ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6448/24
провадження № 1-кп/753/869/25
"09" червня 2025 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12024100020000726 від 03.02.2024 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біла Криниця, Рівненського району, Рівненської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 28.06.2023 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік; 13.03.2025 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 194 КК України до 4 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
встановив:
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
ОСОБА_3 , 03.02.2024 приблизно о 09 годині 15 хвилині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, перебуваючи поруч із супермаркетом «Novus» за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 4/4, усвідомлюючи небезпечний характер своїх умисних дій, маючи на меті отримання неправомірного доходу за рахунок чужого майна, вирішив відкрито викрасти майно - грошові кошти, які належать ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, 03.02.2024 приблизно о 09 годині 30 хвилин зустрівся із потерпілим ОСОБА_6 біля входу до супермаркету «Novus» за вищевказаною адресою, з яким попередньо, у ранковий, достовірно невизначений час 03.02.2024, шляхом листування у мессенджері «Telegram», домовився про зустріч з метою введення ОСОБА_6 в оману, пообіцявши потерпілому ОСОБА_6 передати в оренду на декілька днів приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому, не маючи відповідних приміщень у власності чи користуванні.
Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, діючи відкрито, 03.02.2024 приблизно о 09 годині 33 хвилин, знаходячись на відкритій ділянці місцевості поруч із житловим будинком 4-А по вул. Урлівська, міста Києва, відкрито, узяв з рук потерпілого ОСОБА_6 готівкові грошові в сумі 950 гривень, поєднавши вказані дії з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме розпилив рідину газового балончику в обличчя ОСОБА_6 та після чого втік з місця скоєння злочину.
Грошовими коштами, якими ОСОБА_3 заволодів відкрито, останній розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 950 гривень 00 копійок.
Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 спочатку, а саме на стадії роз'яснення суті пред'явленого обвинувачення, не визнавав своєї винуватості. Проте, в ході судового розгляду змінив свою позицію, повністю визнавши фактичні обставини, які зазначені в обвинувальному акті. Обвинувачений показав, що ці події відбувались зимою, він з потерпілим зконтактували через месенджер телеграм, і домовились про зустріч з приводу передачі ОСОБА_3 квартири в оренду потерпілому, яку винаймав обвинувачений. На зустріч обвинувачений прийшов з цивільною дружиною. Після того як потерпілий передав ОСОБА_3 кошти, обвинувачений забризкав в лице потерпілого газовим балончиком та побіг.
Обвинувачений щиро розкаявся, просив суд призначити мінімальне покарання у зв'язку з його наміром вступити в лави ЗСУ.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.
Потерпілий ОСОБА_6 звернувся з клопотанням до суду про розгляд справи у його відсутність.
Дослідження інших доказів щодо тих обставин матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , які ніким не оспорюються, судом за згодою учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним. Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції не має, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 186 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-68 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 згідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття, оскільки обвинувачений під час судового розгляду розкаявся у вчиненому та критично оцінив свою протиправну поведінку. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, типову тяжкість якого кримінальний закон відносить до тяжких злочинів проти власності, дані про особу обвинуваченого, обставину, яка пом'якшує покарання.
Так, ОСОБА_3 , є особою молодого віку має 24 роки, проживає в цивільному шлюбі, раніше судимий та притягувався до адміністративної відповідальності, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра.
З урахуванням наведеного, даних про особу обвинуваченого, та законодавчих вимог санкції статті обвинувачення, суд призначає ОСОБА_3 покарання межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, яке обвинувачений має відбувати реально.
Дане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив під час іспитового строку, визначеного вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 28.06.2023. Згідно з приписами ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Крім цього, 13.03.2025 року ОСОБА_3 засуджено Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 2 ст. 194 КК України до 4 років позбавлення волі.
Під час формулювання правового висновку в аналогічній ситуації Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 14.06.2021 у справі № 443/806/19 зазначила: «Якщо особа вчинила принаймні одне кримінальне правопорушення після постановлення двох попередніх вироків, які виконуються самостійно, і останнім (третім) вироком особі призначається покарання, яке належить відбувати реально, припиняється окреме виконання обох попередніх вироків. Правовою підставою такого припинення щодо першого вироку є положення ч. 3 ст. 78 та ст. 71 КК України, а правовою підставою припинення виконання другого вироку положення ст. 71 КК України. Остаточне покарання в такому випадку особі призначається на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарань, призначених за всіма (трьома) вироками».
Приписами ч. 6 ст. 368 КПК України встановлено, що Обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити па підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Саме таке покарання, на думку суду, забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, буде справедливим, адекватним і співмірним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд повинен вирішити як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Під час досудового розслідування слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва 06.02.2024 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою внесення застави. 10.02.2024 ОСОБА_7 матір'ю обвинуваченого внесено заставу.
З огляду на викладене і призначене покарання, позицію обвинуваченого, який просив суд повернути заставу, з урахуванням незадовільного стану здоров'я матері, яка є інвалідом другої групи (т. 1, а.с. 111, 115-121), суд вважає за можливе скасувати запобіжний захід та повернути заставу ОСОБА_7 .
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років 3 трьох (місяців) позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуті частини покарання за вироками Рівненського міського суду Рівненської області від 28.06.2023 та 13.03.2025, визначивши ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 25 вересня 2024 року, зарахувавши в цей строк термін його перебування під вартою з 03 по 13 лютого 2024 року з розрахунку, що один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді застави - скасувати.
Повернути заставодавцю ОСОБА_7 , заставу в розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, внесену останньою за ОСОБА_3 , згідно квитанції № 36 від 10.02.2024 року на рахунок Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 26268059, банк отримувача ТУ ДСАУ в м. Києві, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089, код банку 820172.
Речові докази після набрання вироком законної сили: диск DVD-R - залишити у матеріалах цього кримінального провадження; газовий балончик Перець 1-б - знищити; мобільний телефон Iphone 6S, фіскальний чек Нової Пошти, мобільний телефон Xiomi синього кольору, паспорт гр. ОСОБА_3 , чорну сумку Cropp з двома запальничками, банківською картою Приватбанк, блок зарядного пристрою, гаманець чорного кольору після набрання вироком законної сили - повернути ОСОБА_3 .
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку в день його проголошення вручити прокурору та надіслати обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1