ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7449/25
провадження № 2-а/753/205/25
04 червня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Цимбал І.К.
при секретарі - Козін В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Суть справи.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що відносно нього була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу, проте остання є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи.
16.04.2025 визначено головуючого суддю.
21.04.2025 надано запит до ГІОЦ/КМДА
30.04.2025 отримано відповідь з ГІОЦ/КМДА.
05.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, судовий розгляд призначено на 04.06.2025.
04.06.2025 ухвалено рішення.
Доводи учасників справи.
В судове засідання сторони не з'явились.
Позивач надав заяву про розгляд справи у відсутність останнього та додаткові пояснення.
Відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність представник відповідача.
Встановлені обставини.
04.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно позивача винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП /а.с. 11/.
Мотиви суду при ухваленні рішення та положення застосованого закону.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ч. ч. 1 -4 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до п. п. 1 - 3, 7, 9 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_2, затвердженого ПКМУ № 154 від 23.02.2022, ІНФОРМАЦІЯ_2 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
ІНФОРМАЦІЯ_2 утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - районні ІНФОРМАЦІЯ_2).
ІНФОРМАЦІЯ_2 утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на ІНФОРМАЦІЯ_2 завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
ІНФОРМАЦІЯ_2 очолюють керівники, які організовують діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2.
ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні ІНФОРМАЦІЯ_2 як структурні підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні ІНФОРМАЦІЯ_2 є відокремленими підрозділами відповідних ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних ІНФОРМАЦІЯ_2 у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного ІНФОРМАЦІЯ_2, що затверджується керівником районного ІНФОРМАЦІЯ_2.
Положення про районні ІНФОРМАЦІЯ_2 затверджуються керівниками відповідних ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
ІНФОРМАЦІЯ_2 має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до покладених на них завдань розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У розумінні статті 6 § 1, суд має бути обов'язково «встановлений законом». Цей вислів віддзеркалює принцип правової держави, невід'ємний для системи, запровадженої Конвенцією і Протоколами до неї загалом («Йоргіч проти Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41). Дійсно, такий орган, не встановлений відповідно до волевиявлення законодавця, буде неодмінно позбавлений легітимності, яка необхідна в демократичному суспільстві для вирішення спорів між приватними особами («Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 67; «Конталексіс проти Греції» (Kontalexis v. Greece), § 38). 71. Тобто «закон», про який каже стаття 6 § 1, є не просто законодавством, пов'язаним із організацією і повноваженнями судових органів («Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41; «Йоргічпрои Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64), але й будь-якими іншими внутрішньо-правовими нормами, недотримання яких робить неправомірною участь одного чи кількох суддів у розгляді справи («Панджикідзе та інші проти Грузії» (PandjikidzeandOthers v. Georgia), § 104; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 68). Вислів «встановлений законом» стосується не лише правових підстав самого існування «суду», але й дотримання цим судом особливих правил, якими він має керуватись (там само), а також складу суду у кожній справі («Посохов проти Росії» (Posokhov v. Russia), § 39; «Фатуллаєв проти Азербайджану» (Fatullayev v. Azerbaijan), § 144; «Конталексіс проти Греції» (Kontalexis v. Greece), § 42). 72. Тому суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1 («Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41; «Йоргічпрои Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64). 73. Запровадження вислову «встановлений законом» у статтю 6 «має на меті уникнути того, щоб організація судової системи … залишалась на розсуд виконавчої влади, і зробити так, щоб це питання регулював закон, ухвалений парламентом» («Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 42; «Коеме та інші проти Бельгії» (CoemeandOthers v. Belgium), § 98). У державах з кодифікованим правом організація судової системи не має залишатись на відкуп судовій владі, що, проте, не виключає надання їй певних повноважень з тлумачення національного права у цій галузі (там само; «Горгіладзе проти Грузії» (Gorgiladze v. Georgia), § 69). 74. Недотримання судом положень внутрішнього права, пов'язаних із організацією і повноваженнями судових органів, зазвичай спричиняє порушення статті 6 § 1. Тому Суд є компетентним постановляти рішення щодо дотримання норм національного права з цього питання. Водночас, з огляду на загальний принцип, відповідно до якого саме національні суди мають першими тлумачити внутрішнє право, Суд вважає, що він повинен ставити під сумнів їхні висновки тільки у випадку очевидного порушення такого законодавства («Коеме та інші проти Бельгії» (CoemeandOthers v. Belgium), § 98 наприкінці; «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114). Тож завдання Суду обмежується встановленням того, чи мають судові органи достатні підстави проголошувати свою юрисдикцію («Йоргічпрои Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 65).
Дисциплінарний або адміністративний орган може мати ознаки «суду» у автономному значенні, яке має це поняття у статті 6, хоча у внутрішньо-правовій системі він може і не називатись «трибуналом» або «судом». В юриспруденції Європейського суду поняття «суду» визначається з огляду на його функції відправлення правосуддя, тобто вирішення питань, віднесених до його компетенції, на підставі правових норм і шляхом належно проведеного процесу. Він має відповідати й іншим вимогам: незалежності, зокрема щодо виконавчої влади, неупередженості, тривалості мандату його членів, процесуальним гарантіям, деякі з котрих перелічені у тексті самої статті 6 § 1 («Белілос проти Швейцарії» (Belilos v. Switzerland), § 64; «Коеме та інші проти Бельгії» (CoemeandOthers v. Belgium), § 99; «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 43). 68. Надання адміністративному органу повноваження здійснювати переслідування дрібних «кримінальних» правопорушень не суперечить Конвенції доти, доки зацікавлена особа може оскаржити будь-яке з ухвалених таким чином рішень до суду, що надає гарантії, закріплені статтею 6 («Озтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), § 56; «А. МенарініДіагностікс С.Р.Л. проти Італії» (A. MenariniDiagnostics S.R.L. v. Italy); «Флісар проти Словенії» (Flisar v. Slovenia), § 33). Тому рішення, постановлені будь-яким адміністративним органом, що не відповідає вимогам статті 6 § 1, повинні проходити наступний контроль «судового органу повної юрисдикції». Поміж ознаками такого органу є повноваження скасовувати рішення нижчого органу з будь-яких підстав, як з питань фактів, так і з питань права («Шмаутцер проти Австрії» (Schmautzer v. Austria), § 36; «Градінгер проти Австрії» (Gradinger v. Austria), § 44; «Гранде Стівенс та інші проти Італії» (GrandeStevensandOthers v. Italy), § 139). Наприклад, є адміністративні суди, які здійснюють судовий контроль, котрий перевищує «формальну» перевірку законності і містить детальний аналіз належності і пропорційності накладеної адміністративним органом санкції («А. МенарініДіагностікс С.Р.Л. проти Італії» (A. MenariniDiagnostics S.R.L. v. Italy), §§ 63-67, у випадку штрафу, накладеного незалежним регуляторним органом у антимонопольній сфері). Так само судовий контроль може відповідати умовам статті 6, навіть якщо закон встановлює санкції залежно від тяжкості правопорушення («Малідж проти Франції» (Malige v. France), §§ 46-51, у випадку зняття балів з водійських прав). 69. Повноваження постановляти обов'язкові рішення, котрі не може змінити несудовий орган, є невід'ємним для самого поняття «суд» («Фіндлей проти Сполученого Королівства» (Findlay v. theUnitedKingdom), § 77).
Згідно ст. 235 КУпАП, ІНФОРМАЦІЯ_2 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. ст. 210, 210- 1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_2.
Як вбачається з оскаржуваної постанови остання винесена керівником відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3, що суперечить ст. 235 КУпАП, у зв'язку з чим постанова є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки винесена не уповноваженою особою.
Суд вважає недоцільним надавати оцінку іншим доводам позивача, так як останні не впливатимуть на висновки суду зазначені вище.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6-10, 14, 15, 19, 139, 241, 242, 244-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову від 04.04.2025 №1492 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: