СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/8198/25
пр. № 2-а/759/180/25
10 червня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши адміністративну справу в спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_1 до до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
18.04.2025 р. до суду надійшов вказаний позов, у якому позивач просив суд скасувати постанову №1047 від 10.04.2025 щодо нього із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність оскаржуваної постанови як такої, що складена за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що є підставою для її скасування. Також на його думку дії позивача не вірно кваліфіковано, в постанові зазначено ч. 3 ст. 210-1, замість ст. 210 КУпАП та не вірно вказано дату народження позивача, що може свідчити, що саме цю особу притягнуто до відповідальності.
На підставі наведеного, позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки винесена без належних доказів та з процесуальними порушеннями норм КУпАП щодо оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 19).
Відповідач копію ухвали суду було направлено на електоронну адресу, та доставлено до електронного кабінету.
15.05.2025 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти вимог заперечував, зазначивши, що позивач самостійно мав звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 після отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 22.06.2024 в термін до 29.06.2024р., проте цього не зробив, чим порушив правила про мобілізаційну підготовку. Дата народження позивача, яка вказана в постанові, хоч і є не вірною, не впливає на ідентифікацію особи, оскільки всі інші дані, в тому числі і РНОКПП є вірними.
Заперечень на відзив до суду від позивача не надходило.
Суд, розглянувши справу, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки від 22.06.2024 Р. № 30008-5003335730, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , фактичне місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу, наданого позивачем з застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку, має відстрочку до 08.05.2025 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23, адреса проживання: АДРЕСА_2 , зазначено контактний номер телефону, електронну адресу, дата уточнення даних 20.12.2024 та міститься відмітка «Дані уточнено вчасно».
Відповідно до протоколу №933 від 17.03.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП 1703.2025 об 16 год. 09 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_3 , було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3., не став на облік за місцем ВПО від 22.06.2024, чим порушив п. 1 та п. 7 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. Правопорушення вчинено під час стану особливого періоду. Станом на день складання протоколу правопорушення триває.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19.05.2024 набув чинності Закон № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Після оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2024 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні розпочато проведення загальної мобілізації, тому діє особливий період.
Отже, з 19.05.2024 встановлено 60-денний строк для уточнення громадянам України своїх даних щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, й одночасно введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до положень зазначеного Порядку, прзовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Згідно з підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів);
Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Так, у ході судового розгляду встановлено, що підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що останній не став на облік за місцем ВПО згідно довідки від 22.06.2024.
Доказів перебування на військовому обліку за новим місцем проживання в установленому порядку, стороною позивача суду не надано, крім того згідно позовної заяви та доданих до неї матеріалів відсутні будь-які посилання на виконання цього обов'язку позивачем.
Таким чином, судовим розглядом підтверджений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, разом з тим, протокол було складено за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Проте, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 10.04.2025 р. винесено постанову відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, чому передував протокол № 933 про адміністративне правопорушення від 17.03.2025 р. Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_1 , вчасно не став на військовий облік за місцем ВПО від 22.06.2024 р., чим порушив п. 1 та п. 7 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, які містяться у додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. Порушення вичнено під час дії особливого періоду. Даною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у сумі 17000 грн. Копію постанови вручено під підпис 10.04.2025 р. (а.с.5).
Як вбачається з даної постанови дії позивача кваліфіковано за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також встановлено, що постанова містить не вірну дату народження ОСОБА_1 , при цьому в постанові зазначено дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 в той час як ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6,7).
Пояснення відповідача у своєму відзиві, що постанова містить технічну описку, в даті народження, суд не бере до уваги, оскільки залишилось не доведеним, що мала місце саме описка, з приводу перекваліфікації дій, представник відповідача у відзиві жодного пояснення не надав. Вимоги до постанови про адміністративне правопорушення, передбаченіст. 283 КУпАП, мають бути дотримані уповноваженою особою при його складенні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У рішенні у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Оскільки, складені уповноваженою особою протокол про адміністративне правопорушення не відображають об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КупАП, а тому з урахуванням вказаного рішення ЄСПЛ суд вважає, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає обставинам справи, усунення цих недоліків призведе до порушення ст. 6 Конвенції, тому постанова підлягає скасуванню та направленню на новий розгляд для з6ясування всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зі змістуст. 7 КУпАПвбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зазначених вимог закону відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не дотримано.
Згідно з статтею 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне надіслати справу на новий розгляд, під час якого відповідачу слід з'ясувати всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення згідно з ст. 280 КУпАП та винести за результатами розгляду справи постанову, яка буде відповідати вимогам, передбаченим у статті 283 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов, підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням зазначених норм та враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139 243, 246, 271, 272, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №1047 від 10.04.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. та направити справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині вимог адміністративного позову, - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асігнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.Д. Бабич