СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/3964/25
пр. № 2-а/759/134/25
08 травня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Шило М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просить: - скасувати постанову №ЛВ00687538 від 30.10.2024 року; скасувати виконавче провадження НОМЕР_2, відкрите 18.02.2025 року; - повернути стягненні кошти у повному обсязі на рахунок позивача та компенсацію за інші належні витрати в процесі судових засідань; - визнати дії органів виконавчої служби з порушенням прав та законних інтересів позивача.
В обґрунтування позову зазначила, що видана відповідачем постанова під через перебування позивача у м. Києві не має жодного відношення до події, яка стала підставою для її винесення.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.02.2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11.04.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з якими останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністратвиного стягнення ЛВ00687538 до повідомлення серії ЛВ00687538 від 02.09.2024 року 11 год. 33 хв., ОСОБА_1 приятгнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн.
Із змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, за якою згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, зареєстровано транспортний засіб «Tesla Model», д.н.з. НОМЕР_1 , 02.09.2024 року о 11 год. 33 хв. водієм вказаного транспортного засобу здіснено користування майданчиком для платного паркування з неоплатою вартості послуг з користуванням майданчиком для платного користування транспортних засобів більш як на 10 хв. користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Наливайка, чим порушено віимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342.
Згідно довідки Укрпошти про причини повернення, конверт з рекомендованим повідомленням ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 повернуто за закінченням терміну зберігання.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, згідно з даними з Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на дату винесення оскаржуваної постанови, транспортний засіб «Tesla Model», д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Суд зазначає, що право на внесення даних щодо належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів належить власникові - фізичній особі або юридичній особі в особі керівника.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Департаментом міської мобільної та вуличної інфраструктури Львівської міської ради долучено фото знімки, з яких вбачається, що, дійсно, автомобіль Tesla Model», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуває на паркувальному майданчику.
Вимогами частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться обов'язок знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 1 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено наступне: порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Приміткою статті 152-1 КУпАП вказано, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Отже, порушення правил паркування, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Правила паркування транспортних засобів (далі - Правила), затверджені Постановою КМУ від 03.12.2019 року №1342, регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.
У відповідності до п. 4 Правил відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852); місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху
Відповідно до п. 12-15 Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
Відведені майданчики для платного паркування повинні обов'язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Оплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування здійснена не була.
Як того вимагають приписи статті 283 КУпАП України, спірна постанова по справі про адміністративне правопорушення містить посилання на технічний засіб, яким здійснено фіксацію правопорушення (LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K80V2).
Факт порушення вимог абз.2 п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1342 позивачем не оспорюється.
Також, аргументи позивача зазначених обставин, встановлених судом, не спростовують, відтак, суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови №ЛВ00687538 від 30.10.2024 року.
Щодо інших позовних виомґ в частині скасування виконавчого провадження та повернення стягнення.
Позивач фактично не погоджується зі стягненням з неї коштів на підставі посанови про накладення адміністративного стягнення ЛВ00687538, чим обґрунтовує протиправність виконавчого провадження.
Разом з цим, аналізуючи матеріали справи суд наголошує, що позивач фактично вказує про відсутність підстав для стягнення з неї адміністративного штрафу, проте не оскаржує відповідну постанову державного виконавця.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 , звертаючись до суду із даним позовом, оскаржує виконавче провадження, що не є належним та ефективним способом захисту порушеного права.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов. Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення»: відповідно до пункту 3 виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Разом з тим, частиною 2 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов'язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.
Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №819/1420/15.
Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).
Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 07.02.2022 у справі №826/11086/18.
Суд відмічає, що в даному випадку вихід за межі позовних вимог матиме своїм наслідком зміну предмету спору, у зв'язку із чим роз'яснює позивачу, що належним та ефективним захистом його порушеного права є звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанов, а не скасування виконавчого провадження.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.
Враховуючи результат розгляду справи (відмову у позові) судові витрати позивача у справі покладаються на неї ж.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.7, ст.ст.7, 9, 122, 247, 251, 252, 258, 280 КУпАП, ст.ст.5, 20, 77, 139, 241-246, 250, 251, 268, 286 КАС України, суд, -
В задволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Журибеда