707/1637/25
2/707/966/25
10 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Волкової Н.С.,
за участю секретаря Заїчко Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбу, який було зареєстровано Худяківською сільською радою Черкаського району Черкаської області, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, про що 07 серпня 2004 року в книзі реєстрації актів про одруження роблено запис за №7. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач указала, що спільне життя з відповідачем не склалося, через різні погляди на сімейне життя та обов'язки, в зв'язку з чим у сім'ї відбувалися сварки. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 06.03.2025 у справі №707/218/25 шлюб між сторонами розірвано. У даний час сторони проживають окремо, а син разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Позивач зауважила, що відповідач участі у вихованні та утриманні їх спільного сина не бере, крім того, ОСОБА_2 є працездатною особою, офіційно працює електромонтером розподільних мереж у Відокремленому структурному підрозділі «Черкаські районні енергетичні мережі» Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» та щомісяця отримує заробітну плату, тому аліменти з нього мають стягуватись у частці від його заробітку (доходу).
Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст.ст. 36, 37 ЦПК України, визначено головуючого суддю Волкову Н.С.
Відповідь про реєстрацію місця проживання щодо відповідача ОСОБА_2 отримана на запит суду 12 травня 2025 року.
Відповідно до довідки суддя Черкаського районного суду Черкаської області Волкова Н.С. проходила підготовку для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів у Національній школі суддів України з 12.05.2025 по 16.05.2025.
Відповідно до ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 20 травня 2025 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін 10 червня 2025 року за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу триденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів.
Одночасно сторонам було роз'яснено, що відповідно до частини п'ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.
Зокрема, відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви з додатками за місцем його реєстрації, внаслідок чого до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою «вручено особисто».
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.
Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Як убачається з позовної заяви, рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 06 березня 2025 року, шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 07.08.2004 Худяківською сільською радою Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 7, розірвано. Рішенням набрало законної сили 08.04.2025.
Від спільного шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Витягом з Леськівської територіальної громади від 12.06.2024, зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Витягом з Леськівської територіальної громади від 11.06.2024, зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем, не спростовано, що після розірвання шлюбу позивач одна несе витрати по утриманню сина, тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб дитини.
Враховуючи, що відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористався суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 зацікавленості в участі у справі не проявив, відтак позивач має право на стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини до досягнення ним повноліття.
Згідно з частиною 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Дані обставини лише враховуються судом при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти.
Частинами 2, 3 статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з частинами 1, 2 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 СК України.
Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Суд констатує, що відповідач має обов'язок по утриманню дитини, та дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
При визначенні розміру аліментів, суд, відповідно до вимог частини 1 статті 182 СК України, врахував, що відповідач є чоловіком працездатного віку. Відомостей про незадовільний стан здоров'я останнього, а також про наявність на його утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб суду не надано.
Разом з тим, суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.
Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та враховувати матеріальне становище сторін. При цьому, суд має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини до досягнення повноліття.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З огляду на вказане, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття. Саме такий розмір аліментів, на думку суду, у повній мірі може забезпечити дитині належний рівень життя та умови для розвитку, які гарантовані державою.
У порядку статті 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовної вимоги позивача, яка звільнена від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд вважає необхідним, з метою забезпечення інтересів дитини, допустити рішення суду про стягнення аліментів до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Враховуючи наведене та керуючись Конвенцією ООН про права дитини, статтями 150, 155, 141, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, статтями 2-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову, тобто з 08 травня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Черкаському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н. С. Волкова