Провадження №2/760/3163/25
Справа №760/28373/23
09 червня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Усатової І.А.
за участю секретаря Зеленчука М.М.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок залиттям квартири,-
У листопаді 2023 року позивач ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок залиттям квартири.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що між Акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування майна № л738Гик3цв. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов?язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, вказаним у договорі, саме - приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідності до умов даного договору страховик взяв на себе зобов?язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Зазначено, що 01.02.2023 стався страховий випадок, а саме - вищевказане приміщення було затоплено. Згідно акту про залиття квартири, причиною стало порушення експлуатації та несвоєчасний ремонт системи дренажу та воронок дощеприймальної каналізації тераси 8 поверху офісу 21, власником якої є ОСОБА_1 . З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих страхувальником документів було складено страховий акт № ARX3562396. На підставі вище зазначеного страхового акту АТ «СК «АРКС» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 19 334,70 грн.
На підставі викладеного, ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» просить стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 19 334,70 грн та судовий збір.
29.11.2023 автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Усатову І.А.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
22.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач стверджує, що причиною затоплення квартири є недбале ставлення відповідача до обслуговування системи дренажу на об?єкті, яким відповідач володіє. На підтвердження цього позивач додає до позовної заяви акт про залиття квартири №04/02 від 02.02.2023. Зазначається, що порушення в роботі системи дренажу мало місце, але не було доведено безпосередньої вини саме з боку відповідача. Жодних доказів, які підтверджували б, що відповідач є власником системи дренажу позивачем не надано. Також позивач не надає жодних доказів, які вказували б на те, що відповідач цілеспрямовано ігнорував вимоги щодо ремонту системи дренажу та воронок дощеприймальної каналізації позивачем не подано. Більше того, як до настання випадку із залиттям квартири, так і на момент залиття жодних попереджень чи вимог щодо ремонту від керуючої компанії з утримання будинку або інших осіб відповідач не отримував. Отже, у матеріалах справи немає жодних доказів на підтвердження того, що відповідач є власником системи дренажу та зобов'язаний утримувати її, а також відсутні будь-які докази про ігнорування відповідачем вимоги щодо ремонту системи дренажу та воронок дощеприймальної каналізації.
Також відповідач зазначив, що положення акту про залиття суперечать одне одному, а тому неможливо зробити висновок про те, чи досліджувалось приміщення офісу №21 на 8 поверсі. Крім цього, акт про залиття було складено за відсутністю відповідача, причиною такої відсутності слугувало перебування відповідача за межами України.
Відповідач у відзиві вказав, що огляд приміщення офісу №21 на 8 поверсі був проведений без дозволу відповідача, що свідчить про порушення права приватної власності відповідача. З огляду на це акт про залиття є неналежним та недопустимим доказом, оскільки був отриманий із порушенням вимог законодавства.
Також відповідач просив звернути увагу суду на те, що позивачем та представниками ТОВ «Соляріс Аква» не було запропоновано відповідачу запросити своїх представників на огляд квартири позивача та приміщення офісу №21, що належить відповідачу. Відтак, огляд проводився лише за присутності позивача та представників ТОВ «Соляріс Аква», що ставить під сумнів об?єктивність висновків, викладених у Акті про залиття.
З огляду на вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Звертаючись з позовом до суду, ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 19 334, 70 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Такий висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно договору купівлі - продажу апартаментів від 01.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. за номером 1498, належать апартаменти, що не є об'єктом житлової нерухомості, загальною площею 336,97 м.кв, що розташовані за пресою : АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2020 №234881079.
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 , яка фактично знаходиться в одному житловому будинку на поверх нижче від апартаментів відповідача, які займають весь поверх.
Згідно з актом про залиття від 02.02.2023, складеного комісією ТОВ «Соляріс -Аква» та ОСББ «Л-Квартал Вацлава Гавела», вбачається, що ними обстежена квартира АДРЕСА_1 та офіс №21, що розташований на 8 поверсі.
На підтвердження наявності у відповідача обов'язку із відшкодування шкоди позивач надав суду акт про залиття.
У ході обстеження виявлено: під час залиття в квартирі АДРЕСА_1 постраждали: стеля на кухні та коридору квартири, залиття стіни кухні.
У результаті обстеження вище розташованого на 8 поверсі офісу №21 виявлено: розгерметизовано воронки дощеприймальної каналізації на терасах 8 поверху, що не відповідають технологічним нормам.
Труби дощоприймальної каналізації на 8 поверсі (колишнього техповерху по проекту) замуровані у підлозі офісу, доступ до них неможливий (для визначення місця розгерметизації потрібно демонтувати підлогу 8 поверху та оглянути труби, фітинги та з'єднання дощеприймальників). В зв'язку з відсутністю дозволу власника приміщення на доступ у приміщенні та демонтаж підлоги - огляд системи повністю неможливий.
Були порушені норми технічної експлуатації будівель: щодо герметизації, монтажу та прокладання дощоприймальної каналізації.
Таким чином, причиною залиття квартири АДРЕСА_1 стало порушення експлуатації та несвоєчасний ремонт системи дренажу та воронок дощеприймальної каналізації тераси 8 поверху.
Необхідно провести ремонт: ремонт стелі та стін, усунення протікань.
Окрім того зазначений акт містить посилання на відмову відповідача від підпису у зв'язку з відсутністю в Україні та посилання на те, що був складений за зовнішні оглядом.
Також суд звертає увагу, що відсутній опис обсягу заподіяної шкоди.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» встановлено форму акту, який складається у разі залиття квартири (додаток № 4 до Правил).
Згідно з вказаними Правилами акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та організації, яка обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою.
У акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, з вини якого сталося залиття; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії.
Відмова від підпису складеного акту присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність і у такому випадку в акті має бути зазначено, що такі особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Зазначені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 201/658/16-ц (провадження № 61-40389св18).
Як вбачається із матеріалів справи, акт про залиття квартири складений у відсутності відповідача і не містять вказівок на те, чи було ознайомлено його із вказаним документом.
Також акт про залиття не містить відомостей щодо обстеження 8 поверху з якого могло відбутися залиття, натомість містить посилання на те, що зв'язку з відсутністю дозволу власника приміщення на доступ у приміщенні та демонтаж підлоги - огляд системи повністю неможливий, а тому із його змісту не можна дійти беззаперечного висновку, що обставини події були повно та всебічно з'ясовані комісією при складанні акту і правильно встановлено причину залиття.
Враховуючи викладене, суд не може вважати вказаний акт належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні статей 77-80 ЦПК України, які містять вичерпну інформацію про предмет спору.
За таких обставин, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивач не надав суду доказів доведення факту спричинення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири відповідачем з причин, зазначених у актах про залиття, в зазначену дату.
За змістом статті 1166 ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, разом із тим, у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачем не встановлений.
При складанні акту про затоплення, який є основним доказом позивача про завдання шкоди, в порушення вищевказаних законодавчих актів не було запрошено власника офісу №21, який, на думку комісії, є винним в залитті квартири, не вказано, що було оглянуто приміщення офісу №21 на 8 поверсі та яким чином було встановлено причину залиття. Саме лише розташування приміщення офісу №21 відповідача над квартирою не є беззаперечним доказом вини відповідача в залитті та локалізації причин залиття саме в його приміщенні офісу №21.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог на предмет існування права вимоги до відповідача, як відповідальної особи за заподіяну шкоду.
З огляду на викладене вище, суд відмовляє у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати позивача по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування.
На підставі викладеного, керуючись стст. 22, 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», стст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. А. Усатова