СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/3670/25
пр. № 2-а/759/132/25
08 травня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Шило М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
17.02.2025 року ОСОБА_2 через систему "Електронний суд" звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №256 від 04.02.2025 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000, 00 грн., а апровадження у справі про адміністративне правопорушення ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
В обґрунтування позову зазначив, що позивач набув громадянство України з 11.03.2016 року. З 03.11.2015 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У січні 2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою взяття на облік, цього ж дня йому необхідно було пройти також медичний огляд ВЛК. Однак, коли позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 після проходження ВЛК для продовження процесу взяття на військовий облік, подачі заяви про взяття його на військовий облік, відповідачем було складено протокол №194 про адміністративне правопорушення від 27.01.2025 року, відповідно до якого 27.01.2025 року о 18 год. 30 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 , було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , не став на обілк військовозобов'язаних за задекларованим місцем реєстрації, чим порушив п. 1 та п.п. 7 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у додатку №2 порядку організації та ведеення військового обліку призовників і військовослужбовців та резервістів, що затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487. Надалі 04.02.2025 року відповідачем винесено постанову №256 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУПАП, якою на позивача накладено стягнення у розмірі 17000, 00 грн. Вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає до скасування.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2025 року у справі відкрио провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем до суду відзиву не подано.
Розглянувши заявлені позовні вимоги та докази в їх обґрунтування, судом встановлено наступне.
04.02.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесена постанова №256, згідно з якою, ОСОБА_4 не став на облік військовозобов'язаних за задекларованим місцем реєстрації, чим порушив п. 1 п.п. 7 Правил військового обліку призовників і військовослужбов'язаних, які містяться у Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений КМУ від 30.12.2022 року №1487,. Правопорушення вчинено під час дії особлтвого періоду. Станом на день складення протоколу правопорушення триває. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв'язку з чим на останнього накладено штраф у розмірі 17000, 00 грн.
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є громадянином України та зареєстрований з 03.11.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки №2165/2016 про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_2 , Указом Президента України №90/2016 від 11.03.2016 року останній набув громадянство України та відповідно до законодавства особа є громадянином України з 11.03.2016 року.
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.02.2025 року №02/1533 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мав стати на військовий облік з моменту отримання ним громадянства України та реєстрації за відповідним місцем проживання. Правопорушення було виявлено 27.01.2025 року о 18:30 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 куди ОСОБА_2 з'явився самостійно, про що й було складено відповідний протокол за №194. Оскільки до 27.01.2025 року ОСОБА_2 не перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідна повістка про виклик не направлялась.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 року та від 30.12.2022 року № 1487.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 статті 210 КУпАП (в редакції, чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Таким чином, для правильного вирішення даної справи необхідно встановити, які норми закону врегулювали відповідальність за порушення військового обліку на момент вчинення правопорушення, а не на момент його виявлення.
Так, 04.02.2025 року адміністративне стягнення накладено на позивача за порушення правил військового обліку в зв'язку з тим, що з моменту отримання громадянства України ОСОБА_2 на військовий облік не став.
До набрання чинності Законом України від 09 травня 2024 року № 3696-IX «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», стаття 38 КУпАП, що регулює строки накладення адміністративного стягнення, не встановлювала особливий порядок обчислення строків для правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу.
Це питання було врегульоване у частині першій статті 38 КУпАП, яка встановлює, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Зі змісту статті 38 КУпАП вбачається, що початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
Вказане дає підстави для висновку, що для цілей встановлення строку накладення адміністративного стягнення березень 2016 року (дата набуття позивачем громадянства) є дата вчинення адміністративного правопорушення. У цій справі відсутні підстави для висновку, що правопорушення, яке інкримінується позивачу, мало триваючий характер, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 17.07.2019 року в справі №601/952/16.
Суд наголошує, що на момент вчинення вказаного порушення військового обліку статтею 210 КУпАП було передбачено притягнення до адміністративної відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, правил військового обліку, а також повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
19.05.2024 року набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, якою передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (розмір штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)
Отже, норму ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, запроваджено тільки після 19.05.2024 року. При цьому, було значно посилено адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період.
Таким чином, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у лютому 2025 року, відповідачем фактично застосовано норму закону, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, які виникли в березні 2016 року, з огляду на приписи ст. 58 Конституції України та ст. 8 КУпАП.
При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні відповідачем постанови № 256 від 04.02.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, суб'єктом владних повноважень не досліджено повно, всебічно та об'єктивно всі обставини справи, а тому вказана постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги про скасування постанови № 256 від 04.02.2025 про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 17000 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8,9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 256 від 04.02.2025 про накладення на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) адміністративного стягнення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 605(шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда