Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/7871/25
04 червня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Київської міської ради про скасування арешту майна,-
Київська міська рада звернулася до суду з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24.06.2019 у справі №758/7997/19 на квартиру АДРЕСА_1 , що визнана відумерлою спадщиною та зареєстрована на праві власності за територіальною громадою міста Києва.
В обґрунтування клопотання представник зазначив, що арешт на нерухоме майно був накладений з метою уникнення можливості подальшого його відчуження та з метою захисту інтересів власника такого майна. Однак на даний час потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала, оскільки постановою Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №757/18879/20-ц вказану квартиру визнано відумерлою та передано її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.При цьому наявність вказаного арешту позбавляє територіальну громаду міста Києві в особі Київської міської ради її права на вільне володіння та користування таким майном.
До початку судового засідання представником заявника подано заяву про розгляд клопотання без його участі, в якій подане клопотання підтримано.
Прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання без його участі, у якій щодо скасування арешту майна не заперечив.
Неявка вказаних осіб не є перешкодою для розгляду клопотання про скасування арешту майна, а тому слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд такого клопотання без їх участі.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження не здійснювалося.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено слідчим суддею, у провадженні слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження №12016100070000103 від 06.01.2016, процесуальне керівництво у якому здійснює Подільська окружна прокуратура м. Києва.
Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24.06.2019, постановленою у справі №758/7997/19, накладено арешт на ряд об'єктів нерухомого майна, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .
Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді, арешт на вказану квартиру був накладений з метою забезпечення збереження її як речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки в ході досудового розслідування встановлюються обставини незаконного заволодіння таким нерухомим майном шляхом шахрайства.
Разом із цим, як встановлено слідчим суддею із наданих представником заявника доказів, постановою Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №757/18879/20-ц квартиру АДРЕСА_1 визнано відумерлою та передано її у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Вказана постанова прийнята Верховним Судом за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 , поданої її представником - адвокатом ОСОБА_5 , яку було задоволено частково, та згідно з таким рішенням Верховного Суду:
- рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.07.2023, постанову Київського апеляційного суду від 05.12.2023 в частині вирішення позовних вимог першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання правочину недійсним скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 22 лютого 2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 61;
- рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.07.2023 та постанову Київського апеляційного суду від 05.12.2023 в частині позовних вимог першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання спадщини відумерлою та витребування майна залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із урахуванням наведеного, приймаючи до уваги те, що накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 було тимчасовим заходом, спрямованим на уникнення можливості подальшого його відчуження та з метою захисту інтересів власника такого майна, слідчий суддя вважає, потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час відпала.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997, згідно з якими кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Враховуючи зазначене вище, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність скасування арешту, накладеного на вказану вище квартиру, яка визнана відумерлою спадщиною та яка передана у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради згідно з постановою Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №757/18879/20-ц, оскільки, на думку слідчого судді, на даний час потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 173, 175, 370 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання Київської міської ради про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24.06.2019 у справі №758/7997/19 на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1