ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2909/25
провадження № 2/753/5074/25
(ЗАОЧНЕ)
06 травня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3. (в режимі відео конференції),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зобов'язання повернути транспортний засіб
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_2 , про зобов'язання повернути транспортний засіб, в якому просив суд зобов'язати ОСОБА_2 повернути належний йому на праві власності транспортний засіб марки «SCHMITZ SKO 24L» тип транспортного засобу: спеціалізований напівпричіп н/пр-фургон рефрижератор, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16.11.2023 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, на виконання якого позивач передав відповідачу транспортний засіб «SCHMITZ SKO 24L» тип транспортного засобу: спеціалізований напівпричіп н/пр-фургон рефрижератор, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до п.1.6. Договору, сторони зобов'язались укласти основний договір 17.11.2024 року. Пунктом 1.7. Договору визначено, що покупець (відповідач) здійснює окремі щомісячні платежі у рівних частинах в розмірі еквівалентному 541 долар США до 16-го числа кожного місяця. Однак відповідач не виконала свої зобов'язання по оплаті щомісячних платежів та користується транспортним засобом без достатньої правової підстави. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення транспортного засобу, однак відповідач не повернула транспортний засіб, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.10.2025 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач, в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надала, причини неявки не повідомила.
Відповідач не скористалась своїм процесуальним правом та у встановлений судом строк не подала відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
16.11.2023 р. між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу (а.с.8).
Відповідно до п.1.1. Попереднього договору, сторони зобов'язались протягом терміну, укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу (далі - Основний договір) на умовах, установлених цим договором, а саме транспортного засобу марки «SCHMITZ SKO 24L» тип транспортного засобу спеціалізований напівпричіп н/пр-фургон рефрижератор, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - майно), яке є предметом Основного договору.
Позивач зазначає, що на виконання Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від 16.11.2023 р. передав відповідачу ОСОБА_2 транспортний засіб марки «SCHMITZ SKO 24L» тип транспортного засобу спеціалізований напівпричіп н/пр-фургон рефрижератор, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з п.1.6. Попереднього договору, сторони зобов'язались укласти основний договір 17.11.2024 року.
В пункті 1.7. Попереднього договору зазначено істотну умову Основного договору: продавець зобов'язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити його ціну в сумі 358 150 грн., що еквівалентно 9 500 доларів США, з яких 113 100 грн., що еквівалентно 3 000 доларів США, покупець сплатив продавцю до підписання цього договору, а для сплати залишку ціни транспортного засобу в розмірі 245 050 грн., що еквівалентно 6 500 доларів США, покупець здійснює окремі щомісячні платежі у рівних частинах в розмірі еквівалентному 541 долар США до 16-го числа кожного місяця. Перший щомісячний платіж має бути здійснено до 16.12.2023 р.
Відповідно до п.1.11, Попереднього договору, цей договір діє протягом одного року.
Позивач посилається нате, що відповідач не виконала свої зобов'язання по оплаті щомісячних платежів гідно пункту 1.7. Попереднього договору та користується транспортним засобом без достатньої правової підстави.
Як вбачається із матеріалів справи Основний договір 17.11.2024 року укладено не було. Відповідач свої зобов'язання за Попереднім договором щодо оплати щомісячний платіж належним чином не виконала.
27.04.2024 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість по щомісячних платежах, яка еквівалентна сумі 2 705 доларів США (а.с.9,10).
16.08.2024 року позивач звернувся до Дарницького ГУ НП у м. Києві із заявою про розшук транспортного засобу марки «SCHMITZ SKO 24L» тип транспортного засобу спеціалізований напівпричіп н/пр-фургон рефрижератор, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.11,12).
02.12.2024 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про повернення транспортного засобу марки «SCHMITZ SKO 24L» тип транспортного засобу спеціалізований напівпричіп н/пр-фургон рефрижератор, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.15,16).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не повернула позивачу вказаний транспортний засіб.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його в себе.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно із ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.
Враховуючи, що ОСОБА_2 було передано транспортний засіб на виконання Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від 16.11.2023 р., при цьому вона не здійснює щомісячні платежі згідно Попереднього договору за вказаний транспортний засіб, Основний договір купівлі-продажу не укладався, суд вважає, що вона має повернути отриманий нею транспортний засіб його власнику.
При цьому суд приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року , №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.
Суд враховує, що обов'язок доказування - це міра належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, а не суду.
Суд на підставі оцінених доказів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, як обґрунтованих та про зобов'язання відповідача повернути спірний транспортний засіб, який їй було передано згідно з Попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу від 16.11.2023 р.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зобов'язання повернути транспортний засіб- задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) транспортний засіб марки «SCHMITZ SKO 24L» тип транспортного засобу: спеціалізований напівпричіп н/пр-фургон рефрижератор, 2002 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 3 943 грн. 22 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА