невжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024000000000865 від 08.07.2024 - відмовити.
Зобов'язати уповноважену особу, в якої утримується тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки Iphone 7 білого кольору imei НОМЕР_1 з сім картою «Vodafone» НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Iphone 12 синього кольору imei НОМЕР_3 , НОМЕР_4 з сім картою «Vodafone» НОМЕР_5 , негайно повернути їх власнику ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1